Іва́н Степа́нович Кли́мів (псевдо: «Арідник», «Куліба», «Мармаш», «Легенда»; , с. Сілець, нині Шептицького району Львівської області — , м. Львів) — крайовий провідник на північно-західних українських землях (ПЗУЗ), міністр політичної координації в Українському Державному Правлінні, генерал-політвиховник УПА (посмертно).

Лицар Золотого Хреста Заслуги (посмертно).

Життєпис

Дитинство. Юність Народився в багатодітній заможній сім'ї. Його батько — сільський війт і свідомий українець мріяв дати своїм чотирьом синам добру освіту. Вони всі навчалися в Сокальській гімназії (Іван в 1921–1929 рр.), але життя Степана та Василя невдовзі обірвалося.

Навчаючись в гімназії, Климів був членом «Пласту» (9-й курінь ім. Петра Дорошенка, Сокаль).

Іван та Григорій продовжили навчання на факультеті права Львівського університету.

Вчився Іван відмінно, виділявся з-поміж друзів феноменальною пам'яттю, невластивим для свого віку мисленням та революційністю.

Довоєнна діяльність в ОУН Став членом ОУН. А невдовзі його вже знали як одного з найдіяльніших провідників організації на Сокальщині. Поліція та її агенти не спускали з нього очей.

У травні 1932 році його заарештували, львівський суд виніс вирок: шість місяців тюремного ув'язнення.

У 1935 році Іван Климів — провідник Екзекутиви ОУН Сокальщини, член Крайової Екзекутиви ОУН Північно-Західних Українських Земель (ПЗУЗ) у 1935–1937. За цей час він встиг побувати в'язнем табору у Березі Картузькій (серпень 1935 — січень 1936).

Климів поставив перед організацією завдання «ламати сокальський кордон» і вкривати мережею ОУН міста й села Волині. Невдовзі цього було досягнуто. Та поліція розпочала масові арешти української молоді й студенства Волині. В лютому 1937 року був арештуваний і Іван Климів. А 31 серпня того ж року на судовому процесі, що відбувся в Луцьку, йому дали найбільшу міру покарання — десять літ тюремного ув'язнення.

Друга світова війна

Період 1939—1941 У вересні 1939, з початком німецько-польської війни, яка закінчилася розвалом Речі Посполитої, він вийшов на волю з тюрми м. Седльце (адміністрація відпустила в'язнів).

10 лютого 1940 р. на нараді революційного крила ОУН, на якій було проголошено створення Революційного проводу, підтримав С. Бандеру. Учасник військових курсів ОУН в Кракові в 1939—1941 рр. На початку 1940 р. очолив крайовий провід ПЗУЗ. У грудні цього ж року змінив Д. Мирона на посту провідника Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ (сам Климів використовува назву Матірних українських земель (МУЗ), тобто ЗУЗ, ПЗУЗ і Буковина під радянською окупацією). Організатор розбудови підпільної мережі ОУН і підготовки до повстання проти радянської влади в передвоєнний час. Через Ю.Стефаника — сина видатного письменника В. Стефаника залучив до ОУН(б) діячів з Великої України Пантелеймона Сака і Йосипа Позичанюка.

Степан Мудрик-Мечник, який в цей період був зв'язковим між Іваном Климівим та Степаном Бандерою, так згадував про «Легенду»:

Іван Климів підтримував зв'язок з митрополитом Андреєм Шептицьким. Його зв'язковою до митрополита була сестра-монахиня Марія. Про одне з її конспіративних відвідувань Шептицького влітку 1940 року розповідається у книзі Володимира Макара «Бойові друзі».

Німецько-радянська війна З 1941 р. — член Проводу ОУН(б). Влітку, після нападу Німеччини на СРСР, організатор повстанського руху та української адміністрації на залишених радянською владою землях. Міністр політичної координації в Українському Державному Правлінні Ярослава Стецька.

1 липня 1941 р. проголосив себе Начальним командантом Української національної революційної армії (УНРА) і займався її розбудовою. За липень—серпень 1941 р. підрозділи УНРА загальною чисельністю 3-4 тис. чол. було створено приблизно в 15 населених пунктах Західної України. Після відмови нацистів визнати незалежність України і арешту лідерів ОУН частини УНРА було переформовано в загони Української народної міліції. Брав участь в І конференції ОУН(б) у кінці вересня — на початку жовтня 1941 р., на якій постановлено перехід у підпілля.

