Сема́нги — група малочисельних негритоських племен, що є давнім населенням центральної частини півострова Малакка. Більшість їх живе в лісових районах на півночі Півострівної Малайзії (штати Кедах, Перак, Келантан, окремі групи в Паганзі), невелика частина — в сусідніх лісах на півдні Таїланду. Загальна чисельність становить 5 080 осіб (2010).
Назва і статус У Малайзії їх офіційно називають негритосами () або семангами (). Перший термін має відверто расовий контекст, Negrito іспанською означає «маленькі негри»). У минулому східні групи семангів називали панганами, тобто «язичниками».
Малайзійські семанги включені до складу оранг-аслі (), різних груп корінного населення півострівної частини країни, що зберігають племінний спосіб життя. Оранг-аслі включають 18 офіційно визнаних племен, поділених на 3 групи: негритоси, сеної та прото-малайці (аборигенні малайці). Група негритосів об'єднує 6 племен: кенсиви, кінтаки, ланоги, джегаї, мендрики та батеки. Усі оранг-аслі перебувають під опікою держави, а саме Департаменту з розвитку оранг-аслі (), метою якого є інтеграція корінних груп населення до ширшого малайзійського суспільства.
Тричленний поділ корінного населення був успадкований урядом Малайзії від британської адміністрації колоніальної доби. Він базується на расових концепціях, за якими негритоси розглядалися як найпримітивніша раса, що веде бродячий спосіб життя мисливців-збирачів. Сеної вважалися більш розвиненими, а аборигенних малайців ставили майже в один рівень з мусульманами-малайцями.
У Таїланді термін оранг-аслі не використовується. Тут негритосів зазвичай називають сакаями або нго-па (Ngò' Pa, Ngoh Paa, буквально «кучеряві люди»). Перший термін негативно сприймається самими семангами, він має малайське походження і стосується залежних верств населення або рабів. У Малайзії від цього терміну відмовились.
Уряд Таїланду не визнає семангів, як і решту національних меншин, корінним населенням країни, яким уважаються тайці. Проте існування сакаїв, як виняток, визнається на офіційному рівні. Пов'язане це з тим, що ця маленька етнічна група перебуває під особистим захистом і патронатом королівської родини Таїланду. Тайці сприймають семангів, як примітивну й відсталу групу населення.
Расові ознаки
Семанги відрізняються від народів-сусідів не лише за способом життя, а й за антропологічними ознаками. Вони належать до так званою негритоської раси, основними ознаками якої є низький зріст (150 см у чоловіків і близько 140 см у жінок), темна шкіра (колір варіюється від темного кольору міді до чорного), кучеряве волосся, широкий ніс, товсті губи, круглі очі, низькі вилиці. Іншими представниками цієї раси є корінні жителі Андаманських островів в Індії та племена аета на Філіппінах.
Племена семангів Семанги — це група племен, що лише умовно об'єднуються за расовими та культурними ознаками. Вони не мають почуття спільної етнічної ідентичності як семанги або негритоси в Малайзії чи сакаї в Таїланді.
Всього на території Малайзії існує принаймні десять племінних груп семангів (не всі з них є офіційно визнаними): Кенсиви (кенсіу, ) живуть у північній частині штату Кедах, біля кордону з Таїландом. Більшість їх осіла в урядовому селі Лубук-Легонг (), що окрузі Балінг (). Кінтаки (кінтак, ) також мають лише одне село, розташоване воно біля міста Ґерік () в окрузі Улу-Перак (), штат Перак. Традиційно кочували біля Кліан-Інтан () у верхньому Пераці та поблизу Балінгу в Кедасі. Ланоги (ланог, ) розміщені у трьох селах, розташованих в окрузі Улу-Перак на північному заході штату Перак. Серед цього племені виділяються групи ланог-їр (Lanoh Yir), ланог-джендженг (Lanoh Jengjeng) та можливо деякі інші. Семнами (Semnam) не потрапили до офіційного списку JAKOA, їх включають до складу ланогів. Живуть поблизу села Куала-Кенгерінг () у верхньому Пераці, на захід від Ґеріку. Сабуми (Sabum) також зараховуються до складу ланогів, залишки цього майже вимерлого племені разом із іншими групами ланогів живуть поблизу Ленгонга () у верхньому Пераці. Джегаї (джегай, ) живуть у горах, що розділяють штати Перак і Келантан, на південь від кордону з Таїландом. Це єдине гірське плем'я семангів. Розселені переважно уздовж річок або біля озер. У Пераці вони живуть вздовж річок Банун (), Тіанг () та біля озера Теменгор () — це округ Улу-Перак. У Келантані джегаї зосереджені вздовж річок Руал () та Джелі () — округ Джелі (). Мендрики (мендрік, ) живуть у декількох селах уздовж середньої течії річки Келантан () у віддаленому окрузі Ґуа-Мусанг () на півдні штату Келантан. Мінтили (Mintil) — найбільш ізольоване плем'я семангів, живе уздовж річки Танум () поблизу Чегар-Пера () у північно-центральному Паханзі, округ Ліпіс (); офіційно зараховується до складу батеків. Батек-дек (Bateg Deq) живуть переважно на річці Арінг () у південному Келантані, частина — в сусідніх районах Тренґану і Пагангу. JAKOA не розрізняє різні групи батеків (батек, ). Батек-нонг (Bateg Nong), інша група батеків, живуть в окрузі Джерантут () на півночі Пагангу. Всього в штаті Паганг є 7 сіл батеків, 5 з них у окрузі Ліпіс, ще 2 в окрузі Джерантут; Келантан має 4 села батеків в окрузі Ґуа-Мусанг.
Ще декілька нечисельних груп семангів є в південних провінціях Таїланду. Ці кочові групи згадуються під назвами тонга (Tonga), мос (Mos), чонг (Chong), тенен (Ten'en). Самі вони називають себе манік (Maniq), але їх мовна належність лишається невизначеною.
Через невелику чисельність деяких племен семангів, вони перебувають на межі зникнення.
Розселення
Семанги живуть переважно в низинах та передгір'ях в межах первинних і вторинних вологих тропічних лісів північної частини півострова Малакка. Лише джегаї проживають на більших висотах.
У минулому територія розселення семангів була ширшою, але сусіди відтіснили їх у важкодоступні райони. Кенсиви тепер живуть на північному сході штату Кедах, кінтаки розселені у суміжних районах Кедаху і Пераку, джегаї — на північному сході Пераку і в західному Келантані, ланоги — у північно-центральному Пераці, мендрики — в південно-східному Келантані, батеки — в північно-східному Паханзі та в південному Келантані.
Значна частина цих племен живе в постійних поселеннях, але традиційно окремі групи на різний період часу вирушають до лісу на збирання лісових продуктів. Найчастіше такі виходи припадають на сезон дозрівання дикорослих фруктів. Через цю традицію їх часто позначають кочівниками, хоча семанги в Малайзії більше не ведуть кочового спосібу життя.
Сьогодні частина оранг-аслі, серед них і семангів, живе в міських районах Малайзії, мішано з членами інших етнічних груп.
Декілька ізольованих груп семангів розселені в джунглях на території південних провінцій Таїланду. Найдалі на півночі, за декілька кілометрів одна від одної живуть дві групи в провінції Транг та ще одна в провінції Пхаттхалунг. За багато кілометрів він них у південному напрямку існує ще одна дуже невелика група семангів в південній частині провінції Сатун, поблизу малайзійського кордону.
Інші групи таїландських семангів живуть у провінції Яла. У верхній частині долини в окрузі Тханто цієї провінції, на відстані близько 2 км від тайсько-малайзійського кордону, є село, в якому проживає єдина в Таїланді група осілих семангів. Біля кордону з Малайзією в провінції Яла проживає також група кочових семангів. Як кочова, так і осіла групи підтримують тісні контакти з Малайзією. Кордон тут має лише політичне значення, ніщо не заважає семангам вільно перетинати його.
Найближчими сусідами семангів є малайці. Це стосується не лише малайзійських негритосів, а й груп, що живуть у Таїланді. Крайній південь цієї країни в етнічному плані є переважно малайським, хоча малайців офіційно називають тут тайськими мусульманами.
