Марія дель Пілар Куеста Акоста (; 27 травня 1951, Мадрид), відома під сценічним ім'ям Ана Белен (), — іспанська співачка, акторка й режисерка. За понад шістдесят років творчої діяльності зіграла у сорока фільмах і близько тридцяти театральних виставах та випустила понад 35 альбомів. Здобула численні іспанські нагороди в галузі музики, кіно й театру.
Почала кар'єру в дитинстві, знімаючись у фільмах і беручи участь у радіопрограмах. У молоді роки була відома як «наречена Іспанії» та «муза переходу до демократії». У 1980-х роках мала значний успіх як співачка й акторка. Від 1972 року одружена зі співаком і автором пісень Віктором Мануелем, з яким неодноразово виступала разом.
Біографія Народилася 27 травня 1951 року в мадридському районі Лавап'єс, на вулиці Кальє-дель-Осо. Була старшою дитиною Пілар Акости, яка працювала консьєржкою, та Ферміна Куести, кухаря готелю Palace.
1961 року дебютувала в програмі Vale todo на Radio España, яку вів Боббі Деґлане. 1964 року записала перші пісні й уже була відома на музичних радіостанціях як нова вундеркіндка. Найактивніше з першого синглу рекламували пісню Qué difícil es tener 18 años.
Після укладення контракту з компанією Época Films у тринадцятирічному віці зіграла головну роль у фільмі Zampo y yo режисера Луїса Лусії. Ім'я героїні цієї стрічки стало її сценічним ім'ям.
Після невдачі фільму театральний режисер Мігель Наррос, який помітив її під час знімань, порадив їй здобути акторську освіту й розпочати театральну кар'єру. У п'ятнадцять років дебютувала в Іспанському театрі, яким керував Наррос, у виставі Нумансія за Сервантесом. До 1970 року входила до трупи театру й грала у виставах Учені жінки, Король Лір і Дон Хуан Теноріо разом з Агустіном Гонсалесом, Марією Луїсою Понте, Хульєтою Серрано й Бертою Ріасою. З ними здійснила перші гастролі Іспанією.
Від 1970 року паралельно розвивала театральну, музичну, кінематографічну й телевізійну кар'єру та стала однією з провідних іспанських артисток свого покоління. Частину дитинства провела в Кабесуелі (провінція Сеговія), де її бабуся працювала сільською вчителькою. У цьому селі на честь Ани Белен названо вулицю; вона також виголошувала промову на місцевому святі.
1972 року одружилася з Віктором Мануелем, з яким багато разів виступала разом. Подружжя має двох дітей — музиканта Давида Сан-Хосе та акторку Маріну Сан-Хосе.
1974 року Ана Белен і Віктор Мануель вступили до Комуністичної партії Іспанії й у період переходу до демократії були серед її найпомітніших публічних прихильників. В інтерв'ю Vanity Fair 2019 року вона заявила, що розірвала зв'язки з партією й більше не вважає себе комуністкою.
У грудні 2024 року виконала в музеї Прадо нову версію своєї пісні España camisa blanca.
Дискографія
Студійні альбоми
Tierra (1973) Calle del Oso (1975) La paloma de vuelo popular — Nicolás Guillén (1976) De paso (1977) Ana (1979) Con las manos llenas (1980) Ana Belén (1981) Ana en río (1982) Géminis (1984) A la sombra de un león (1988) Rosa de amor y fuego (1989) Como una novia (1991) Veneno para el corazón (1993) Mírame (1997) Lorquiana (Poemas de Federico García Lorca) (1998) Lorquiana (Canciones de Federico García Lorca) (1998) Peces de ciudad (2001) Viva L'Italia (2003) Anatomía (2006) A los hombres que amé (2011) Vida (2018) Vengo con los ojos nuevos (2025)
Спільні альбоми Al Diablo, con amor — з Віктором Мануелем (1973) Para la ternura siempre hay tiempo — з Віктором Мануелем (1986) Mucho más que dos — з Віктором Мануелем (1993) El gusto es nuestro — з Віктором Мануелем, Жуаном Мануелем Серратом і Мігелем Ріосом (1996) Cantan a Kurt Weill — з Мігелем Ріосом (1999) Una canción me trajo aquí — з Віктором Мануелем (2005) Canciones regaladas — з Віктором Мануелем (2015) Entre fandangos y habaneras — з Trío Malats (2015) El gusto es nuestro 20 años — з Віктором Мануелем, Жуаном Мануелем Серратом і Мігелем Ріосом (2016)
Концертні альбоми Víctor y Ana en vivo (1983) Mucho más que dos (1994) El gusto es nuestro (1996) Dos en la carretera (2001) Una canción me trajo aquí (2005) El gusto es nuestro 20 años (2016)
Саундтреки Zampo y yo (1965) Al diablo, con amor (1973) La corte de Faraón (1985) Divinas palabras (1987)
Фільмографія
