Молдова — держава у Східній Європі на північному сході Балканського півострова. За формою правління — парламентська республіка. Межує на заході з Румунією, на півночі, сході і півдні — з Україною. Молдова — член ООН, СНДМолдова в 2022 році де-факто припинила активну участь в СНД, але формально не вийшла повністю.
Етимологія Назва країни Молдова () походить від назви річки Молдова у Румунії, що означає відкрита яма — спосіб видобутку корисних копалин за допомогою води. Від походить термін для такої копальні. Саме поблизу цієї річки в 1359 році було засновано Молдовське князівство.
Одна з найвідоміших легенд про походження назви «Молдова» пов'язана з заснуванням Молдовського князівства. За переказами, у XIV столітті волоський воєвода Драгош вирушив зі своїм почтом на північний схід Карпат у пошуках нових земель для заселення. Під час полювання на зубра його улюблена собака на ім'я Молда (або Молдава) загинула, перепливаючи річку. На згадку про цю подію воєвода назвав річку Молдовою, а згодом і край навколо неї отримав цю ж назву. Хоча легенда романтизована і не має підтвердження в письмових джерелах того періоду, вона стала важливою частиною молдовської національної ідентичності та часто згадується в літературі та фольклорі.
Розташування
Крайні пункти
Північна точка — село Наславча, Окницький район () Південна точка — село Джурджулешти, Кагульський район () Західна точка — село Крива, Бричанський район () Східна точка — село Паланка, Штефан-Водський район ()
Геологія
Геологія Молдови є відображенням складного та багатоступеневого геологічного розвитку, що охоплює понад 1 мільярд років геологічної історії. Територія країни розташована на південному заході Східноєвропейської платформи й характеризується переважно платформним типом будови з відносно стабільною тектонічною основою. Водночас у південній та південно-західній частинах країни спостерігаються ознаки складчастих структур, пов'язаних з межовими зонами платформ і альпійських геосинклінальних областей.
Геотектонічне положення Територія Молдови належить до трьох основних геотектонічних одиниць: 1 — південно-західного борту Східноєвропейської платформи; 2 — платформного Причорноморського прогину; 3 — складчастої Переддобруджинської зони. Основну частину території займає Східноєвропейська платформа, представлена фундаментом із докембрійських кристалічних порід, перекритим осадовим чохлом, що сформувався протягом палеозою, мезозою та кайнозою.
Геологічна будова Кристалічний фундамент Кристалічний фундамент залягає на глибинах від 400 м на півночі до понад 3000 м на південному заході. Він утворений переважно архейськими та протерозойськими гранітоїдами, гнейсами, кристалічними сланцями. Фундамент є залишками давнього континентального ядра, яке сформувалося понад 1,5 млрд. років тому. Він виступає на поверхню лише в межах Українського щита на північному сході країни, поблизу кордону з Україною, але здебільшого прихований під потужним осадовим чохлом.
Осадовий чохол Осадовий чохол Молдови має потужність від кількох сотень до понад 3000 м і представлений породами всіх основних геологічних ер: Палеозой (540—250 млн. років тому). Палеозойські відклади представлені головним чином пісковиками, алевролітами, сланцями, вапняками. Більшість порід залягає на значних глибинах і виявляється лише у свердловинах; Мезозой (250—66 млн. років тому). Мезозойські відклади представлені в основному вапняками, мергелями, доломітами, які формувалися в морських умовах. Поширені в межах Центральної та Південної Молдови, де є численні виходи крейдяних та юрських порід. Верхньокрейдяні вапняки формують в країні карстові ландшафти й водоносні горизонти; Кайнозой (66 млн. років — донині). Кайнозойська ера поділяється на палеоген, неоген і четвертинний період. Палеоген представлений глинами, пісками, мергелями, що формувалися в умовах мілководного моря. У неогенових відкладах переважають глини, піски, вапняки, часто з рештками фауни. Це період активного формування рельєфу. Антропоген представлений алювіальними, еоловими, делювіальними та льодовиковими відкладами; особливо поширені леси та лесовидні суглинки, які вкривають великі площі на півночі та в центрі країни.
