Аджи Нурі Мустафаєв (, 14 лютого 1931, Біюк-Озенбаш — 28 березня 2011, Сімферополь) — кримськотатарський релігійний та громадський діяч. Муфтій мусульман Криму (1995—1999). Один із лідерів процесу відродження традиційного ісламу в Криму після повернення кримськотатарського народу з депортації.

Біографія Народився 14 лютого 1931 року в селі Біюк-Озенбаш Бахчисарайського району. Батько Нурі був муллою, зазнавав переслідувань з боку радянської влади за свої релігійні переконання і помер у 1945 році.

До початку радянсько-німецької війни Нурі встиг закінчити три класи сільської школи в Біюк-Озенбаші. У 1943 році нацистські окупанти спалили будинок його батьків, звинувативши родину в підтриманні зв'язків із радянськими партизанами. Після цього голова мусульманського комітету Бахчисарайського району Куддус-ефенді переселив родину до безпечнішого села Каралез. Зі вступом Червоної армії до Криму родина повернулася до рідного села Біюк-Озенбаш.

Під час депортації кримськотатарського народу 18 травня 1944 року Нурі разом із родиною був примусово виселений до Узбецької РСР, у місто Шахрихан Андижанської області. В умовах жорсткого спецпоселенського режиму релігійне життя кримських татар перебувало під суворою забороною, тому релігійні обряди здійснювалися підпільно.

Будучи підлітком, Нурі влаштувався на шовковичний комбінат у Шахрихані, де працювало багато побожних місцевих узбеків. Саме там, попри радянську атеїстичну пропаганду, він активно прилучився до ісламу та почав самостійно вивчати Коран і арабську графіку. На комбінаті пропрацював десять років. У 1954 році перейшов до будівельної організації. У віці 34 років закінчив вечірню школу, а згодом — Андижанський будівельний технікум, здобувши фах будівельника.

У 1968 році він продав свій будинок в Узбекистані й спробував повернутися на батьківщину. Проживши близько трьох місяців у Сімферополі, через неможливість отримати прописку (радянська влада блокувала повернення кримських татар) був змушений оселитися в селищі Новоолексіївка Херсонської області. Протягом 27 років працював будівельником у тресті «Укрводбуд», згодом обійняв посаду виконроба. Брав безпосередню участь у будівництві Північно-Кримського каналу та житлового мікрорайону в Новоолексіївці.

Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році Мустафаєв протягом 59 днів брав участь у ліквідації її наслідків як цивільний фахівець, проте офіційного статусу ліквідатора через тогочасну бюрократичну тяганину так і не отримав.

Наприкінці 1980-х років повернувся до Криму. Активно включився в процес відновлення релігійної інфраструктури півострова, зокрема брав участь у будівництві мечеті в селі Фонтани поблизу Сімферополя. Після завершення будівництва громада обрала його першим імамом цієї мечеті.

На посаді муфтія Криму 18 листопада 1995 року на ІІ Курултаї мусульман Криму Нурі Мустафаєва було обрано Муфтієм мусульман Криму (керівником Духовного управління мусульман Криму — ДУМК). На цій посаді він замінив першого муфтія Сеїтджеліла Ібраїмова.

Оскільки Нурі Мустафаєв не мав класичної вищої теологічної освіти (яку здобували у провідних ісламських університетах Туреччини чи арабських країн), він принципово не носив традиційного почесного релігійного титулу «ефенді».

Період його керівництва ДУМК припав на складні часи організаційного становлення управління, масового повернення репатріантів та дефіциту культових споруд. Мустафаєв виступав за активну участь мусульманської громади Криму у вирішенні політичних та соціальних завдань Національного руху кримських татар, тісно співпрацював із Меджлісом та його головою Мустафою Джемілєвим для протидії спробам розколу кримськотатарського суспільства за релігійною ознакою. За часи каденції він двічі здійснив хадж до Мекки.

У серпні 1999 року на черговому Курултаї мусульман Криму новим муфтієм було обрано Еміралі Аблаєва.

Громадська та науково-видавнича діяльність Після відставки з посади муфтія Нурі Мустафаєв не полишив релігійної та просвітницької діяльності. У 2000 році разом із відомим кримськотатарським письменником і громадським діячем Ідрісом Асаніним став співзасновником громадської організації «Азізлєр» (комітет із захисту та збереження історико-культурної спадщини). Організація займалася пошуком, каталогізацією та відновленням занедбаних мусульманських святинь (азізів), історичних цвинтарів і джерел на території Криму, які були зруйновані або спаплюжені за радянських часів.

Він також присвятив себе релігійному просвітництву молоді. На власні кошти та за сприяння меценатів видав чотири релігійні книги кримськотатарською мовою, спрямовані на роз'яснення основ ісламу, правил здійснення намазу та мусульманської етики.

Навчання в університеті У 2005 році, у віці 74 років, Аджи Нурі Мустафаєв вступив на заочне відділення філологічного факультету Кримського державного інженерно-педагогічного університету (спеціальність «Кримськотатарська мова та література»).

За словами самого Мустафаєва, одним із головних мотивів здобути вищу освіту в такому поважному віці прагнення систематизувати свої знання та науково довести власну правоту в суперечках з молодими теологами, які здобули освіту за кордоном і часом скептично ставилися до знань старшого покоління місцевих священнослужителів.

Він став найстаршим за віком студентом в історії України, а також усього СНД. У 2010 році успішно захистив диплом бакалавра та вступив до магістратури КІПУ, де планував досліджувати давню релігійну термінологію в кримськотатарській літературі.

Помер 28 березня 2011 року в Сімферополі від серцевого нападу, не встигнувши завершити навчання в магістратурі. Був похований наступного дня за мусульманським обрядом на міському кладовищі в мікрорайоні Ак-Мечеть у Сімферополі.

Особисте життя Перша дружина Нурі Мустафаєва померла у 1993 році в Новоолексіївці. Згодом він одружився вдруге, його дружиною стала Ельміра-ханум.

Мав шістьох дітей від першого шлюбу. Один із його синів — Айдер Мустафаєв — став активним громадським діячем, обирався членом Меджлісу кримськотатарського народу та делегатом Курултаю кримськотатарського народу.

Див. також Духовне управління мусульман Криму

Примітки

Література Кирюшко М. І. Мустафаєв Нурі // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 135. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.