Гнатковичі () — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — (2011).
Назва У 1977—1981 роках під час кампанії з ліквідації українських назв серед 120 сіл були перейменовані й Гнатковичі на Іґнацув ().
Розташування Село розташоване за 10 км на північ від Перемишля та 59 км на схід від Ряшева. Через село тече річка Рада — ліва притока Сяну.
Історія Виникли як боярське дворище давньоруські часиПастернак Я. Княжий город Перемишль. Перемишль — західний бастіон України . — Нью-Йорк-Філадельфія, 1961. — С. 16.. Перша згадка про Гнатковичі є у грамоті Оти Пілецького від 1353 рокуОлег Купчинський Забуті та невідомі староукраїнські грамоти XIV — першої половини XV ст. . — с. 342—343..
До 1772 року село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1869 році село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 54 будинки та 334 мешканці, а на землях фільварку 2 будинки та 39 мешканців. У 1881 році за даними шематизмів 325 були греко-католиками, 81 — римо-католиками.
24 травня 1915 року 11-та армія генерала Макензена звільнила село від 8-ї армії генерала Брусилова, після чого на території села залишились поховання австрійських вояків.
У 1934—1939 роках село належало до ґміни Оріхівці Перемишльського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 650 осіб, з них 590 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 30 поляків та 10 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — С. 55..
У липні 1944 року радянські війська захопили село і незабаром оголосили про передачу території Польщі, українські родини у 1945 році добровільно-примусово виселяли до СРСР. Решту українців у 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Церква У 1919 році замість зруйнованої під час війни українці збудували дерев'яну греко-католицьку церкву св. Димитрія, яка мала статус філіяльної, належавши до парафії Дрогоїв Перемиського деканату (після першої світової війни — Радимнянського деканату) Перемишльської єпархії. Знищена у 1946 роціMichniewska M. Cerkwie drewniane Karpat: Polska i Słowacja: przewodnik: 211 obiektów. — Piastów: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2011. — S. 300. .
Люди В селі народилися: Балух Юліан Йосипович ( 1940) — український дириґент, доцент кафедри оркестрового дириґування Львівської консерваторії. Кудлак Іван Васильович (1913—1983) — український майстер різьблення на дереві.
Примітки