Козачки́ — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на сході району. До 2020 року підпорядковане Гриньківській сільраді.

Населення — 283 особи (2003 рік).

Стоном на 01.01.2023 р. чисельність населення - 225.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська28298.95%російська31.05%Усього285100%

Історія Відоме від XVIII століття.

На правому березі р. Жердь  розкинулося село Козачки, яке своїми полями на північному сході межує із Хмельницькими землями.

Розташоване воно за 5 км від районного центру і за 8,5 км - від залізничної станції "Ланівці".

За розповідями старожилів, Козачки - це колишні  Козаківці.

За селом видно могилу, в якій, за переказами, захоронені козаки, котрі полягли в Берестецькій битві.

Існує три легенди щодо походження назви населеного пункту.

За першою: на лівому березі річки поселились козаки разом зі  своїми дружинами - "козачками". Чоловіки  пішли воювати і довго не поверталися. Тим часом їхні домівки були спалені нападниками, а вірні жони перебралися на правий берег річки Жердї. Відтоді і живуть тут нащадки козаків та козачок.

Друга легенда оповідає, що між селом Лисогіркою і теперішніми Козачками гзбиралися молоді козаки. Це місце на березі досі зветься Гуртова. А село, вочевидь, отримало назву від молодих козачків.

А третя пов'я­зана з урочищем Головеньки, що біля села Осники, де було первісне поселення, в якому вороги люто винищили всіх жителів. Чудом залишилися живими тільки дві дівчини, котрі пізніше вийшли заміж за козаків і дали початок великому роду та селу.

З історичних джерел (книга О. Цинкаловського) "Стара Волинь і Волинське Поліс­ся" відомо, що Козачки в 1890-х роках нале­жали до Кременецького повіту Святецької волості. Наприкінці XIX століття там нарахо­вувалось  86 "димів" й мешкало 452 жителі; діяла також церква з 1873 року, млин. У власності перебу­вало 297 десятин землі.

Церкву, освячену іменем Димитрія Рос­товського, яку  звели за кошти прихожан. Дерев'яна, на кам'яному цоколі  із дерева - була і дзвіниця.

На початку XVIII століття село, як час­тинка Волині, входило до складу Речі Посполитої. Місцеві землі належали панові Кази­миру Ольшевському, від імені якого розпоря­джався "жондца" - управитель.

Після ліквідації панщини у 1861 році в Ро­сійській імперії селянам не стало легше, бо за землю вимагалася велика плата, то ж зе­мельні наділи і надалі перебували в руках панів. У 70-х роках XIX століття пан Руневські, який володів землею в Козачках, живучи "на широку ногу", програв у карти свій має­ток. Після нього частину земель орендував пан Канофольський.

На початку XX століття козачківськими ланами володіли пан О. Ліпський, місцеві господарі Федір та Ахтимон Нагорні.

В селі проживали євреї (їх тоді проживало в селі 18 чоловік). Частина земель належала їм,  котрі тримали крамарню, млин. Євреї-власники добре платили за роботу. При потребі допомагали бідним, багатодіт­ним сім'ям. У 1939-му вони виїхали з села.

1 січня 1924 року ліквідовану свого часу Лановецьку волость було відновлено як ґміну Ланівці Кременецького повіту і до неї приєднані вилучені з ґміни Білозірка села Малі Козачки і Великі Козачки.

У 1924 році в Козачках відкрили шко­лу. Щоб отримати кошти на її будівництво, люди продали частику спільної землі та вигін біля панського палацу. В школі навчалися діти з Козачок, а в 1927-1929 роках і з Гриньок, де старе навчальне приміщення зруйнувалося. Тут було 4 класи, мова викладання - польська. Серед перших вчителів - поляк Ф. Грибик.

До 1939 року між селами Козачки та с. Лісогірка проходив кордон (глибокий рів) між Поль­щею і СРСР. Прохід чи обробіток селянських земельних наділів, які прилягали до кордону, був можливим лише за спеціальними пере­пустками і тільки в певний час.

З  приходом  у 1939 році Червоної армії в  селі створено сільську раду. Всю землю обробляли селяни

У жовтні вибирали депутата до Народних Зборів, які мали прийняти рішення про приєднання Західної України до УРСР в складі СРСР.

Наприкінці 1940 року в селі створено кол­госп. Навесні сіяли вже колек­тивно, але зібрати врожай не дала війна.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лановецького району, село увійшло до складу Кременецького району.

Релігія церква святителя Димитрія Ростовського (1873; дерев'яна; ПЦУ).

Пам'ятки

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1986 рік).

Соціальна сфера

Діє бібліотека.

Галерея

Примітки

Література C. Сливчук, Б. Хаварівський. Козачки //