Антоній Осипович (Йосипович) Томишко (уроджений Антонін Томишка, чес. Antonín Tomíška; 6 квітня (25 березня) 1851, Пардубице, Чехія — 20 (8) жовтня 1900, Санкт-Петербург, Росія) — російський архітектор чеського походження, педагог, дійсний член Академії мистецтв (з 1893 року). Автор архітектурно-будівельних проєктів Російської імперії та Болгарії, включно з будівельним комплексом петербурзької в'язниці «Хрести»Великокняжеская усыпальница на сайте энциклопедии Санкт-Петербурга.
Біографія Антоній Томишко народився в невеликому містечку Гержманув Местец (чес. Heřmanův Městec) поблизу Пардубице в Чехії. Його батько був скульптором. В юного Антонія рано розвинулись здібності до малювання.
У 1870—1874 роках Антоній Томишко навчався в Петербурзькій Академії мистецтв. Був нагороджений медалями: 2 срібними (1872), 1 срібною (1873) і 2 золотими (1873).
1874 року Антонію Осипович Томишко одержав громадянство Російської імперії й переїхав до Санкт-Петербурга.
1875 року отримав звання класного художника І ступеня та як пенсіонер Академії мистецтв вдосконалював свою майстерність за кордоном впродовж чотирьох років.
1879 року Антонію Томишко присвоїли звання академіка за «Проєкт православного собору на 3000 осіб» й інші роботи.
З 1879 року розпочав викладацьку діяльність в Академії мистецтв, а 1888 року був удостоєний звання професора.
Антоній Томишко керував майстернею Вищого художнього училища Академії в період з 1894 по 1900 роки. Був обраний ректором училища — 1897—1898 роки.
Антоній Осипович Томишко помер 1900 року в Санкт-Петербурзі. Був похований на Нікольському кладовищі, яке розташовано на території Олександро-Невської лаври, могила не збереглась.
Творчість Антоній Томишко прославився численними архітектурними будівлями, зазвичай оформлених у російському стилі(Антоний Осипович Томишко) Антик. История, культура, архитектура. Автор архітектурно-будівельних меморіальних комплексів Болгарії й тюремних будівель Російської імперії.
Вибрані будівлі:
Волковська богадільня — Санкт-Петербург, набережна річки Волковки, 3ВОЛКОВСКАЯ АЛЕКСАНДРОВСКАЯ БОГАДЕЛЬНЯ (ВОЛКОВО-ГОРОДСКАЯ БОГАДЕЛЬНЯ) на сайте энциклопедии Санкт-Петербурга Фельдшерське училище — Санкт-Петербург, проспект Суворовський, 4 За ініціативою громадського діяча Константина Грота на ділянці колишнього Карповського кладовища за проєктом архітектора Антонія Томишко було збудовано триповерхову будівлю Олександро-Маріїнського училища для сліпих (1887—1889) — Санкт-Петербург, вул. Професора Попова 37б Єдиним палацом в архітектурній практиці Антонія Томишка був чотириповерховий Нижній або Новий палац Миколи ІІ, відомий як Нижня дача. Палац був побудований за власним проєктом архітектора і розташований на березі Фінської затоки в парковому комплексі Олександрія, Петергоф (1885, 1895—1896) Антоній Томишко разом з Леонтієм Бенуа, брав участь у реалізації проєкту Великокнязівської усипальниці в Петропавлівській фортеці поряд з Петропавлівським собором у Санкт-Петербурзі (1897—1908) Визнання Антонія Томишка принесло будівництво тюремних установ, включно з комплексом в'язниці «Хрести» і пересильною тюрьмою — Санкт-Петербург, набережна річки Монастирки, 13-15 (1884—1890) Тюремний замок — комплекс в'язниці побудований за проєктом «Хрести» у співавторстві з Левом Влодеком, Одеса, Люстдорфська дорога, (1891—1894)
Примітки
Посилання Эрика Сидорова. Не только Кресты: Наследие архитектора Томишко не исчерпывается известными тюремными постройками // Санкт-Петербургские Ведомости, 08.03.2011, № 047 Перов Д. В. Классик тюремного зодчества // История Петербурга, № 6(22) / 2004 — стр. 55—60 Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: Біографічний довідник. — К.: НДІТІАМ, 1999. — 477 с (Головне управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації)