Острів Пасхи, або Рапа-Нуї () — вулканічний острів у південній частині Тихого океану, територія Чилі. Місцева назва острова — Рапа-Нуї ().
Разом з архіпелагом Тристан-да-Кунья є найвіддаленішим населеним островом у світі. Відстань до континентального узбережжя Чилі становить 3703 км, до острова Піткерн, найближчого населеного місця, — 1819 км. Острів був відкритий голландським мандрівником Якобом Роггевеном у Пасхальну неділю 1722 року. Столиця острова і його єдине місто — Ханга-Роа. Всього на острові проживає 3791 мешканець.
Острів Пасхи багато у чому відомий завдяки моаї, або кам'яним статуям зі спресованого вулканічного попелу, у яких, за повір'ями місцевих мешканців, міститься надприродна сила предків першого короля острова Пасхи — Хоту-Мату'а. У 1888 році острів був анексований Чилі. У 1935 році на острові був створений Національний парк Рапа-Нуї, який у 1995 році став об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
Назва острова У острова Пасхи існує безліч назв: Хітітеаїрагі () або Хіті-аї-рангі (); Текаоухангоару (); Мата-Кітераге () — в перекладі з рапануйської «очі, що дивляться в небо»; Те-Піто-те-хенуа ( — «пуп землі»); Рапа-Нуї ( — «Великий Рапа»), назва в основному використовувалася китобоями; острів Сан-Карлос (), названий так Гонсалесом Дон Феліпе на честь короля Іспанії; Теапі () — так називав острів Джеймс Кук; Ваїху () або Ваїхоу () — ще одна назва яку використовував Джеймс Кук, а пізніше Іоганн Георг Фостер і Жан Франсуа де Гало Лаперуз (на його честь названа бухта на північному сході острова); острів Пасхи (), названий так голландським мореплавцем Якобом Роггевеном, тому що він відкрив його в день Великодня 1722 року.
Найчастіше використовують назви «острів Пасхи» та «Рапа-Нуї». Назва Рапа-Нуї (у перекладі «Великий Рапа») насправді не рапануйського, а полінезійського походження. Таку назву острів отримав від таїтянських мореплавців, що використовували уточнення нуї (великий), щоб розрізняти острів Пасхи та острів Рапа, що розташований за 650 км на південь від Таїті. Сама назва «Рапа-Нуї» викликала безліч суперечок серед лінгвістів з приводу правильного написання цього слова. Серед англомовних фахівців слово «Rapa Nui» (2 слова) використовується для найменування острова, слово «Rapanui» (1 слово) — коли йде мова про народ або місцеву культуру. В українській мові усталеним є написання через дефіс для назви острова і разом для похідних слів.
Геологія Острів Пасхи вулканічного походження. Ґрунт утворився в результаті ерозії схилів вулканів. Найпоширеніші гірські породи на острові — базальт, обсидіан, ріоліт, трахіт. Прямовисні скелі в бухті Лаперуза (місцева назва — Ханга-Хоону) складаються з лави червоного кольору.
Географія Острів Пасхи — унікальна територія в південно-східній частині Тихого океану, що є одним з найвіддаленіших від суші населених островів у світі. Розташований за 3703 км від узбережжя найближчого материка на сході (Південної Америки) і віддалений від найближчих населених островів на заході (острів Піткерн) на 1819 км. Координати острова: . Площа острова — 163,6 км², протяжність із заходу на схід 24 км, з півночі на південь — 12 км. Найближча ненаселена земля — архіпелаг Сала-і-Ґомес, не враховуючи декількох скель неподалік від острова.
Острів має форму прямокутного трикутника, гіпотенуза якого — південно-східний берег. Сторони цього «трикутника» мають довжину в 16, 18 і 24 км. По кутах острова підносяться згаслі вулкани: Рано-Као () (324 м) поряд з поселенням Матавері; Пуа-Катіки () (377 м) і Теревака () (539 м — найвища точка острова)<ref name="Большая Советская Энциклопедия. 3-е издание.">Большая Советская Энциклопедия. 3-е издание. Статья «Пасхи остров».</ref>. Родючий ґрунт розташований на півночі острова, де місцеві жителі вирощують батат, або солодку картоплю, і ямс.