Стратиграфія
Стратиграфічна колонка Молдови охоплює майже всі системи геологічної шкали. Найповніше представлені мезозойські й кайнозойські відклади. Для стратиграфії характерне чергування морських, лагунних та континентальних фацій. Карстові породи крейдяного та юрського віку, а також леси четвертинного періоду мають велике значення у формуванні сучасного рельєфу та гідрогеологічного режиму.
Тектоніка Тектонічна будова Молдови є відображенням положення на межі стабільної платформи та активніших периферій. Основними тектонічними елементами є платформні блоки (стабільні, з незначною дислокацією), зони тектонічних порушень (наприклад, Преддобруджинський прогин, де спостерігаються згини, розломи, флексури), грабени та горсти (локальні структурні елементи, що свідчать про розтяг і стиск земної кори). У південно-західній частині країни фіксується складчаста будова, яка свідчить про вплив альпійських тектонічних процесів у неоген-четвертинний період.
Сейсмічність Хоча основна частина території Молдови відносно сейсмічно спокійна, південні та південно-західні регіони відчувають вплив землетрусів з Вранчанської зони (Румунія), яка є одним з найактивніших сейсмічних осередків в Європі. Землетруси в цій зоні мають глибини 80—60 км і можуть викликати помірні коливання в межах Молдови, особливо в районі Кагула, Бєльців, Кишинева.
Сучасні геологічні процеси Сучасні геологічні процеси на території країни включають: ерозійно-акумулятивні процеси (спричинені річками, особливо Дністром і Прутом); схилові процеси (зсуви, обвали, осипи); карстоутворення (переважно в крейдяних вапняках півночі); суфозія і просадки (в лесових породах); антропогенні зміни (пов'язані з вирубкою лісів, забудовою, гірничими роботами).
Рельєф
Рельєф Молдови — рівнина із численними пагорбами, розчленована балками та річками. Молдова займає південно-західну частину Східноєвропейської рівнини, західну околицю Причорноморської низовини, а на північному сході відроги Подільської височини. Середня висота території 147 м над рівнем моря, максимальна — до 430 м (гори Баланешти). В межах Молдови виділяють Молдавське плато, Північномолдавську, Південномолдавську і Нижньодністровську рівнини, Придністровську і Тігецьку височини. Плато і рівнини Молдови мають м'якохвилясту поверхню, густо розчленовану річковими долинами і балками. Височини видовжені в субмеридіональному напрямку, інтенсивно розчленовані.
Найбільш піднесена і розчленована частина Центральномолдавської височини — Кодри — займає 14,5 % площі держави. У межах Кодр вертикальне розчленування рельєфу становить 200–300 м.
Клімат
Клімат Молдови помірно континентальний із рисами степового клімату. Він формується під впливом циркуляції повітряних мас з Атлантики, Арктики і Центральної Азії. Важливу роль відіграє і рельєф: у підвищених частинах країни клімат дещо вологіший, у південних — посушливіший. Середні температури січня на півночі −5 °C, на півдні −2 °C, липня — відповідно 19 °C і +22 °C; абсолютний максимум +41 °C; абсолютний мінімум –36 °C. Річна кількість опадів від 370 мм на півдні до 560 мм на півночі (у Кодрах до 600 мм/рік). Найбільше опадів випадає в травні—червні; зимові опади випадають переважно у вигляді нестійкого снігу. Тривалість безморозного періоду становить до 180 днів. Сума активних температур вище 10 °C зазвичай становить 3200—3500 °C. Переважають північно-західні та південно-східні вітри. Клімат сприятливий для сільського господарства, проте є ризики посух, пилових бур, весняних заморозків.
Гідрографія
Річки
Головні річки: Дністер (з притоками Старий Реут, Бик, Ботна та інші) і Прут (з притоками Чугур, Ларга, Кам'янка та інші).
