Горо́дниця — село в Україні, у Городенківській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської области, Україна.
Розташування Розташоване у котловині Дністра; має 316 господарств — з чудовими городами, що в них плекали помідори, виноград, абрикоси, кавуни, вишні, черешні, груші та яблуні.
Археологічні знахідки На полі під назвою «Городище» були насипані вали. Переказ каже, що цими валами (297 м понад рівнем моря) були присипані сліди присутності давніх племен, а як показує знахідка римських монет і різного військового знаряддя, це могли бути римські оборонні укріплення. Під валами було джерело, від якого вода водогоном надходила до резиденції власника поля Бялого, а село брало воду просто з джерела.
На полі «Городище» (власність родини Бялих) працювали археологи: професори Ярослав Пастернак із Львова, Козловський із Варшави, зі Стокгольму (Швеція) — в 1933—1934 й 1938—1939. Найбільше знахідок зібрав професор Козловський у 1938—1939 рр.
Публікації з археології Городниці Д-р Ярослав Пастернак. Археологія України. — Торонто, 1961. Первісна давня та середня історія України за археологічними джерелами. Городенка. — С. 155, 175, Неолітична доба, трипільські неолітичні пам'ятки горішнього Подністров'я. Городниця-Городенка. — С. 72, 144, 224, 263, 265, 269, 280, 427, 236, 442, 529, 531, 598—600, XI, XIV, XVI.
(Писано в Чикаго, 22 квітня 1972 року)
Місцевості села Село ділили на «кути»: в напрямку до Передівання — однойменний «До Передіваня», у напрямку Городенки — «Могилки», до села Стрільче — «Луг», а до Бабина — під «Черлиною» (тут колись був над Дністром ліс, а також кар'єри теребовельського пісковику та місця випалювання вапна).
За селом був цвинтар і стара церква (знищена), над рікою — дерев'яна церква.
Поля ділились на: «Над Черлиною», «Городище», «Попри ліс», «Фільварок», «На могилі», «Над берізками» й «На куті».
Ліси: «На Черлені», «Грабова», «Дубина», «Борсуки».
Звірина дика: лиси, дикі кабани, зайці, кози, сарни; птахи: куропатки, перепелиці. В Дністрі ловили рибу: підуства, марена, судаки, вірозуб, щупак, сом, чечуга, бабки й колюки.
На Городищі біля валів була оселя в давнину, а над водою мешкали рибалки; у пізніших роках село розмістилось над водою і прибрало назву Городниця.
Всі дані подав Євген Бялий (уродженець села), упорядкував Осип Гаванський — кооперативний робітник в повіті.
Село має дуже давню історію. Колись поблизу села була пристань за часів Римської імперії.
А в часи СРСР до села курсували річкові катера.
Легенди Навпроти села є ліс, який має статус заказника. Там є три скелясті височини. Соколова, Червона скала та Гнила скала. Перша тримала назву через те, що там тривалий час збирались однойменні птахи.
Друга отримала назву через свій червоний колір.
А гнила через те, що зовні виглядає як гниле дерево. Біля тієї скали є вхід в печеру. Ніхто не знає її протяжності. Подейкують, що інший вихід аж біля Тернополя. За легендою під час монгольської навали там сховались жителі села Городниці. Вхід в печеру був дуже малий, тож монголи підпалили вогонь і пускали дим в ту печеру, так і загинули втікачі.
А під час повстанського руху бандерівців, там біля печери заховались декілька бандерівців, жителів села. І будучи в одній частині села вистрілив танок в ту скалу і патріоти повмирали.
Лев Існує легенда, що в одній з частин села «Острові», колись викопали золотого лева вагою 9 кг.
Коротка історія 6 січня 1448 року село згадане в найдавніших записках Галицьких судів 1435—1475 років під час розгляду справи № 1937 між шляхтичами Бучацькими та галицьким старостою Миколаєм з Любіна Паравою ()Akta grodskie i ziemskie z archiwu t. zw. bernardyńskiego we Lwowe…— Lwów, 1887.— t. 12.— 564 s. — S. 169. .
Село мало громадського поля (пасовиська й обочи) близько 2000 морґів і орного теж близько 2000 морґів і 60 морґів лісу.
До Городниці було прилучений присілок Передівання (прибл. 60 хат з полем бл. 300 морґів). Мешканці присілка — українці, 250 осіб. Школа 1-клясова українська, читальня «Просвіти», кооператива. В Городниці школа 3-клясова утраквістична (двомовна).
Перше насіння помідорів у 1916 році у село привіз Микола Паньків, який був на заробітках у Канаді.
У селі були читальня «Просвіти», кооператива, товариства «Сільський Господар», «Союз Українок», «Рідна Школа», «Січ» (спортивне, пізніше «Луг»).
31 липня 1952 року Городенківський райвиконком під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Більшовик» рішенням № 368 ліквідував Пробабинську і Передіванську сільради з приєднанням її до Городницької сільради.
Під час вторгнення комуністів в село, було знищено куркульські родини, забрано їхні маєтки та землі, а частину людей які були спротивниками радянської влади було вислано та знищено. Зокрема під час радянщини постраждали родини Черепів, Кучмеїв, Коломийчуків, Бялих, Чермаків та інші.
В селі активно діяли учасники ОУн та УПА. На окраїнах села була родина, де один з синів був учасником в битві Під Крутами.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Городенківської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городенківського району, село увійшло до складу новоутвореного Коломийського району.
6 грудня 2023 року у День Святого Миколая в селі відкрили спортзал і пам'ятник помідору. Пам'ятник помідору спорудив і подарував селу художник і краєзнавець Андрій Кучмей.
5 липня 2026 року відкрито художньо-краєзнавчий музей імені Андрія Кучмея.
Прізвища У селі були такі прізвища: Коломийчуки, Передерки, Маркивичі, Лукавецькі, Вознятовські, Воробці, Срайки, Москалики, Дутки, Черепи, Козаки, Бордуни, Чорні, Чермаки.
Пам'ятки На честь відновлення незалежності України встановлена композиція: три камені, які символізують три області. Також тут поставили дерев'яний хрест. Кам'яні брили встановив місцевий митець Андрій Кучмей. (1991).
Відомі люди
Народилися учений-економіст і громадсько-політичний діяч Коломийчук Василь Степанович священник та парох церкви «Пресвятої Родини» у Відні о. Любомир Дутка Головний лікар Київської міської клінічної лікарні № 1 Ігор ЧЕРМАК Кучмей Андрій — український художник, композитор.
Померли український галицький письменник, публіцист, культурний і громадський діяч Глинський Теофан
Сучасність На сьогоднішній день більшість селян є заробітчанами в країнах Європи.
А частина займається сільським господарством. Село має статус овочевої «столиці» в районі, бо постачає овочі в район та область.
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська110899.37 %російська50.45 %білоруська10.09 %інші/не вказали10.09 %Усього1115100 %
Примітки
Джерела Мацкевий Л. Г. Городниця // — S. 140.