Лаос розвивав культуру і звичаї на суходольному перехресті торгівлі та міграції Південно-Східній Азії протягом тисячоріч. Станом на 2012 рік Лаос мав населення близько 6,4 мільйона на території понад 236,800 км2, тобто мав одну з найнижчих щільностей населення в Азії. При цьому Лаос офіційно налічує 47 національностей, поділених на 149 підгруп, і 80 різних мов. Національність Лао Лум протягом всієї історії країни становила етнічну й мовну більшість. У Південно-Східній Азії традиційна лаоська культура вважається є однією з індійських культур (разом з культурами Бірми, Таїланду і Камбоджі).
Лаос географічно ізольований і має гірський рельєф, обмежений Аннамськими горами на сході, які утворюють традиційний політичний та культурний кордон з В'єтнамом (яким має більш сіонітську культуру, сформовану під впливом Китаю). Значна частина західного кордону Лаосу формується по річці Меконг, яка була основним каналом внутрішньої торгівлі, попри обмежену прохідність вздовж довжини річки. До ХХ століття лаоські князівства і Королівство Лан Ксанг простягались до Сішуанбаньна (Китай), Сіпсонг Чау Тай (В'єтнам) і плато Корат (сьогодні на північному сході Таїланду), де річка використовувалася як транспортна артерія, яка поєднувала народи Лао на правому і лівому берегах. Однак політична історія Лаосу була ускладнена частими війнами і колоніальними захопленнями європейських та регіональних суперників. В результаті, Лаос сьогодні має культурний вплив Франції, Таїланду, Китаю, В'єтнаму, М'янми і Камбоджі. Національний характер Лаосу визначається різноманітністю в культурі та звичаях.
Етнічна приналежність
Лаоський уряд визнає 47 різних національностей, які додатково поділяються на 149 підгруп. При цьому суспільство Лаосу традиційно поділяється на три узагальнені групи на основі етнічної приналежності та місця розташування. Приблизно 50 % усього населення складають етнічні Лао (Лао Лум або Лао Тай); 10 % належать до категорії Лао Тхеунг або «Лао височини», які складені переважно монами або кхмерами; ще 34 % є Лао Сунг або «гірські Лао», яких також часто називають «гірськими племенами». Вони включають народності Хмонг, Яо (М'єн), Акха і Лаху. Лаос також є домом для значної громади в'єтнамців і китайців, які складають 6 %, що залишилися.
Антропологи вважають Лао Лум підкатегорією ширшої етнічної групи «таї», які мають спільні генетичну, лінгвістичну та культурну спадщини. Родина Таї включає лаосців та тайців, а також менші групи, які, як правило, відрізняються своїм традиційним одягом і включають Тай Дам (чорні тай), Тай Даєнг (червоні тай) і Тай Хао (білі тай). «Лаосці» позначає і етнічну приналежність, і національність. Ще одне ускладнення додає геополітична історія між Лаосом і Таїландом, адже, за оцінками, 19 мільйонів носіїв мови «Лао» проживають в північно-східній частині Таїланду (Тай Ісаан або Лао Тай) і лише 3 мільйони в Лаосі. Як наслідок, політика національної ідентичності відіграє важливу роль у визначенні Лао Лум. Лаоський уряд не робить відмінностей між суміжними групами по різні боки кордону і розглядає їх як такі, що мають спільну ідентичність, а уряд Таїланду в рамках процесу, відомого як «таїфікація», асимілював Лао, що живуть в Ісаані. Лао Лум визначають себе на основі місця розташування, сільськогосподарської практики, мови і релігії. Лао Лум займають долину Меконгу і культивують водяний рис, вони переважно сповідують буддизм Тгеравада, але мають сильний вплив синкретизму з традиційними анімістичними віруваннями.
Лао Тхеунг культурно відмінні і від Лао Лум, і від Лао Сунг. Лао Тхеунг, як правило, включають Мон-Кхмерські народи, які входять у число корінних народів долини басейну річки Меконг. Найчисленніша група (11 % або півмільйона населення) — це кхму. Також до Лао Тхеунг включають народи Катанг, Бру, Куї, Лавен, Мал, Пхай, Кату, Лаве, Нгае, Жех, Кхуен, Дженг, Алак, Ір, Кассенг, Кхлор, Акхеу, Бо, Халанг, Доан, Хунг, Сінг Мул, Кхуа, Арем, Біт, Тут (Чут), Маленг і Млабрі. Народи Лао Тхеунг відрізняються вирощуванням сухого рису і анімістичними віруваннями.
