«Ян» — оповідання Леся Мартовича, написане приблизно в другій половині 1899 року. Уперше опубліковано у Львові в збірочці оповідань «Не-читальник».

Історія написання Оскільки оповідання «Ян» не вважалося популярним та знаковим для Мартовича, то дослідникам не вдалося детально дослідити його історію.

Історія появи та друку Оповідання, ймовірно, було написане в 1899 році, й опубліковане у Львові накладом Українсько-руської видавничої спілки в 1900 році в другій, за ліком, збірці покутського автора. Для Українсько-руської видавничої спілки то була Серія І. №23.

Після першої свої творчої спроби, Мартович не був у захваті відвідгуків на свого літературного первістка. Тому майже десятиліття він не вдавався до писання. Та перебуваючи в колі активних українців та маючи чимало друзів літераторів (Стефаника, Павлика та інших) він раз-по-раз та навертався в сторону літератури. Тим більше, що в товаристві він вважався найкраим оповідачем та ще й гострим на слівце.

Відтак, саме наприкінці століття Мартович знову навернувся до літератури й написав кілька оповідок, зокрема й оповідання «Ян». Саме після публікації збірки оповідань, в якій була оповідка «Ян», за Лесем Мартовичем закріпилося звання гостро-соціального молодого письменника, який найперше бачить і відтворює комічні сторони життя своїх сучасників. Їхня темність, забитість пояснюється вузькістю життєвої стежини, визначеної селянинові, його безправ’ям, мілиною інтересів, міщанським розумом.

Посвята Оповідання було видруковане у збірочці із «Посвятою Костеви Бірецкому»такі посвяти автор зробив — три. Очевидно що це була дань поваги до багаторічного друга Мартовича і знаного тогочасного адвоката та етнографа Костеві БірецькомуЩодо посвяти Костеви Бірецкому. Його приятель Кость був сином, невтомного збирача українського,лемківського фольклору, греко-католицького священика та український суспільного діяча Івана Бірецького. Вже, роками пізніше, Кость Бірецький став зачинателем рухі Січовиків, ввійшовши навіть до Українську Боєву Управу при Січових Стрільцях.

Лесь Мартович у Щирцю

Саме на роботі в адвокатській канторі Бірецького в Щирцю, Мартовичу вдалося покращити своє становище і надихнутися на нові творчі та суспільні звершення, але хвороба таки давалася взнаки. Разом з сім’єю він замешкав неподалік від будинку суду на приватній квартирі (нині початок Ланів). Щирецький період життя письменника був надзвичайно напруженим. Працюючи адвокатом, він знаходив час для завершення навчання у Львівському університеті. 1909 року отримав диплом, що давало можливість заснувати адвокатську контору та мати гідний заробіток на утримання сім’ї. Водночас відвідував видавництва Львова, вів важкі переговори з видавцями, оскільки влада та цензура усіляко перешкоджали друку його творів. Отже, з 1905 року він практично не друкувався. У Львові спілкувався з друзями, керівниками радикальної партії, до якої належав. Постійний тиск влади не завадив Мартовичу плідно працювати над своїм найбільшим твором – широкоплановою повістю “Забобон”, яку вдалося закінчити 1911 року. Різке загострення хвороби шлунка позбавило його можливості працювати адвокатом, що в умовах ігнорування його творчості позбавляло засобів для елементарного існування. І вже потім, Іван Кунцев запросив його до себе в село Улицьке й надав можливість для літературної праці.

Аналіз змісту (оповідання) Оповідання збереглося за авторським автографом. Вперше опубліковано 1900 року в збірці «Не-читальник», с.82—88.

Сюжет Оповідання «Ян» — це драматична сценка,

Дійові особи Ян — прислужний в готелі (селянин, що перебрався до міста, але так і не став міщанином); Янова — дружина Яна (дрібна селянка-міщанка, що намагається знайти своє місце в місті); Нічний гість — уявний відвідувач готелю (чи то справжні чи уявний персонаж, який "впробуджує" селянина з похмільного угару).

Особливості Характерний монолог-розмірковування колишнього галицького селянина, який перебрався до великого міста, але так і не став міщанинином. Мартовичу вдалося яскраво змалювати сірими та брудними пастелями зібраний образ тогочасного українського селянина-міщанина. Розповідь розгортається від імені героя-п'янички із запамороченою горілкою психікою. Весь твір – це наче і монолог, і оповідь невдахи-міщанина, який розповідає про все, що спаде на п’яну голову.

Під тиском обставин (зазвичай зі сторони дружини та безгрошів'я) він таки наважується на престижну (як для нього) роботу - але звичний режим та устої таки беруть верх над ним. Його манить-вабить горівка, що він наче захворів і в тих фантазмах його кидає в різні кутки його пам'яті: навертає додому до рідних йому селян та корчми, там він забуває про своє нужденне життя. А насамкінець він доходить висновку:

Публікації За життя автора ця оповідка лише одного разу була оприлюднена, в його другій збірці. В подальшому її час від часу друкували,але гостра сатира над новоутвердженими селянами-міщанами стримувала редакторів від її популяризації (давалися взнаки політичної заангажованості, останніх) Перші публікації в збірці «Не-читальник» — Львів, 10.08.1900, с.12—15; в зібранні творів «Лесь Мартович. Твори (в 3-х томах)» — Краків, 1943;

Пізніше, оповідання лише зрідка друкувалося у радянські часи, адже їдка і глибока сатира над зубожілим селянином не вписувалася в загальну політичну канву тогочасся.

Джерела Василь Стефаник: Перший твір Леся Мартовича, «Кривавого року», віденський ілюстрований альманах на 1917 рік, стор. 163—165. В'ячеслав Будзиновський: Не-карієрович (Із споминів про Леся Мартовича), місячник «Нові Шляхи», Львів, лютий 1930, № 2, стор. 319—323. Лесин В. М. Примітки до збірки творів Леся Мартовича // Мартович Л. Вибрані твори /Упоряд., вступ. ст., примітки, словник Лесина В. М. — Ужгород: Карпати, 1989

Примітки

Посилання Автентичний текс оповідки ; Осучаснений текст оповідки (з тритомнка, виданого в 1943 році) .