Рауль Пребіш (; 17 квітня 1901, Сан-Мігель-де-Тукуман, Аргентина — 29 квітня 1986, Сантьяго, Чилі) — аргентинський економіст, співавтор , розробник теорії залежного розвитку.

Біографія Отримав освіту в університеті Буенос-Айреса. У 1925—1948 роках викладав політичну економію в цьому університеті й одночасно займав відповідальні пости низки державних фінансових і економічних установ. У 1925—1927 роках — заступник директора Державного департаменту статистики Аргентини, у 1927—1930 роках — директор Економічного інституту, в 1930—1933 роках — помічник міністра фінансів, в 1933—1935 роках — економічний радник уряду, в 1935—1943 роках — директор Центрального банку АргентиниЯковлев П. П. Перед вызовами времени (циклы модернизации и кризисы в Аргентине). — Directmedia, 2013. — С. 52. — 464 с. — BookSources/9785898263294 ISBN 978-589-82632-9-4..

Брав участь у створенні Економічної комісії ООН для Латинської Америки (ЕКЛА) в 1948 році і в 1950—1962 роках очолював її, обіймаючи посаду виконавчого секретаря. Група латиноамериканських економістів і соціологів — співробітників ЕКЛА за активної участі Пребіша розробила в 50-ті роки «Доктрину ЕКЛА», що здобула популярність як теорія «десарольїзму» (від іспанського слова «розвиток»), і обґрунтовувала план модернізації країн Латинської Америки. «Доктрина ЕКЛА» знайшла відображення у програмі «», висунутої президентом США Джоном Кеннеді в березні 1961 року і прийнятої 19 латиноамериканськими державами на Міжамериканській економічній конференції в серпні 1961. Пребіш на чолі комітету експертів брав участь у здійсненні програмиСтроганов А. И. Новейшая история стран Латинской Америки М.: Высшая школа, 1995..

У 1964—1969 роках був генеральним секретарем Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). В 1962—1964 роках і з 1969 року генеральний директор Латиноамериканського інституту економічного та соціального планування при ЕКЛА. Радник генерального секретаря ООН з проблем розвитку.

Науковий внесок

Імпортозаміщення У своїх працях аналізував причини відсталості країн «третього світу» і пропонував стратегії їхнього економічного зростання. Обґрунтував і розвинув ідеї імпортозаміщувальної індустріалізації, регіональної економічної інтеграції в Латинській Америці, зміни аграрних структур, програмування розвитку. Висував завдання «синтезу соціалізму і економічного лібералізму».

Спільно з Хансом Зінгером розробив .

Концепція центру—периферії і периферійного капіталізму Головне в концепції Пребіша те, що капіталістична світова економіка є єдиним ціле, розмежованим на «центр», який включає в себе кілька високорозвинених індустріальних держав, і «периферію», яку складають в основному аграрні країни. Периферійні країни знаходяться в економічній залежності від «центру», що перешкоджає їхньому розвитку. Найважливіша причина відсталості периферії — викачування «центром» істотної частини її доходів. У 70-х роках Пребіш написав кілька робіт, які були зібрані в книгу «Периферійний капіталізм: Криза і трансформація» (1981). В цих текстах він сформулював теорію «периферійного капіталізму», суть якої в тому, що периферійні країни, як і країни, що становлять центр, є капіталістичними, але їхній капіталізм якісно відрізняється від капіталізму «центрів» у галузі техніки, виробничої структури та споживанні, в рівні розвитку й демократизації, в системі землеволодіння та демографічному зростанніСемёнов Ю. И. Концепции зависимости, или зависимого развития // Философия истории . — Академический Проект, Трикста, 2013..

Для подолання цього стану країнам регіону необхідна модернізація економічної і соціальної структури, завоювання економічної самостійності й рівноправного становища у світі. Щоб досягти таких цілей, потрібні індустріалізація, аграрна реформа, яка покінчить з відсталими аграрними відносинами, та інтенсивний розвиток сільського господарства, зміна структури та географії зовнішньоекономічних зв'язків. Велике значення мають регіональна економічна інтеграція і випрацювання нових, рівноправних принципів світової торгівлі та міжнародних економічних відносин.

Нагороди За свої досягнення Пребіш був нагороджений:

1971 — обраний членом Американської академії мистецтв і наук 1974 — за міжнародне взаєморозуміння 1977 — від 1981 — премія «Третього світу» від Фонду «Третій світ».

Бібліографія

Пребиш Р. Актуальные проблемы социально-экономического развития // Латинская Америка, № 6, 1977 Пребиш Р. Периферийный капитализм: есть ли ему альтернатива? — М.: ИЛА, 1992. — 337 с. (Capitalismo periferico. Crisis y transformacion, 1981) Prebisch R. Theoretical and Practical Problems of Economic Growth, 1950 Prebisch R. The Economic Development of Latin America and Its Principal Problems , United Nations department of economic affairs, Lake Success, New York, 1950 Prebisch R. Critique of Peripheral Capitalism, 1976 Prebisch R. Socioeconomic Structure and Crisis of Peripheral Capitalism, 1978.

Примітки

Див. також Теорія залежності Теотоніу дус Сантус Андре Гундер Франк