Акторка Рік Фільм Режисер 1965 Zampo y yo Луїс Лусія 1971 Españolas en París Роберто Бодегас Aunque la hormona se vista de seda Вісенте Ескріва 1972 Morbo Гонсало Суарес 1973 Al diablo, con amor Гонсало Суарес Separación matrimonial Анхеліно Фонс 1974 Vida conyugal sana Роберто Бодегас El amor del capitán Brando Хайме де Арміньян Tormento Педро Олеа 1975 A flor de piel (короткометражний) Луїс Едуардо Ауте ¡Jo, papá! Хайме де Арміньян 1976 Emilia… parada y fonda Анхеліно Фонс La petición Пілар Міро El Buscón Лусіано Берріатуа 1977 La oscura historia de la prima Montse Жорді Кадена La criatura Елой де ла Іглесіа 1978 Sonámbulos Мануель Гутьєррес Арагон Jaque a la dama Франсіско Родрігес 1980 Cuentos eróticos Емма Коен 1982 Вулик Маріо Камус Demonios en el jardín Мануель Гутьєррес Арагон 1985 La corte de Faraón Хосе Луїс Гарсія Санчес Sé infiel y no mires con quién Фернандо Труеба 1986 Adiós pequeña Іманоль Урібе 1987 Дім Бернарди Альби Маріо Камус Divinas palabras Хосе Луїс Гарсія Санчес 1988 Miss Caribe Фернандо Коломо 1989 El vuelo de la paloma Хосе Луїс Гарсія Санчес 1992 Después del sueño Маріо Камус 1993 Rosa rosae Фернандо Коломо El marido perfecto Беда Докампо Фейхоо Tirano Banderas Хосе Луїс Гарсія Санчес 1994 Турецька пристрасть Вісенте Аранда 1996 Анархістки Вісенте Аранда El amor perjudica seriamente la salud Мануель Гомес Перейра 1999 Cada día hay más besos (короткометражний) Ґреґоріо Ґусман 2001 Antigua vida mía Ектор Олівера 2004 Cosas que hacen que la vida valga la pena Мануель Гомес Перейра 2016 Королева Іспанії Фернандо Труеба 2025 Islas Маріна Сересескі
Режисерка Фільм Рік Cómo ser mujer y no morir en el intento 1991
Телебачення Серіал / програма Епізод або роль Рік Hora once Ligazón 1968 El premio Un premio en el café 1968 Teatro de siempre Los caprichos de Mariana 1970 Teatro de siempre Hamlet en los suburbios 1970 Teatro de siempre La comedia nueva 1970 Pequeño estudio La trampa 1970 Crimen y castigo головна роль 1970 La pequeña Dorrit головна роль 1970—1971 Teatro de siempre Антігона 1970 Hora once El extraño secreto de Shalken, el pintor 1970 Hora once Eleonora 1971 Juegos para mayores La finca 1971 Estudio 1 Retablo de las mocedades del Cid 1971 Estudio 1 Ромео і Джульєтта 1972 Fortunata y Jacinta головна роль 1980 Petra Delicado головна роль 1999 Cheers Corbatas y pigmeos 2011 Hospital Central Fobias 2012 Traición головна роль 2017—2018 Досконала казка спеціальна участь 2023
Театр Серед найпомітніших театральних робіт Ани Белен — Нумансія (1966—1968), Севільський ошуканець (1967), Король Лір (1967—1968), Учені жінки (1967—1968), Дон Хуан Теноріо (1968), Міра за міру (1969), Так дівчата кажуть «так» (1969—1970), Антігона (1975), Дядя Ваня (1978—1979), Дім Бернарди Альби (1984—1985), Гамлет (1989—1990), Венеційський купець (1992—1993), Прекрасна Єлена (1995—1996), Федра (2007, 2009—2010), Електра (2012), Kathie y el hipopótamo (2013—2015), Медея (2015—2016), Eva contra Eva (2021—2022), Антоній і Клеопатра (2021) та Romeo y Julieta despiertan… (2023—2024).
Нагороди й відзнаки Ана Белен неодноразово здобувала й була номінована на премії Fotogramas de Plata за роботи в кіно, театрі, музиці й на телебаченні. Серед перемог — нагороди за Estudio 1: Retablo de las mocedades del Cid (1971), Дядю Ваню (1978), альбом Ana (1979), серіал Fortunata y Jacinta (1980), Турецьку пристрасть (1994), Прекрасну Єлену (1995), Федру (2007) та спеціальна нагорода за життєві досягнення (2021).
П'ять разів номінувалася на «Гою»: як найкраща акторка за Miss Caribe (1988), El vuelo de la paloma (1989), Турецьку пристрасть (1994) і Cosas que hacen que la vida valga la pena (2004), а також як найкраща режисерка-дебютантка за Cómo ser mujer y no morir en el intento (1991). 2017 року отримала почесну «Гою». 2015 року здобула Латинську «Греммі» за музичну досконалість.
Серед інших відзнак — французький Орден Мистецтв та літератури (1986), золота медаль Іспанської академії кінематографічних мистецтв і наук (1995), золота медаль «За заслуги в образотворчому мистецтві» (2007), почесна нагорода фестивалю в Мадриді (2020), премія Corral de Comedias за творчий доробок (2020), Національна театральна премія Пепе Ісберта (2023), премія La Barraca за сценічне мистецтво (2024) та премія Спілки акторів і акторок за життєвий доробок (2025).
Примітки
Посилання
Офіційний сайт