«Священна війна» () — радянська російськомовна патріотична пісня, яку офіційно 24 червня 1941 року опублікував В. І. Лебедєв-Кумач.

Почувши мелодію більшість згадає слова, які написав у 1941 році Василь Лебедєв-Кумач в перші дні після нападу нацистської Німеччини на СРСР. Тривалий час пісня «Вставай, страна огромная», переважною більшістю населення сприймалася, як патріотичний витвір «соцреалізму».

Існує версія, що оригінал пісні з'явився у 1919 році в лавах криворізьких повстанців Української Народної Республіки. Однак вперше цю пісню опублікували в 1947 році в повісті Юрка Степового «В Херсонських степах».

Історія

Згідно з офіційною радянською версією, 24 червня 1941 року, вже після початку Другої світової війни, В. І. Лебедєв-Кумач опублікував цей текст у центральних московських газетах «Известия» і «Красная звезда». Одразу після опублікування композитор Александров Олександр Васильович написав музику на ці слова, і вже 26 червня 1941 року на Білоруському вокзалі одна груп Червонопрапорного ансамблю пісні і танцю СРСР, яка ще не виїхала на фронт, вперше виконала цю пісню.

Проте, до 15 жовтня 1941 року «Священна війна» широко не виконувалася, оскільки вважалося, що вона має надмірно трагічне звучання: у ній співалося не про швидку перемогу «малою кров'ю», а про важку смертну битву. І лише згодом, коли німецькі війська захопили вже Калугу, Ржев і Калінін, «Священна війна» стала щодня звучати по всесоюзному радіо — кожен ранок після бою кремлівських курантів. Пісня набула масової популярності на фронтах Німецько-радянської війни і підтримувала бойовий дух у військах.

У післявоєнний час часто виконувалася Ансамблем пісні і танцю Радянської армії і мала широкий успіх як в СРСР, так і на зарубіжних гастролях.

22 травня 2007 року під бурхливі оплески була виконана в Брюсселі в штаб-квартирі НАТО Ансамблем пісні і танцю Російської армії імені О. В. Александрова.

Питання авторства

В 1990-ті, після демонтажу радянської партійної цензури, роки з'явився ряд публікацій, в яких стверджувалося, що пісню «Священна війна» написав під час Першої світової війни, 1916 року, педагог, поет і музикант-аматор Олександр Адольфович Боде (1865—1939), який незадовго до смерті надіслав свій твір Лебедєву-Кумачу, а той лише вніс до нього незначні зміни, відповідні ситуації 1941 рокуА. Мальгин. Самый советский из поэтов // Столица № 6, 1991. — С. 34—37 Владимир Шевченко. «Священная война» — эхо двух эпох. // «Независимая газета», 8 травня 1998 .

За фактом однієї з таких публікацій спадкоємці Лебедєва-Кумача звернулися до суду, який визнав відомості про плагіат «такими, що не відповідають дійсності і що принижують честь, гідність, ділову репутацію автора пісні „Священна війна“ В. І. Лебедєва-Кумача»Спростування Независимая газета, 5 липня 2000 . Є також публікації про наявність у Російському державному архіві літератури та мистецтва чернетки пісні, написаної рукою В. І. Лебедєва-Кумача, з його численними правками, що відображають послідовну роботу над створенням текстуА. Баринов. Бард сталинской эпохи. 105 лет со дня рождения Василия Лебедева-Кумача // Аргументы и факты № 15(27), 8 серпня 2003И. Павлова. Сияние славянки: Интервью с Ю. Бирюковым Завтра № 19 (755), 7 травня 2008 .