Озера
Багато заплавних озер, у тому числі близько 60 природних. Основні Водосховища: Костешть-Стинка, Дубесар, Кучурган, Тараклія та ін.
Ґрунтові води
Ґрунти
Ґрунтоутворення на території Молдови зумовлене поєднанням кількох природних факторів, зокрема сприятливого помірно континентального клімату, переважно рівнинного і горбистого рельєфу, добре структурованим і багатим на мінерали материнським породам (лесам і лесовидним суглинкам) та лучно-степової і лісостепової рослинності, що забезпечувала достатню кількість органіки для гумусоутворення. Завдяки цим чинникам на більшій частині території країни сформувалися родючі чорноземні ґрунти.
Основними типами ґрунтів Молдови є: Чорноземи. Займають близько 75 % території країни. Вони представлені кількома підтипами: типові чорноземи (найпоширеніші, формуються на лесових породах у центральній частині країни; мають глибокий гумусовий горизонт (до 100 см), високий вміст гумусу (6–8 %) та хорошу водоутримувальну здатність; опідзолені чорноземи (поширені переважно в північних і північно-західних районах, де більше опадів і дещо вищий рівень зволоження; характеризуються легким опідзоленням верхніх горизонтів); карбонатні чорноземи (поширені в південних і південно-східних районах, мають підвищений вміст карбонатів кальцію, що позитивно впливає на родючість, проте знижує кислотність). Сірі лісові та темно-сірі ґрунти. Займають близько 16 % території і поширені в лісисто-горбистій місцевості, переважно в центральній частині Молдови, зокрема в Кодрах. Характеризуються меншим вмістом гумусу (3—5 %), кислою або слабокислою реакцією, доброю структурованістю та частковим опідзоленням. Формуються під широколистяними лісами на суглинкових материнських породах. Лучні та лучно-чорноземні ґрунти. Поширені в заплавах річок Дністер, Прут, Реут, Бик та інших. Утворюються під впливом постійного зволоження і лучної рослинності. Характеризуються високим вмістом гумусу (до 6 %), підвищеною вологомісткістю та високою біологічною активністю. Каштанові ґрунти. Поширені на крайньому південному заході Молдови (поблизу м. Кагул) у зоні сухих степів. Вони формуються за умов дефіциту вологи, тому мають світлий колір, менший вміст гумусу (2—3 %) та підвищену лужність.
Рослинний світ
Попри свої скромні розміри та відносно рівнинний рельєф, Молдова вражає своїм рослинним різноманіттям. Рослинний світ країни поєднує типові для Центральної та Східної Європи флористичні комплекси та рослинні угруповання, а також окремі ендемічні та охоронювані види.
Флора
Флора Молдова налічує близько 5500 видів рослин, що належать до різних систематичних груп — від нижчих рослин до вищих судинних. Таке багатство зумовлене розташуванням країни на стику лісостепової та степової зон, а також історичними міграціями флори з Карпатського, Балканського та Причорноморського регіонів.
Флора Молдови включає (кількість видів орієнтовно): Водорості (близько 1200 видів; переважають у прісних водоймах; представлені переважно зеленими, діатомовими та синьо-зеленими водоростями (хлорела (Chlorella), Navicula, Oscillatoria та інші); Мохоподібні (150—170 видів; поширені в лісах Кодрів, ярах, на вологих схилах і в заплавах; типові роди: головмох (Bryum), сонмох (Hypnum), сфагнум (Sphagnum)); Папоротеподібні (близько 40—45 видів; ростуть у тінистих лісах і вологих балках; представники: щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina)); Голонасінні (7—9 видів; природно представлені слабко (ялиця, сосна), частіше трапляються в культурних насадженнях); Покритонасінні (понад 4000 видів, з них: Дводольні — понад 3000 видів, Однодольні — близько 1000 видів). Домінують родини: айстрові (Asteraceae), злакові (Poaceae), бобові (Fabaceae), розові (Rosaceae) і капустяні (Brassicaceae).