Півні́чне мо́ре — частина Атлантичного океану, омиває береги Норвегії і Данії на сході, Шотландії і Англії — на заході, Німеччини, Нідерландів, Бельгії і Франції — на півдні.
Відгалуженням Півні́чного мо́ря є Скагеррак між Данією, Норвегією, і Швецією, який з'єднується з Балтійським морем через Каттегат, Орезунд, Великий Бельт і Малий Бельт.
На півдні Північне море з'єднується з рештою Атлантики через Па-де-Кале і далі — Англійський Канал, а на півночі — через Норвезьке море.
Площа моря становить 565 тис. км² (з протокою Скагеррак); глибина — до 809 м; мілина Доґґер-банка; впадають річки: Рейн, Ельба (Німеччина), Темза (Велика Британія). В акваторії моря поширене рибальство, а також ведеться активний видобуток нафти та природного газу;
Географічне середовище
Північне море розташоване у північно-східній частині Атлантичного океану, будучи його окраїнним морем. Простягнувшись між Північно-Західною Європою і Великою Британією, Оркнейськими і Шетландськими островами, на півночі воно з'єднується з Норвезьким морем, на сході — через протоки Скагеррак, Каттегат і Данські протоки (Великий Бельт, Малий Бельт і Ересунн), а також Кільський канал — з Балтійським, а на південному заході, через протоки Па-де-Кале і Ла-Манш, сполучається з Атлантикою. У дуже давні часи цей морський басейн був частиною великих рівнин Північної Європи, яку в кінці льодовикового періоду затопили води Атлантичного океану.
Разом з затокою Скагеррак площа Північного моря становить 544 тис. км². Північне море відносно мілководне — його середня глибина становить 96 м. У південній частині моря трапляються мілини, шар води над якими не перевищує 40 м; під впливом вітрів і сильних морських течій вони постійно переміщаються, що дуже ускладнює навігацію. Найбільші глибини (в тому числі і максимальна — 809 м) розташовані в глибоководному Норвезькому жолобі, який простягається вздовж південного узбережжя Норвегії від протоки Скагеррак до Норвезького моря; глибоководні (понад 450 м) розломи виявлені і в західній частині моря, наприклад, на схід від Единбурга.
Характерна риса донного рельєфу Північного моря — різка зміна глибин і великі мілини, звані тут банками. Над найбільшою з них, Доггер-банкою біля північних берегів Англії, глибина становить всього 15-30 м. Колись тут розташовувалося плоскогір'я, що піднімалося над рівниною. Тепер ці води добре прогріваються сонцем, тому вони багаті на корм, отож тут скопичуються величезні косяки риби (голландське dogger буквально означає «ловити тріску»). Інша знаменита мілина — Гудмін-Санд біля берегів графства Кент на південному сході Англії.
Температура поверхневих вод у лютому (мінімум) коливається від 2 °C в протоці Скагеррак до 7,5 °C на північному заході, а в серпні (максимум) — від 12,5 °C до 18 °C, відповідно. Така порівняно висока температура зумовлена впливом теплої Північно-Атлантичної течії, яка потрапляє сюди з Норвезького моря. На межі з Балтикою помітно холодніше. Солоність води становить 31-35 проміле і сягає максимальних значень на півночі, де море зливається з Атлантикою. На сході солоність Північного моря помітно нижча через приплив холодних і менш солоних вод Балтики, а також впадіння в нього таких великих річок, як Рейн, Ельба, Везер, Шельда і Темза. Висота припливів коливається від 0,2 м біля берегів Норвегії до 7,6 м біля узбережжя Англії; морські течії орієнтовані проти годинникової стрілки і рухаються зі швидкістю близько 1 км/год.
Межі Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Північного моря так:
На південному-заході. Лінія з'єднує маяк Вальде (Франція, ()) з найпівнічнішою точкою затоки святої Маргарет (Англія, ).
На північному-заході. Від Даннет-Гед (), Шотландія через Торнесс (58°47'N) на острові Хой, через острів до Кейм-оф-Хой (58°55'N) далі на Брек-Несс на Мейнленд (58°58'N) через цей острів до Коста-Гед (3°14'W) і до Інга-Несс (59'17'N) на Вестрей через Вестрей, до Боу-Гед, через Мулл-Гед (північна точка Папа-Вестрей) і на Сіл-Скері (північна точка Норт-Роналдсей) і до Самборо-Гед (або Horse Holm) (південна точка Шетландських островів).
На півночі Від північної точки (Fethaland Point) Мейнленду, через Гравеланд-Несс (60°39'N) на острові Йелл, через острів до Глоуп-Несс (1°04'W) і через Спу-Несс (60°45'N) i на острові Анст, через Анст до Герма-Несс (60°51'N), південно-західна точка Раммблінгу і Макл-Флагга (); звідти на північ по меридіану 0°53' West до перетину з 61°00' North і на схід уздовж цієї паралелі до узбережжя Норвегії.
На сході. Західна межа Скагерраку — лінія, що з'єднує миси Ганстгольм () і Ліннеснес, ).
Геологія
Рифтогенез, що утворив північну частину Атлантичного океану протягом юрського і крейдяного періодів, близько 150 мільйонів років тому, викликав тектонічне підняття на терені сьогоденних Британських островів. З того часу, мілководні епіконтинентальні моря майже безперервно існували між суходолом Фенноскандії і Британськими островами. Попередники нинішнього Північного моря зазнавали трансгресії та регресії протягом геологічного часу. Іноді воно було з'єднано з іншими мілководними морями, такими, як море Паризького басейну на південному заході, з Паратетісом на південному сході, або океаном Тетіс на півдні
Під час пізньої крейди, близько 85 мільйонів років тому, весь терен сьогоденної Континентальної Європи, за винятком Скандинавії, був архіпелагом. До початку олігоцену, 34-28 мільйонів років тому, суходіл що є сьогоденною Західною і Центральною Європою, майже повністю відокремив Північне море від океану Тетіс, який поступово стиснувся до Середземномор'я, тоді як Південна Європа і Південно-Західна Азія стали сушею Північне море було відокремлено від Англійського каналу вузьким сухопутним мостом, поки його не було зруйновано щонайменше двома катастрофічними повенями між 450 і 180 тис. років тому (Registration is required) з початком четвертинного періоду близько 2,6 мільйонів років тому, евстатичний рівень моря падав під час кожного льодовикового періоду, а потім збільшувався. Кожен раз, під час гляціалу, Північне море зазнавало регресії. Сьогоденна берегова лінія формується після останнього льодовикового максимуму, коли море почало затоплювати європейський континентальний шельф
Клімат Акваторія моря лежить в помірному кліматичному поясі. Над морем увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Спостерігаються значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження достатнє або надмірне. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Відносно тепла зима з нестійкою погодою і сильними вітрами; прохолодне літо з більш спокійною погодою.
Західні, південно-західні і північно-західні морські вітри приносять часті тумани й дощі, тоді підняті поривами вітру хвилі сягають 6-7 м висоти, а біля узбережжя Шотландії — 11 м, що сильно ускладнює судноплавство.
Узбережжя
Узбережжя Німеччини Береги Німеччини — південна межа Північного моря — заболочені низини, які під час морських припливів ховаються під водою. Уздовж берега тягнеться ланцюжок Північно-Фризьких (найбільший з них — Зюльт) і Східно-Фризьких островів, що частково належать Данії. Оскільки Північна Німеччина розташована в зоні західних морських вітрів, зими в цих місцях найчастіше м'які, з середньою температурою січня 1 °C, а літо досить прохолодне — близько 16 °C (липень). Через великий вміст родючих морських осадових відкладів величезні ділянки ґрунту на узбережжі — так звані марші — дуже родючі. Приналежний Німеччині колись пустельний острів Гельголанд сьогодні є популярним курортом.
