Марія Григорівна Гоженко (у шлюбі Матюшенко-Гоженко; 1886, Київ — 1945, Прага) — українська громадсько-політична діячка, одна із засновниць першої української жіночої громадської організації — «Жіноча громада»Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 71.. Українська делегатка Другого інтернаціоналу, активна член РУП.

Життєпис Народилась у 1886 році.

У 1900 році у Тернополі Марія Гоженко разом з Марією Чикаленко, Марією Кістяківська-Тимченко, Марією Степаненко, Людмилою Старицькою-Черняхівською, Ісидорою Косач, Одаркою Романовою, Марією Грінченко, а також сестрами Катрею, Галиною і Мар'яною Лисенками стала засновницею першої української жіночої громадської організації — «Жіноча громада».

Окрім української «Жіночої громади», яка не ставила собі ніяких політичних завдань, у Києві була «Вільна громада» — філія РУПу, одним із організаторів якої був син Володимира Антоновича Дмитро, а однією з активних учасників — Марія Гоженко. «Вільна громада» РУПу хотіла внести трохи революційного духу до «Жіночої громади» й пожвавити її роботу.

Одружи­лася згодом із лікарем і громадсько-політичним діячем Борисом Матюшенком, як і вона — членом РУП. У Києві Марія Гоженко входила до Революційної Української Партії і неодноразово брала участь у конґресах Другого ІнтернаціоналуПолітична рівність жінок і чоловіків — якою вона постала в українській політичній традиції ХХ ст.? ; Радіо Свобода, 8 березня 2005..

У 1915 році Матюшенко-Гоженко була посередницею між українофільською організацією під вигід­ною назвою «Товариство допомоги населенню Півдня Росії» та урядовцями київського земства, які через неї надавали організації дуже велику допомогу.Смоляр Л. О. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянсь­кої України II пол. XIX — поч. XX ст. — Одеса: Астропринт, 1998. — с. 200.

З 1920 року Марія Матюшенко-Гоженко перебувала на еміграції у Празі. Подальша доля невідома.

Примітки

Джерела Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 389—396.