Куба́ївка — село в Україні, у Коломийській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області. Населення становить менше 20 осіб (2022.12.02).

Відноситься до Саджавського старостинського округу.

Розташування Село повністю оточене лісами. Протікає р. Товмачик. Висота над рів. моря — 394 м.

Єдина вулиця — вул. Українська.

Історія Згадується у 1855 році.

Назва утворена за допомогою суфікса -івк(а) від антропоніма Кубай.

За народним переказом, назва пішла від того, що колись у селі була така криниця, і коло неї стояло горнятко — «кубельце» його називали. І пішла назва від «кубельця» — село Кубаївка. А ще була одна версія: тут були поляки й ім'я було в поляка Куба. І цей Куба ходив до полячки Єви. Куба йшов до Євки, тому — Кубаївка.

На території села налічується 39 мікротопонімів.

Наприкінці 19 століття — присілок Середнього Майдана.

У 1929 році налічувалося 22 будівлі.

Діяльність УПА 2 жовтня 1944 року біля с. Кубаївка боївка УПА під керівництвом провідника Дмитра Найдича («Шварна») вела бій з оперативною боївкою НКҐБ, у результаті якої загинув ст. лейтенант Колєсніков.

15 січня 1946 року в обідню пору на позиції куреня «Смертоносці» (курінний Данило Рудак («Чорний»), що базувався поблизу села Кубаївка почався наступ радянських військ, який супроводжувався кулеметним обстрілом повстанського табору. У відповідь курінь відкрив активний вогонь по густих шеренгах наступаючих червоноармійців. З метою оточення табору більшовики почали наступ із трьох сторін. Щоб уникнути блокування, повстанці, забираючи поранених, почали відступ у напрямку села Кубаївки. Бій тривав до 17 години. Утрати з обох сторін були значними. У Кубаївці курінь затримався до надвечір'я. Однак близько 21-ї години відділ мав ще одну сутичку з більшовиками. Під час бою кулеметник «Стрий», підпустивши ворога на десятиметрову відстань, завдав відчутних утрат ворогові. Після закінчення бою курінь відступив до лісу біля с. МайданДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 62, арк. 177—178..

Церква Свв. Ап. Петра і Павла (1939) Перша дерев'яна церква-каплиця в селі, що виникло в середині XIX ст., збудована у 1939 роціГромик В., Слободян В. Дерев'яні церкви Івано-Франківської області. — Львів, 2016. — С. 312.

Була філіяльною парафіяльної церкви в Глинках — Майдані Середньому.

Хоча заснована на гуцульському типі, відрізняється відсутністю піддашшя.

Вівтарем орієнтована до південного заходу. До північного рамена прибудована крита галерея.

Восьмерик і причілки оббили пластиковою вагонкою. З заходу від церковці збереглася дерев'яна дзвіниця.

Пам'ятки Стайки — заповідне урочище.

Населення За даними німецького перепису населення 1 березня 1943 року під час Другої світової війни, населення становило 239 осібStatistischen Amt des Generalgouvernements. Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943. Krakau: Burgverlag, 1943..

За даними перепису населення УРСР 1989 року, наявне населення складало 83 осіб: чоловіків — 33, жінок — 50; постійне населення складало 84 осіб: чоловіків — 34, жінок — 50db.ukrcensus.gov.ua.

За даними перепису населення України 2001 року, наявне населення становило 53 осібdb.ukrcensus.gov.ua.

Мова + Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року Мова Кількість Відсоток українська 53 100 % Усього 53 100 %

Персоналії Сабадаш Михайлина Олександрівна (1912—1996) — українська вишивальниця.

В ОУН-УПА Андрійчук Микола Петрович (псевдо — «Вихор»; 1922—1951) — референт пропаганди Надвірнянського райпроводу ОУН. Загинув 15.08.1951 в лісі біля КубаївкиРеабілітовані історією. Івано-Франківська область: Книга 2 / Упоряд., авт. передм. Л. Вардзарук. Науково-редакційний відділ «Реабілітовані історією» при Івано-Франківській облдержадміністрації. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. — 989 с. ISBN 966-8090-64-0. Дмитрук Михайло Миколайович (псевдо — «Віха»; 1920—1946) — станичний ОУН. Загинув 01.02.1946 в с. Іванівка Коломийського району. Княгницька Розалія Іванівна ( 1920) — українка, малописьменна. Проживала нелегально. Заарештована 05.04.1948. Звинувачення: зв'язкова станично ОУН, збирала продукти для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 28.06.1948 засуджена на 25 років позбавлення вол та 5 років пораження в правахРеабілітовані історією. Івано-Франківська область: Книга 1 / Упоряд., авт. передм. Л. Вардзарук. Науково-редакційний відділ «Реабілітовані історією» при Івано-Франківській облдержадміністрації. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — 983 с. ISBN 966-8090-64-0. Княгницький Василь Онуфрійович (псевдо — «Орлик»; 1910—1948, с. Саджавка) — станичний ОУН. Загинув 07.01.1948 в с. Саджавка Надвірнянського району. Княгницький Михайло Миколайович (псевдо — «Заєць», «Ліс»; 1922—1951) — керівник Ланчинського райпроводу ОУН. Загинув 15.08.1951 в лісі біля Кубаївки. Петлівчук Дмитро Миколайович ( 1930) — українець, освіта початкова. Проживав у с. Кубаївка, селянин. Заарештований 28.02.1946. Звинувачення: зібрав 20 хлібин, 30 л молока для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 27.05.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Загинули Бідащук Іван Миколайович (псевдо — «Молот»; 1921, с. Саджавка — 1951) — керівник кущової ОУН. Загинув 15.08.1951 в лісі біля Кубаївки. Пеньківський Василь Дмитрович (псевдо — «Буря», «Сич»; 1920, с. Саджавка — 1948) — стрілець сотні «Вихора», керівник Ланчинського райпроводу ОУН. Загинув 25.03.1948 біля Кубаївки. Сидорук Василь Онуфрійович (псевдо — «Дунай»; 1926, с-ще Печеніжин — 1945) — кулеметник сотні «Спартана». Загинув 03.13.1945 в Кубаївці.

Примітки

Джерела Кубаївка на сайті Верховної Ради