В кінці літа 1942 Степан Мудрик-Мечник зустрівся з «Легендою», який виклав Мудрикові свій погляд на майбутній розвиток подій у війні. На думку «Легенди», Німеччина була приречена повернутись у свої кордони, а отже, українців чекала війна з червоною Москвою і Польщею. Про домовленості Сталіна, Рузвельта і Черчілля «Леґенда» не міг знати нічого, отож його оцінка свідчить про глибоке розуміння глобальних процесів. Ці висновки Іван Климів висловлював під кінець літа 1942 року, коли німецький наступ на Волзі та Північному Кавказі розгортався без видимої протидії червоноармійців, а німецької катастрофи у Сталінграді ще ніхто не передбачав.

Арешт і загибель

На початку грудня 1942 у Львові зібралася на конференцію військова референтура ОУН, щоб відзвітувати Проводу за проведену роботу з підготовки до формування військових сил.

4 грудня нацисти провели широкомасштабну облаву, в ході якої схопили 18 оунівців, переважно працівників військової, пропагандистської і організаційної референтур Проводу, в тому числі 3-х членів Проводу ОУН(б): Івана Климіва («Легенда»), Ярослава Старуха («Синій», «Стяг») і Дмитра Грицая («Дуб», «Перебийніс»).

Ними зайнявся безпосередньо спеціаліст гестапо по ОУН Вільгельм Вірзінґ. Климів під час допитів тримався особливо твердо.

Член ОУН(б) Степан Семенюк, власник конспіративної квартири, на якій Климів проживав час від часу, був заарештований 2 грудня 1942 р. і пізніше згадував, що на першій і останній очній ставці з «Легендою», той був дуже збитий, весь у синяках і ледве говорив, але погляд його був рішучий, ніби говорив — убий, не здамся!

Попри всі старання гестапівці не змогли добитися від Климіва нічого. Останніми його словами були:

Після цього Вірзінґ разом зі своїми підручними Мюллером, Вурмом, Шульцом і фольксдойчем-українцем Тютюнником накинулися на нього і забили до смерті.

Нагороди

Згідно з Постановою УГВР від 11.10.1952 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/52 від 12.10.1952 р. генерал-політвиховник УПА Іван Климів – «Легенда» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА.

Вшанування пам'яті

Посмертно, 14 жовтня 1952, Головне Командування УПА відзначило Івана Климіва як першого організатора і політвиховника відділів Української Повстанської Армії, підвищивши його до ступеня генерала-політвиховника УПА. 11 липня 1992 р. у рідному селі Климіва йому поставлено пам'ятник. Також у Сільці є вулиця Климіва «Легенди». У багатьох містах України є Вулиця Героїв УПА, до яких належить і Іван Климів. 22.04.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Сокаль Львівської обл. Золотий хрест заслуги УПА (№ 022) переданий Галині Сосновській та Василю Гарасимчуку, племінникам Івана Климіва – «Легенди».

Див. також † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА † Командири УПА Лицарі ОУН та УПА

Джерела та література Казанівський Богдан. Шляхом Леґенди. Спомини. — Лондон: Українська видавнича спілка, 1975. Мороз Володимир. Генерали УПА — вихованці Пласту. — Пластовий шлях. — 2002. — Ч. 4. — С.42-45. Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 ст. — С. 702. — ISBN 966-410-001-3. Мірчук Петро. Революційний змаг за УССД.(Хто такі «бандерівці», «мельниківці», «двійкарі»). Том 1. — Нью-Йорк — Торонто — Лондон: Видавництво Союзу Українських політв'язнів, 1985. Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С. 15. Содоль Петро Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк, 1994. — С. 8. Стасюк О. Климів Іван // Стасюк О. Климів Іван //

Посилання Ярослав Сватко «Розвідник воюючої України» (Степан Мудрик) ІВАН КЛИМІВ «ЛЕГЕНДА» Віллі Вірзінґ — гестапівський ліквідатор ОУН Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями

<span style="color: black;">Попередник<span style="color: gold;">Мирон-Орлик Дмитро <span style="color: gold;">2-й Голова поводу ОУНР на українських землях<span style="color: black;">грудень 1940 — липень 1941 <span style="color: black;">Наступник<span style="color: gold;">Микола Лебідь