Кáмінне (до 1994 р. — Кáмінна) — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до Івано-Франківської міської ради. Населення становить 976 осіб.

Історія

Згадується у 1373 році. Хоча за іншими даними, перша згадка датується 1251 роком.

Назва утворена способом субстантивації та онімізації прикметника камінне (псл. kamenьnе) — «на якому є багато каміння». Вона вказує на кам'янистий характер ґрунту місцевості, на якій виникло село. Стара форма назви Камінна з'явилася під впливом польського номенклатурного терміна жіночого роду wieś, тобто село.

Діяльність УПА 7 липня 1946 року відбулась засідка військ МВС СРСР на групу куреня УПА «Смертоносці» (командир Данило Рудак «Чорний») біля села Камінна. У результаті бою вбито 3 бійця МВС, у тому числі старший сержант. Був важко поранений бунчужний куреня, вістун на псевдо «Винниченко»ГДА СБУ, ф.13, спр.376, т.62, арк. 205—206.. За іншою версією, вбито 5 бійців МВСГДА СБУ, ф.13, спр.376, т.80, арк. 265—267..

Версія командира куреня Данила Рудака «Чорного»:

За даними облуправління МГБ на 6 грудня 1949 року, в Ланчинському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селі Камінне.

Археологія На північно-східній та східній та околиці села в урочищах Помірки та Жолобки відповідно знайдено курганні могильники культури карпатських курганів. Їх кількість становить 27.

Релігійна громада Перша згадка про церкву в Камінній походить з податкового Реєстру Руського воєводства 1579 року.

Вперше посвята церкви Св. Параскеві відзначена в Катедратику Львівської єпархії 1680 року.

Збережена дерев'яна церква збудована біля 1700 року. Була парафіяльною.

У 1843 році добудована північна ризниця. У середині XX ст. розбудована — видовжений бабинець та приставлена південна ризниця.

Частина стін північної ризниці ще покрита ґонтами. Стіни надопасання оббиті бляхою на зламі 1980-1990-х років — з того часу зовнішній вигляд церкви не змінився.

З північного заходу від церкви стоїть дерев'яна дзвіниця.

На північ від церкви впродовж 2003—2012 років тривало будівництво мурованої церкви Пресвятого Серця Христового.

Церква та дзвіниця являються археологічною пам'яткою України.

Населення За даними «Словника географії Королівства Польсього» (1882), населення села становило 900 осіб, з яких 77 на території поміщицького двору.

За даними «Історії міст і сіл УРСР» (1962), населення села становило 1229 осіб.

Мова + Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року Мова Кількість Відсоток українська 1103 99.64 % російська 3 0.27 % румунська 1 0.09 % Усього 1107 100 %

Відомі люди Прокопів Петро Микитович — український живописець і графік; майстер екслібрису, художник-монументаліст. Любомир Т. Винник - журналіст, письменник, фотограф та художник. З 1973 року мешкає у Швейцарії

Примітки