Петрі́вка (до 1948 — Джаба́чтакож Верхній Джабаш, Юкари-Джабач, ) — село Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.

Населення становить 78 осіб. Підпорядковане Миколаївській селищній раді.

За даними сільради на 2009 рік площа, яку займає село, 24,8 гектара, населення 79 осіб. У селі одна вулиця — Зелена.

Історія В останній період існування Кримського ханства поселення входило до Бахчисарайського кадилику Бахчисарайського каймаканства. Перша документальна згадка про село Джебач міститься у «Камеральному описі Криму» 1784 року.

Після анексії Криму Російською імперією 8 (19) квітня 1783 року, іменним указом Катерини II від 8 (19) лютого 1784 року на території колишнього ханства було утворено Таврійську область, а село приписано до Сімферопольського повіту. Внаслідок реформ Павла I з 1796 по 1802 рік село перебувало у складі Акмечетського повіту Новоросійської губернії. Після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії Джабач включили до складу Актачинської волості Сімферопольського повіту.

За «Відомістю про всі поселення у Сімферопольському повіті…» від 9 жовтня 1805 року, у селі Джабач налічувалося 23 двори, а населення складалося зі 129 кримських татар та 9 чінгене. На військово-топографічній карті 1817 року генерал-майора Мухіна село позначене як «Джабаш» із 25 дворами. Після реформи волосного поділу 1829 року Джабач віднесли до Сарабузької волості. На карті 1842 року в поселенні зафіксовано 36 дворів.

У результаті земської реформи Олександра II 1860-х років село залишилося у складі перетвореної Сарабузької волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії, Джабач зазначений як власницьке кримськотатарсько-російське село при колодязях, що мало 7 дворів і 52 жителі. Значне скорочення населення було зумовлене еміграцією кримських татар до Османської імперії через політику російської адміністрації. Згодом територію колишнього села заселили німецькі колоністи.

4 червня 1871 року були затверджені правила щодо влаштування поселян-власників (колишніх колоністів), згідно з якими утворювалася німецька Кронентальська (Булганацька) волость. Офіційно вона зафіксована в документах після земської реформи 1890 року, тоді ж Джабач включили до її складу. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік», у селі, яке входило до Ескендерського сільського товариства, числилося 70 жителів у 19 господарствах.

Згідно зі «Статистичним довідником Таврійської губернії» 1915 року, у маєтку «Джабач і Ток-Саба» (власники М. І. та С. І. Шнейдери) Булганацької волості Сімферопольського повіту було 2 двори без постійних мешканців. За списками землевласників того ж року, Шнейдери володіли 968 десятинами орної та 4 десятинами садибної землі.

Після встановлення радянської окупації у Криму, за постановою Кримревкому від 8 січня 1921 року, волосну систему скасували. Село ввійшло до складу Підгородне-Петровського району Сімферопольського повіту (з 1922 року — округу). У жовтні 1923 року Підгородне-Петровський район ліквідували, і село перейшло до Сімферопольського району.

За даними Всесоюзного перепису 1926 року, у селі Джабач Булганацької сільради Сімферопольського району налічувалося 16 дворів, а населення становило 85 осіб (79 німців, 5 росіян, 1 українець). У 1935 році село включили до новоствореного Сакського району. За даними перепису 1939 року, тут проживало 199 осіб.

18 серпня 1941 року, після початку німецько-радянської війни, німців з села депортували до Ставропольського краю, а згодом до Сибіру та Казахстану. У серпні 1944 року прийняли постанову про переселення колгоспників до Криму, і у вересні до району прибули перші 214 сімей із Вінницької області. На початку 1950-х років відбулася друга хвиля переселення з різних областей України.

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року село Джабач (у тексті указу — Верхній Джабач) перейменували на Петрівку.

Станом на червень 1960 року Петрівка вже входила до складу Миколаївської сільської ради. Наприкінці 1962 року село приєднали до Євпаторійського району, а в січні 1965 року повернули до складу Сімферопольського району. За даними перепису 1989 року, в селі проживало 75 осіб.

Примітки