Деї́зм (від ) — релігійно-філософське вчення, згідно з яким Бог — безособова першопричина створення світу, що перебуває поза ним і не втручається в розвиток природи й суспільстваДеїзм // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 63-64. (на противагу теїзму).
Деїзм пов'язаний з визнанням Бога-Творця, поняттям, яке акумулює в собі ідею креаціонізму. Ця ідея, за деякими припущеннями, заснована на відчуженні, абсолютизації та обожненні могутньої творчої активності людини. В ідеалістичній формі вона ввела у філософію незнаного в часи античності суб'єкта, який творить і пізнає світ.
З розвитком ремесел і промисловості ставлення людини до світу й природи взагалі все частіше стає не тільки пізнавальним, а й практично-перетворювальним, виникає потреба у зведенні божественної творчості до її земної основи, в розкритті творчих сутнісних сил самої людини. Це зведення було тривалим історико-філософським процесом, одним зі щаблів якого був деїзм. Якщо пантеїзм повертав активність природі й людині, розчиняючи в них бога, то деїзм, обмежуючи його роллю творця світу, першопричини, гаранта незмінності природи, надавав у такий спосіб відносну самостійність вторинним причинам і, отже, хоча б частково, повертав активність і самостійність природи, матерії, людини.
Засновником деїзму вважаєють лорда Едварда Герберта Чербері (1583—1648). Найбільшого розквіту деїзм досяг в епоху Просвітництва. Великий внесок у поширення деїзму вніс орден ілюмінатів. Одним із найвідоміших прихильників деїзму вважається Марі Франсуа Аруе (Вольтер). Переконання письменника та філософа помітні у кількох його творах.
Примітка
Література Деїзм // Посилання
Деїзм // Українська Релігієзнавча Енциклопедія http://www.deism.com/