Чисельність Динаміка чисельності негритосів (семангів) після проголошення незалежності Малайзії: Рік 1960 1965 1969 1974 1980 1996 2000 2003 2010 Кенсиви 126 76 98 101 130 224 254 232 280 Кінтаки 256 76 122 103 103 235 150 157 234 Ланоги 142 142 264 302 224 359 173 350 390 Джегаї 621 546 702 769 740 1 049 1 244 1 843 2 326 Мендрики 106 94 118 121 144 145 167 164 253 Батеки 530 339 501 585 720 960 1 519 1 255 1 359 Разом 1 781 1 273 1 805 1 981 2 061 2 972 3 507 4 001 4 842
Розподіл негритоських підгруп оранг-аслі в Малайзії за штатами (1996 рік): Кедах Перак Келантан Теренгану Паханг Всього Кенсиви 180 30 14 224 Кінтаки 227 8 235 Ланоги 359 359 Джегаї 740 309 1 049 Мендрики 131 14 145 Батеки 247 55 658 960 Разом 180 1 356 709 55 672 2 972
Чисельність семангів у Таїланді оцінювалась у 240 осіб (2010) .
Мови Мови семангів належать до аслійської гілки австроазійських мов. Цими мовами говорять також їхні сусіди сеної. Мовна належність генетично відрізняє ці групи від навколишнього населення (малайців та тайців).
Уважається, що аслійські мови були принесені на Малайський півострів з півночі, з території сучасного Таїланду. Предки семангів жили тут вже задовго до цього. Зрозуміло, що вони мали говорити якимись іншими мовами. Проте прямих лексичних доказів цього поки що не було отримано .
Аслійські мови поділяються на чотири основних підрозділи: північноаслійські, центральноаслійські, південноаслійські мови та мова джегат, яка займає окрему позицію.
Серед семангів Малайзії поширені такі мови і діалекти: кенсіу (Kensiu), кінтак-бонг (Kintaq Bong), кінтак-накіл (Kintaq Nakil), джегай (Jehai), мендрик (Mendriq), батек-дек (Bateg Deq), мінтил (Mintil), батек-нонг (Bateg Nong), семнам (Semnam), сабум (Sabum), ланог-їр (Lanoh Yir), ланог-джендженг (Lanoh Jengjeng). Більшість їх утворює північну групу аслійських мов, лише мови ланогів (з близькими до неї діалектами сабум і семнан) належать до центральноаслійської групи. Діалекти семангів Таїланду досліджені дуже мало, скоріше за все вони пов'язаним з мовами кенсіу або джегай .
Характерною особливістю мов семангів є те, що вони не мають чітких меж. Це є характерним явищем для мов, чиїми носіями є переважно малі кочові групи, для яких звичайною є ситуація, коли в одному тимчасовому таборі проживають разом представники різних етнічних груп. Таким чином, всі північні аслійські мови разом утворюють велику безперервну мережу мов, пов'язаних між собою постійними контактами. Подібну, але меншу мережу утворюють мови ланогів.
Не всі мови семангів збереглися до наших днів, деякі з діалектів вже зовсім вимерли. Подібна небезпека загрожує й деяким ще існуючим діалектам, зокрема сабум, семнам, мінтил. Разом із тим ситуація із більшістю мов семангів лишається стабільною; незважаючи, на малу чисельність їх носіїв, зникання їм не загрожує.
Більшість семангів, крім рідних, володіє малайською мовою. Також в усіх мовах семангів є багато малайських запозичень. Крім того, окремі аслійські мови містять багато запозичень одна з одної. Іншим джерелом запозичень є тайська мова, це помітно переважно в кенсивській мові на півночі півострова. У Таїланді більшість осілих семангів говорить також тайською мовою.
Історія Уважається, що семанги живуть на Малайському півострові щонайменше 25 тисяч років. Їх пов'язують з ранніми носіями археологічної культури доби мезоліту Хоабінь, яка була поширена в Південно-Східної Азії від сучасного В'єтнаму до північно-східної частини острова Суматра в IX—III тис. до Р. Х. Спосіб життя хоабіньців в цілому відповідав семангам, мисливцям-збирачам історичних часів. Однак це не означає, що сучасні оранг-аслі фізично нагадують тих стародавніх поселенців. Носії культури Хоабінь були середнього зросту й мали масивні черепи з дуже коротким, широким обличчям. Подальше зменшення зросту жителів Малайського півострова та формування у них більш граційних черепів пов'язують з адаптацію до умов навколишнього середовища.