Доктор мистецтвознавства Є. М. Левашов відстоює авторство О. А. Боде, висловлюючи сумнів у неупередженості та обґрунтованості рішення суду. Також Левашов ставить під сумнів авторство музики. З допомогою історико-стилістичного аналізу, і навіть посилаючись на свідчення членів сім'ї Боде, він доводить авторство початкової мелодії як належать Боде і відводить О. В. Александрову роль професійного аранжировщика. Зокрема він зазначає, що суд відмовив відповідачам у проведенні експертизиЕ. М. Левашев. Судьба песни // Архив наследия — 2000 / Сост. и науч. ред. Плужников В. И.; РАН. Российский Научно-исследовательский институт культурного и природного наследия им. Д. С. Лихачёва. — М.: Институт Наследия, 2001. — С. 305—330..

В свою чергу музика, використана О.Боде та О. Александровим, базується на мелодії німецьких патріотичних пісень початку XIX сторіччя — та . Автор першої з них, , називав цю мелодію «народним тюрингським наспівом».

Українська пісня «Ось день війни народної» В Україні існувала пісня зі схожою мелодією та приспівом «Повстань, повстань, народе мій»Юрій Степовий. «Повстань, повстань, народе мій!» / [Гребенюк Г. С., Коваль Р. М., Коротенко В. В. Маслак О. О. Під редакцією Коваля Романа Миколайовича.] — Кость Блакитний, отаман Степової дивізії. Збірник документів і спогадів. — Київ: редакція газети «Незборима нація», «Просвіта», 1997. — 97 с. — СС. 23 — 25.Пісні УПА [Текст] / відп. ред. Є. Штендера ; ред. П. Потічний. — Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 1996. — 554 с. : муз. твір. — (Літопис Української Повстанської Армії: видання Об'єднання колишніх вояків УПА в США і Канаді та Товариства колишніх вояків ім. ген.-хор. Тараса Чупринки в США і Канаді ; т. 25). — ISBN 0-920092-23-3 : Б. ц. — Стор. 59−60, 478.«Пісня — то моє життя», С. 450.. Схожість мелодій зауважив кобзар Тарас Силенко. На думку музикознавиці Любові Морозової, є показовим, що пісня «Священна війна» написана на 3/4, а не на 2/4, що властиво радянським маршам, і ця мелодія могла би звучати в супроводі кобзи«Лекторій. Музика». Випуск 10. Радянські марші.

Найранніші відомі публікації цієї української пісні з'явилися у 1947 році. Так, у спогадах Юрія Степового, брата Костя Пестушка, провідника антибільшовицького повстання Степової дивізії, що опубліковані у 1947 році, згадуються такі слова пісні:Юрко Степовий. В Херсонських степах. — Мюнхен: Культура, 1947 (1948). — 127 c. — С. 34. Повстань, повстань, народе мій! Кидайсь до зброї вмить! За Україну в смертний бій, — : Свята війна горить…

У збірнику «Співаник УПА» (1950)Співаник УПА. Б.м. (Регенсбург), 1950. — Видання Закордонних Частин Організації Українстких Націоналістів і Братства бувших Вояків УПА ім. св. Юрія Переможця. — 160 с. — С. 38—39., що значною мірою базується на співанику Степана Ґоляша (1947), пісня опублікована разом з нотами під назвою «Ось день війни».

Пізніше пісня з'явилася під назвою «Ось день війни народної» в збірнику «Пісні УПА» (1996) серії «Літопис УПА», де зазначено, що пісню записав Степан Ґоляш на вишколі юнацтва ОУН влітку 1943 року в лісах біля села Бишки на Тернопільщині. Пісня «повстала на Волині, й перейшла в Галичину під час німецької окупації».

Варіант цієї пісні з нотами з'явився у пісеннику «Пісня — то моє життя» (2013, укладач Іван Хланта). У книзі опубліковані пісні записані з уст співачки Ганни Опришко з села Голобутів на Стрийщині.Володимир Мишанич. Іван Хланта: «Фольклор для мене — найдорожчий в світі» (ФОТО) // Закарпаття Онлайн, 27 березн 2015.

Примітки

Посилання Пусть ярость благородная — історія пісні та обидва варіанти тексту «Повстань, народе мій» («Ось день війни народної…») на youtube Пісня «Священная война» у виконанні хору народно-визвольної армії Китаю