Узбережжя Нідерландів Нідерланди, західний сусід Німеччини, — країна відносно невелика, тим не менш, довжина її берегової лінії становить 451 кмНідерланди . Зі століття в століття захищаючи береги від руйнівних хвиль Північного моря, голландці створили цілу систему захисних валів, дамб, каналів і шлюзів. Досвід з осушення озер, заток і ділянок узбережжя в цих краях має давні традиції, які сьогодні примножені найскладнішою технікою, яка використовується при будівництві нових водозахисних споруд. Невід'ємна частина пейзажу Голландії — вітряні млини, які допомагають перекачувати воду та перетворювати солоні болота в родючі поля; саме у такий спосіб на місці затоки Зюйдерзеє свого часу виник найбільший і знаменитий польдер країни. У 1958 році Нідерланди розпочали реалізацію меліоративної програми «Дельта-план», і за три десятки років територія країни з 32,4 тис. км² (1950) збільшилася до 36,9 тис. км² (1980)http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00052/63100.htm&stpar1=3.52.1 . За сторіччя наполегливої праці голландцям вдалося відвоювати в моря значні площі, і сьогодні близько 40 % території цієї держави перебуває нижче від рівня моря, а майже 35 % — виступає над морем не більше ніж на 1 м. На сході країни розташовані горбисті моренні рівнини, захищені з боку моря грядами, які виникли тут відносно недавно — приблизно тисячу років тому. Голландії належать Західно-Фризькі острови. У північно-східній провінції Гронінген розвідано велике родовище газу і невеликі — нафти.
Узбережжя Бельгії Узбережжя Бельгії — це майже суцільна алювіальна низовина, що підноситься над рівнем моря всього лише на 5 м; тут теж багато родючих польдерів, і деякі з них розташовані нижче від рівня моря. Кілька гряд піщаних дюн утворюють вздовж берега «захисний пояс» завширшки майже 4 км і висотою до 30-40 м над рівнем моря. З території Бельгії в Північне море впадають такі повноводні річки, як Маас, Шельда. Устя Рейну, Маасу, Шельди та інших річок надійно захищені від несподіваного вторгнення хвиль Північного моря системою гребель, оснащених хитромудрими шлюзами.
Узбережжя Великої Британії На заході Північне море обмежене Великою Британією, найбільшим з Британських островів. Це сусідство створює додаткову температурну аномалію: взимку тут набагато тепліше, ніж в інших регіонах, що розташовані на тій же географічній широті — середньомісячна температура січня тут коливається в межах 4-7 °C. Водночас через близькість моря влітку біля берегів Великої Британії прохолодно і температура не піднімається вище 13-17 °С. Кількість опадів помірна — 750 мм на рік (для порівняння: на заході Норвегії — 2000-3000 мм). У тутешніх річок зазвичай довгі воронкоподібні гирла — естуарії, з яких річкові осади виносяться далеко в море. У захищених від хвиль естуаріях, штучно поглиблених для зручності судноплавства, розташовані великі морські порти. Один з них, шотландський Абердин, раніше обслуговував риболовецькі флотилії, що промишляли в Північній Атлантиці і Північному морі, а сьогодні це ще й великий промисловий вузол, де сходяться нафто- і газопроводи, що йдуть з родовищ Північного моря. Розвідані на шельфі запаси нафти і газу стали важливою підмогою для економіки, і сьогодні Велика Британія є другим (після Росії) виробником вуглеводнів в Європі. Перші поселенці на шотландському узбережжі оселилися на мисі Кіннердс-Гед. Тут було засновано місто Фрейзерборо, що стало головним портом риболовецьких флотилій і центром рибопереробної промисловості. Розташований на північ від Шотландії Оркнейський архіпелаг складається з майже семи десятків островів площею 975 км². Головна археологічна звабинка цих місць — поселення пізнього неоліту та мегаліти, побудовані за 2,5-3 тисячі років до н. е.. Місцеві жителі, як і в давнину, займаються ловлею риби, а також розводять велику рогату худобу й овець.
Узбережжя Норвегії