Лао Сунг, або так звані «гірські племена», є серед найбільш недавніх масових міграцій населення у Лаос; вони переселилися сюди у XIX столітті з Південного Китаю та В'єтнаму. Хмонги є найчисленнішою групою, яка, як правило, поділяється на підгрупи на основі традиційного одягу, а саме на білих, червоних, чорних і смугастих хмонгів. Яо (М'єн і Лу М'єн) є іншою великою групою Лао Сунг, і виділяються поєднанням даоських божеств з анімістичними віруваннями. Інші групи Лао Сунг включають Акхаа, Кау, Лаху, Кадуо, Лісу, Хані, Пхана, Сі-Ла і Кадо. Чоловіків з Лао Сунг багато вербували США та їхні союзники під час воєн проти комуністів у 1960-х. За оцінками, не менше 10 % всіх Лао і 50 % Лао Сунг втекло після комуністичного перевороту в Лаосі в 1975 році і протягом наступного десятиліття. Лао Сунг, які залишилися, були під наглядом уряду з огляду на збройні конфлікти низької інтенсивності, які тривали відтоді. Великі громади хмонгів зосереджені у США та Франції. Лао Сунг зазвичай ідентифікують за мовою, сухим вирощуванням рису, підсічно-вогневим землеробством, традиційним виробництвом опіуму і анімистічними віруваннями.
Мова Зафіксовано понад 90 різних мов, якими говорять різні етнічні групи населення Лаосу. Лао, офіційна мова ЛаосуLao pdr constitution. (1997). Retrieved from laoembassy.com , — це мова, заснована на односкладовому тоні, з тай-кадайскої сім'ї, якою розмовляють у В'єнтьяні. Мовою розмовляють 9 мільйонів Лао у Таїланді і 3 млн. в Лаосі, що є відображенням геополітичної історії. Лао може бути додатково розділена на регіональні діалекти, включаючи в'єнтьянський, північний, північно-східний, центральний і південний. Північними діалектами розмовляють у Сайнябулі, Бокеу, Пхонгсалі, Луанг Нам Тха, Удомсай і Луанґпхабанґ. Північно-східною лаоською розмовляють переважно в Сіангкхуанг і Хуапхан. Центральною лаоською розмовляють у Кхаммуані і Болікхамсай. Південне наріччя використовується в Тямпасак, Сараван, Саваннакхет, Аттапи і Секонг.
Як частина тай-кадайскої мовної сім'ї, тайська схожа на лаоську, з деякими відмінностями. Лао має шість тонів, а тайська Бангкоку — п'ять; стандартна лексика, граматика, вживання і вимови теж різні. Ці дві мови не є взаємно зрозумілими, хоча носії лаоської, як правило, більш легко починають розуміти тайську, ніж навпаки, з огляду на домінування тайської радіо та ЗМІ у і навколо Лаосу.
Інші великі мовні сім'ї включають австроазійські мови, якими говорять Мон-Кхмерські народи (Лао Тхеунг), Хмонг-М'єн і бірмо-тибетські (Лао-Сунг). Китайською та в'єтнамською розмовляють відповідні етнічні громади.
Серед західних мов французьку широко розуміє літнє (постколоніальне) покоління, і вона досі обмежено використовується у науковому та офіційному листуванні. Англійська швидко поширюється як мова бізнесу і туризму і витісняє французьку серед молодого покоління як неофіційна друга мова.
Релігія
Серед населення Лаосу приблизно 60% сповідує буддизмCia-the world factbook: laos. (2010, January 05). Retrieved from cia.gov Тгеравада, поширення якого грубо падає уздовж етнічних ліній, і більшість практикуючих належить до Лао Лум. Решта переважно дотримується анімізму, підтримуючи свої унікальні національні традиції і звичаї. Навіть серед Лао Лум досить широко розповсюджений синкретизм, і більшість Лао визнають традиційні анімістичні вірування під назвою Сатсана Пхі. Інші релігії сповідуються меншістю, включаючи іслам і християнство, і охоплюють в сукупності менше 2% населення.
