Бич — ударне знаряддя, батіг, канчук. Бичі використовувалися для поганяння тварин, тілесних покарань, а також для «умертвіння плоті». Згідно зі Словарем української мови Б. Грінченка, слово «бич» колись означало не «батіг», а «палиця».
У Стародавньому Єгипті бич і ґирлиґа були символами влади і панування і зображалися в руках Осіріса. Втім, іноді знаряддя описується не як бич, а як ціп.
Бичі з прикріпленими на кінцях хвостів металевими тягарцями називались «скорпіонами» (). Вони згадуються у Біблії, у Першій книзі царів, де Ровоам каже: «батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами». Бичі використовувались у Стародавньому Римі: у класичній латині існували слова flagrifer («биченосець») і flagritriba («часто бичуваний раб»)Tierney, John j. (1909). «Flagellation». In Herbermann, Charles. Catholic Encyclopedia. 6. New York: Robert Appleton..
Переносне значення У переносному значенні бич — те, що завдає великої шкоди, лиха, християни V ст. «бичем Божим» часто називали гунського вождя Аттілу.
Див. також Батіг Канчук Обушок — зброя, що також називається «бойовим бичем»
Примітки