Найвищий кратер вулкана Теревака має назву Рано-Арої () (близько 200 м над рівнем моря). Власне «Рано-Арої» — це назва озера, що заповнює згаслий кратер. Інший кратер Теревака — Рано-Рараку () (160 м) також містить озеро з великим запасом прісної води, оточене чагарниками очерету. Діаметр цього кратера — близько 650 метрів. Діаметр кратера Рано-Као — близько 1500 метрів, глибина — 800 метрів. Вулкан має симетричну форму та оточений горбистою місцевістю. Південний схил обривається в океан. На внутрішніх схилах вулканів рослинність рясніша. Це пояснюється родючим ґрунтом і відсутністю сильного вітру.
Острів оточений маленькими острівцями: біля південно-східного краю — Моту-Нуї () (найбільший острів, на якому у далекому минулому обиралися військові ватажки жителів Рапа-Нуї), Моту-Іті (), Моту-Као-Као () (біля цього острова спостерігається магнітна аномалія), біля західного краю — Моту-Таутіра () і біля східного краю — Моту-Маротірі ().
Клімат Острів знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — січень із середньою температурою 23.9 °C (75 °F). Найхолодніший місяць — серпень, із середньою температурою 18.3 °С (65 °F).Клімат Рапа-Нуї
Острів лежить поблизу південного кордону зони літніх південно-східних вітрів. Взимку переважають північно-західні вітри, але трапляються також південно-західні та південно-східні. Незважаючи на близькість до тропіків, клімат на острові порівняно помірний. Спека трапляється рідко. Це пов'язано з близькістю холодної течії Гумбольдта та відсутністю будь-якої землі між островом і Антарктидою. Вітри з Антарктики в липні-серпні часто знижують денну температуру повітря до 20 °C.
Основне джерело прісної води на острові — озера, що утворилися в кратерах місцевих вулканів. На Рапа-Нуї відсутні річки, а дощова вода легко просочується крізь ґрунт, внаслідок чого утворюються підземні потоки, що течуть у бік океану. Оскільки води на острові не так багато, то місцеві жителі в минулому повсюдно споруджували колодязі та малі водосховища.
Таблиця середньомісячних температур, опадів і вологостіПри створенні цієї таблиці використовувалися дані з сайту http://islandheritage.org/vg/vg06.html
Місяць t max t min Кількість опадів Дощових днів Вологість (%) °C °F °C °F мм дюйм Січень 26 79 19 67 74,5 2,9 15 79 Лютий 27 81 19 67 83,7 3,2 7 77 Березень 26 79 20 68 98,9 3,8 16 80 Квітень 24 76 18 65 130,4 5,0 15 80 Травень 24 76 17 63 141,1 5,4 12 80 Червень 20 70 16 61 115,8 4,4 16 82 Липень 20 70 15 59 108,1 4,3 12 82 Серпень 20 70 15 59 90,0 3,5 9 82 Вересень 20 70 15 59 92,1 3,6 14 81 Жовтень 22 72 15 59 85,0 3,4 6 76 Листопад 23 74 17 63 72,2 2,8 9 81 Грудень 25 77 18 65 75,7 2,9 15 79
Флора Докладніше: Субтропічні широколистяні ліси острова ПасхиФлора острова дуже бідна: фахівці налічують не більше 30 видів рослин. Більшість з них було завезено з інших островів Океанії, Америки, Європи. Багато раніше поширених на Рапа-Нуї рослин винищені. У IX-XVII століттях ліси на острові активно вирубувалися і врешті були повністю знищені. До того ймовірно на Рапа-Нуї росли пальми виду Paschalococos disperta. Іншою причиною було поїдання насіння дерев щурами. У зв'язку з нераціональною господарською діяльністю людини та іншими факторами виникла прискорена ерозія ґрунту, що завдала величезної шкоди сільському господарству, в результаті чого населення Рапа-Нуї значно скоротилося.
За іншою версією, головна причина зникнення лісів — тривалі (до 10 років) посухи, які охопили у XVII ст. острів Пасхи і острів Нова Каледонія. На клімат островів Океанії суттєво впливають течії Ель-Ніньйо і Ла-Нінья. Під час Ель-Ніньйо міжтропічна зона конвергенції рухається на північ у бік екватора, при Ла-Ніньє — на південь в бік від екватора. В останньому випадку на островах спостерігається сильна посуха, в першому ж — сильні дощі.