Буддизм Буддизм Тгеравада є центральним для культурної ідентичності Лао. Національний символ Лаосу — це ступа Тхат-Луанг з пірамідальною базою, увінчана скульптурою закритого лотоса, яка була побудована, щоб захистити реліквії Будди. Храм перебудовували кілька разів з часу створення в тринадцятому столітті Кхмерами, з найбільшим розширенням у часи короля Сеттхатхіратха в 1500-х роках в рамках загальнонаціональної кампанії з будівництва.
Традиційно в Лаосі чоловіки стають послушниками в якийсь момент в їхньому житті, що дає їм можливість отримати освіту і релігійні пунья (заслуги). Лаос також має дещо незвичайне переконання для буддійських країн, що пунья може бути передана між людьми, тому син або дочка можуть заробити їх для батьків при тимчасовому вступі в монастир. Миряни повинні годувати і доглядати за ченцями в їх місцевій громаді; ранкова хода ченців (так бат) збирає пожертви. Ченці зрікаються матеріальних благ і роботи, тому громада і монастир (Ват) пов'язані взаємодоповнюючими відносинами.
Анімізм Анімістичні традиції в Лаосі теж дуже сильні, і віра у традиційних духів є чинником культурного зв'язку між Лао Лум, Лао Тхеунг і Лао Сунг, хоча такі вірування строго організовані у відповідності з місцевими традиціями.
Колективно лаоська віра в духів називається Сатсана Пхі. Пхі — це духи будівель або територій, природних місць або явищ; вони є також духами роду, які охороняють людей, або можуть також включати злі духи. Пхі, які є божествами-охоронцями місця або міст, вшановуються на фестивалях з загальними зборами й пожертвуванням харчових продуктів. Багато лаосців такою мають будинок духів на їх ділянці або поруч, що є важливим народним звичаєм, використовуваним для забезпечення балансу з природним і надприродним світом.
Пхі, як вважається, впливають на природні явища, включно з людськими хворобами, а тому звернення до Пхі стало важливою частиною ідентичності Лао та їх релігійного здоров'я протягом тисячоліть. Астрологія також є важливою частиною для розуміння природних і духовних світів, і стала важливим культурним засобом підтримання соціальних табу і звичаїв.
Традиційно Лао Лум також вірили, що давні міфічні змії (ngueak) мешкають у великих водних шляхах, вирізаючи берегові лінії і захищаючи ключові точки вздовж берегів річок чи інших водойм. Найбільш рання відома назва річки Меконг була Nam Nyai Ngu Luang або «Велика річка гігантського змія». Ngueak, і наги, що були «інкорпоровані» буддизмом, як вважається, приносять дощі, або змінюють форму, а наги зокрема, вважалися духами-захисниками, що населяли міста В'єнтьян і Луанґпхабанґ у Лансанг. Наги збереглися як спільні мотиви не тільки в міфах і легендах, але і у орнаментах лаоських храмів, і шовкових тканин. З плином часу наги стали потужним символом Королівства Лан Ксанг.
Звичаї Лаоські соціальні структури порівняно простіші, ніж в сусідніх Камбоджі чи Таїланді, що є наслідком етнічного розмаїття Лаосу. Групи Лао Тхеунг і Лао Сунг були поза традиційними класовими структурами, але разом складали більшу частину населення.
Традиційно король був на вершині світської і релігійної влади, будучи одночасно головою санґги і носієм влади саксіт в анімістичних віруваннях. Решту населення очолював клас дворянства. Не було сильних кастових правил, як у Таїланді з сакді-на або культурах кхмерів. За межами соціальної структури перебувало духовенство Тгеравади, які користувались повагою незалежно від класу. Те, що більшість чоловіків ставали ченцями в якийсь момент свого життя, надавало маршрут для соціальної мобільності і доступ до формальної освіти.
Після того, як король Лаосу був повалений 1975 року, з'явилися перші спроби зменшити значущість монархії і замінити або змінити багато релігійних традицій і свят. Останніми роками спостерігається відновлення інтересу до монархії з націоналістичної точки зору, подібно до моделі в Китаї з 1990-х років. Соціалістична революція теоретично поклала кінець класовим відмінностям в Лаосі, але в реальності просто перевела традиційні структури на інший набір еліти. Лаоська санґга також відновила свою традиційну роль і статус в лаоському суспільстві.
Соціальний етикет