Бранко Дамлянович (; 17 червня 1961, Новий Сад) – сербський шахіст, гросмейстер від 1989 року.
Шахова кар'єра 1979 року виборов титул чемпіона Югославії серед юніорів, завдяки чому взяв участь у чемпіонаті Європи серед юніорів у Гронінгені (на рубежі 1979 і 1980 років), де посів 8-ме місце. З кінця 1980-х років належав до числа провідних югославських, а потім - сербських шахістів. Двічі переміг у чемпіонатах Югославії (1991, 2001), а в 1989 і 1990 поділив 1-ше місце, обидва догравання за золоту медаль програвши Зденко Кожулу. 1990 року кваліфікувався на міжзональний турнір (відбіркового циклу чемпіонату світу) в Манілі, посівши в ньому високе 13-те місце серед 64 гравців (турнір відбувся за швейцарською системою). 2006 року поділив 1-ше місце на чемпіонаті Сербії та Чорногорії, а в 2007 році повторив це досягнення на чемпіонаті Сербії.
Неодноразово брав участь у міжнародних турнірах, досягнувши успіхів, зокрема, в таких містах, як:
Грац (1987,посів 1-ше місце), Зениця (1989, поділив 2-ге місце позаду Петара Поповича), Неа-Макрі (1990, зональний турнір, посів 1-ше місце), Сан-Себастьян (1991, поділив 1-місце разом із, зокрема, Зурабом Азмайпарашвілі, Жужею Полгар і Джонні Гектором), Белград – двічі (1992, поділив 1-місце разом з Сергієм Шиповим і 2000, посів 1-ше місце), Ла-Корунья (1996, поділив 1-ше місце разом із, зокрема, Левом Псахісом і Георгієм Георгадзе), Віла-Реал-де-Санту-Антоніу (1998, поділив 1-ше місце разом Даніелем Кампорою), Валево (2000, посів 2-ге місце позаду Мирослава Марковича), Манча-Реаль (2000, посів 2-ге місце позаду Карена Мовсесяна), Лорка – двічі (2001, поділив 2-ге місце позаду Олександра Рустемова 2008, поділив 1-місце разом з Сергієм Федорчуком, Алексою Стриковичем і Олександром Рустемовим), Струга (2002, посів 1-ше місце), Бар – тричі (посів 1-ше місце 2003 року і поділив 1-ше місце в 2004 та 2005 роках), Андорра-ла-Велья – двічі (поділив 1-ше місце в 2004 та 2005 роках), Іхало (2005, поділив 1-місце разом з Міодрагом Савичем), Санта-Крус-де-ла-Пальма (2005, поділив 2-ге місце позаду Каміля Мітоня), Фраскаті (2006, посів 1-ше місце), Ла Массана (2007, поділив 1-місце разом з Максимом Родштейном і Сальвадором Габріелем Дель Ріо Анхелісом), Гранада (2007, посів 1-ше місце).
Неодноразово представляв Югославію, Сербію і Чорногорію і Сербію на командних змаганнях, зокрема:
, ; дворазовий призер: в командному заліку – срібний (1989) і в особистому заліку – золотий (1989 – на 6-й шахівниці), ; призер: в особистому заліку – срібний (2013 – на 2-й шахівниці), ; багаторазовий призер, зокрема в командному заліку – золотий (1991), срібний (1984) і бронзовий (1987).
Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 2006 року, досягнувши 2625 очок займав тоді 87-ме місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно займаючи 1-ше місце серед шахістів Сербії і Чорногорії.
Зміни рейтингу
Література
Джерела ChessBase Megabase 2007
Посилання