Йоганн «Ганс» Петер Баур (; 19 червня 1897, Ампфінг, Баварія — 17 лютого 1993, Герршинг) — особистий пілот Адольфа Гітлера, группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції.

Життєпис Йоганн (Ганс Петер Баур народився в Ампфінгу, Баварія в сім'ї поштового урядовця. Середню освіту здобув в одній з мюнхенських гімназій (Erasmus-Grasser-Gymnasium). Після закінчення реального училища в Мюнхені здобув освіту як торговець-комерсант. У 1915 році був призваний в польову артилерію, а після навчився льотній справі на аеродромі Герстгофен-Габлінген під Аугсбургом. Потім служив пілотом двомісного літака в баварському FA (A) 295.

У парі із спостерігачем лейтенантом Георгом Генглем виконав близько 160 розвід-вильотів на штурмовику Hannover CL 111, знищивши при цьому шість французьких літаків. Під час битви на Ені Баур і Генгль були збиті за британською лінією фронту і взяті в полон, але незабаром були відбиті назад в результаті атаки вюртемберзького піхотного полку. Під час полону внаслідок газової гангрени Бауру була ампутована нога. Операцію провів зубний технік, а анестезією служила місцева самогонка. Баур успішно переніс цю операцію.

Всього екіпаж у складі Баура і Генгля здобув 6 офіційних перемог і ще 3 непідтверджені. При цьому 4 літаки були збиті в одному бою 29 жовтня. № п/пДатаТип збитого літакаРайон падінняВремяАвіачастина переможця117.07.1918SpadФоре-де-Куртон10:10FA(A)2952Spad10:02н/п20.08.1918Breguet XIV 322.10.1918Breguet XIVБаррикур4ворожий літак529.10.1918Spad6Spadн/пSpadн/пSpad Після підписання Німеччиною Версальського миру в 1919 році Баур був зарахований в один з добровольчих напіввійськових корпусів під командуванням Ф. К. фон Еппа. Далі в період з 1921 по 1923 роки працював пілотом спочатку в Bayrische Luftlloyd, потім в Junkers Luftverkehr. У травні 1926 року став одним з шести перших пілотів компанії Lufthansa. Тоді ж вступив в НСДАП (квиток № 48 113).

У 1932 році за рекомендацією Генріха Гіммлера і Рудольфа Гесса Ганс Баур був призначений особистим пілотом фюрера, а в 1934 році також очолив урядову ескадрилью, яка підпорядковувалася безпосередньо керівництву НСДАП і імперському урядові. Зокрема, у 1939 році пілотував Fw 200 «Condor», що доставив в Москву на переговори імперського міністра закордонних справ Йоахіма фон Ріббентропа.

Льотчик користувався гарним ставленням Гітлера і супроводжував його у всіх поїздках. Останній раз політ з Гітлером здійснив у грудні 1944 року при перенесенні ставки із Растенбурга в Берлін (після цього Гітлер літаками більше не літав). На початку 1945 року проводив випробування новітнього літака Ju 290. У квітні-травні 1945 року під час боїв у Берліні Ганс Баур постійно перебував у бункері фюрера при Імперській канцелярії. Після самогубства Гітлера він спробував прорватися на Захід, але 2 травня був узятий в полон радянськими військами і вивезений до Москви.

Суд Протягом п'яти наступних років Баур знаходився в Бутирській в'язниці. Потім 31 травня 1950 року військовий трибунал військ МВС Московського округу засудив його до 25 років ув'язнення в таборах. Був направлений до табору військовополонених № 388 в Сталіногорск, працював на шахті № 26. Проте вже 8 жовтня 1955 року Баур був переданий владі ФРН і звільнений.

У 1971 році він написав мемуари «З владою між небом і землею» (). Помер Ганс Баур в 1993 році. Похований у Мюнхені.

Родина Баур був тричі одружений.

Перша дружина — Ельфріда. Одружилися в 1923 році, протягом року після весілля народилась дочка Інгеборг. Ельфріда померла від раку в 1935 році. Друга дружина — Марія. Свідком на весіллі виступив Адольф Гітлер. Померла під час війни. Третя дружина — Кресенція. Пережила свого чоловіка.

Бібліографія Ich flog Mächtige der Erde. Pröpster, Kempten 1956. Mit Mächtigen zwischen Himmel und Erde. Schütz, Oldendorf 1971; 9. Auflage. Schütz, Coburg 1993, ISBN 3-87725-050-5. Hitler at my side. Eichler, Houston 1986, ISBN 1-930571-00-3 (автобіографія на англійській мові).

Нагороди

Перша світова війна Залізний хрест 2-го і 1-го класу Медаль «За відвагу» (Баварія) в сріблі (липень 1918) Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) 3-го класу з короною і мечами Нагрудний знак військового пілота (Баварія) Нагрудний знак пілота (Османська імперія) Почесний кубок для переможця у повітряному бою Пам'ятний знак пілота Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Міжвоєнний період Нагрудний знак пілота Люфтганзи Срібний і бронзовий орел за 100 альпійських рейсів Премія Левальда (березень 1932) Золотий почесний знак Люфтганзи за 1 мільйон повітряних кілометрів (вересень 1933) Почесний хрест ветерана війни з мечами Спортивний знак СА в бронзі Йольський свічник (16 грудня 1935) Цивільний знак СС Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Почесний кинджал члена штабу рейхсфюрера СС Почесний кут старих бійців із зіркою Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»

Друга світова війна Командор ордена Заслуг (Угорщина) (1941) Орден «Святий Олександр» (Болгарія) (1941) Кавалер ордена Корони Італії Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років) Данцизький хрест 2-го класу Орден Корони Румунії (квітень 1942) Кавалер Великого хреста ордена Білої троянди (Фінляндія) Орден Хреста Свободи (Фінляндія) 2-го класу з мечами (4 червня 1942) Золотий партійний знак НСДАП (1943) Орден Корони короля Звоніміра 1-го класу (Хорватія) (1943) Медаль «За вислугу років у СС» Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами

Галерея

Примітки

Джерела

Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067 The Aces and Fighter Units of the German Air Service, Naval Air Service and Flanders Marine Corps 1914-1918 by Norman L. R. Franks, Frank W. Bailey, Russell Guest; Grub Street the Basement, 1994 Dermot Bradley (Hrsg.), Andreas Schulz, Günter Wegmann: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1, Biblio Verlag, Bissendorf 2003, ISBN 3-7648-2373-9, S. 65–67. C. G. Sweeting: Hitler's personal pilot. The life and times of Hans Baur. Brassey, Dulles 2000, ISBN 1-57488-288-0. Ernst Klee: Das Kulturlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-10-039326-5, S. 34. Waldemar Scypion Sadaj: Hans Baur — SS-Gruppenfuhrer und Generalmajor der Polizei (Memento vom 19. Februar 2007 im Internet Archive), Stand: 10. Mai 2006. Ганс Баур в енциклопедії «Хронос»