Одна з вимерлих рослин — Sophora toromiro, місцева назва якої тороміро (). Це дерево колись відігравала важливу роль в культурі рапануйців: з неї робилися «таблички, що говорять» з місцевими піктограмами.
Деревина тороміро, стовбури якого досягали товщини в людське стегно, широко використовувалася для будівництва, також з неї робили зброю — списи. В XIX-XX століттях тороміро було винищене — однією з причин стало те, що молоді паростки знищували завезені на острів вівці).
Інша рослина острову — тутове дерево, місцева назва якого махуте (). У минулому ця рослина грала також значну роль у побуті остров'ян: з коконів шовкопряда виготовлявся білий жіночий одяг, що звався махуте на зразок полінезійської тапи. Після появи перших європейців на острові — китобоїв і місіонерів — значення махуте в побуті рапануйців зменшилося.
Корені рослини ті (), або Dracaena terminalis, використовувалися для виготовлення цукру. Також ця рослина застосовувалася для виготовлення порошку темно-синього і зеленого кольору, за допомогою якого потім робили татуювання.
Деревина рослина макої () (Thespesia populnea) використовувалася для різьблення.
Одна з уцілілих рослин острова — Scirpus californicus росте на схилах кратерів Рано-Као і Рано-Рараку використовується в будівництві. В останні десятиліття на острові почали з'являтися невеликі зарості евкаліпта.
В XVIII-XIX століттях на острів були завезені виноград, банан, диня, цукрова тростина.
Фауна До прибуття на острів європейців фауна острова Пасхи в основному була представлена морськими тваринами: тюленями, черепахами, крабами. До XIX століття на острові розводили курей. Види місцевої фауни, що раніше населяли Рапа-Нуї, вимерли. Наприклад, вид пацюка Rattus exulans, якого в минулому місцеві жителі вживали в їжу. Замість нього на острів з європейських кораблів потрапили пацюки виду Rattus norvegicus і Rattus rattus, які стали переносниками різних хвороб, раніше не відомих рапануйцям.
Зараз на острові гніздяться 25 видів морських птахів і мешкають 6 видів наземних птахів.
Населення Припускається, що під час розквіту в XVI-XVII століттях населення Рапа-Нуї становило близько 10 тисяч осіб. Через екологічну катастрофу, що сталася внаслідок знищення людьми екосистеми острова (вирубування лісів, ерозія ґрунтів тощо), а також міжусобних воєн чисельність населення до часу прибуття перших європейців скоротилася до 2-3 тисяч осіб. До 1877 року в результаті вивезення місцевих жителів у Перу для каторжних робіт, епідемій, подальшого руйнування екосистеми острова екстенсивним вівчарством чисельність населення ще більше скоротилася і склала 111 мешканців. До 1888 року коли острів анексувало Чилі, на Рапа-Нуї проживало лише 178 людей.
На початку XX століття значна частина населення острова, переважно молоді рапануйці, переселилася до материкової частини Чилі. Тільки в 1950-х роках, коли підвищився рівень життя, відбулися деякі поліпшення в демографічній ситуації острова. До 1960 року на Рапа-Нуї налічувалося вже понад тисячу мешканців.
За переписом 2002 року на острові проживало 3791 особа (наприклад, в 1988 році — 1938) з яких близько 2200—2300 були корінними рапануйцями. При цьому по 200—300 рапануйців жили в материковій частині Чилі, Таїті і в США. Зростання відбулося в наполовину завдяки великому природному приростові, а наполовину завдяки переселенню чилійців з материкової частини країни на острів Пасхи. Змінилося співвідношення корінного і приїжджого населення. Якщо в 1982 році число рапануйців на острові становило 70 %, то в 2002 році — тільки 60 %. Решта 39 % були чилійцями, 1 % представники інших народів.
Щільність населення на острові невелика і становить 29,88 осіб/км² (для порівняння, в Німеччині — 230, в Росії — 8,4).
У середині XIX століття на Рапа-Нуї існувало 6 постійних поселень: Анакена, Тонгарикі, Ваїху, Вінапу, Матавері та Ханга-Роа. В наш час практично все населення проживає в Ханга-Роа, адміністративному центрі острова Пасхи. Матавері та Моероа на південному заході часто розглядаються як одне поселення.
Офіційні мови на острові — іспанська та рапануйська.
Жителі переважно католики.
Адміністративне управління