Сакське письмо (ще Іссикське письмо) — частково дешифроване письмо іранського племені саків Семиріччя В. А. Лившиц. О происхождении древнетюркской рунической письменности. Археологические исследования древнего и средневекового Казахстана. Алма-Ата. 1980. чи одна «з груп абеток, створених кочовими спільнотами у різних частинах Азії»,, силабарія, відоме з низки пам'яток від щонайпізніше IV ст. до н. е. до V/VI ст. н. е.
У XX ст. було зроблено низку спроб перекладу написів, але жодну з них не визнано задовільною (як приклад — спроба прочитання тексту трилінгви з Дашт-і-Навура, яку зробив Я. Гарматта, J. Harmatta. «Languages and Literature in the Kushan Empire.» In Harmatta et al. 1994. але «відповідність його прочитання є сумнівною» Michael C. Skinner. Marks of Empire: Extracting a Narrative from the Corpus of Kuṣāṇa Inscriptions. A dissertation submitted in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. University of Washington. 2017.).цікавою є спроба прочитання початку другого рядку [ZN]H tšt де [ZN]H — пошкоджена ідеограмма «цей», а tšt від іранського «tašt» — «кубок». Э. Хуршудян. Надпись на чаше из Иссыкского кургана. Иран-Наме № 4 (20). 2011
Від моменту, коли було знайдено Іссикський напис, та до останнього часу публікується велика кількість літератури, у якій робляться спроби пов'язати сакське письмо з так званим тюркським рунічним письмом. Не вдаючись до аналізу якості цих напрацювань, варто навести наступні констатації, які й досі не втратили актуальності.
Сучасний стан досліджень
Наразі відомо близько 30 написів, які походять переважно з території античної Бактрії (окрім Іссикської). Можна констатувати, що сакське письмо було однією з найпоширеніших та найуживаніших абеток на теренах Кушанського царства за часів Віми Такту та Віми Кадфіза.
За попереднім аналізом виділено три різних абетки, які відносяться до одного типу письма.
1. Найдавніша
Найдавніша абетка — напис з Есікського кургану Акишев К. А. Курган Иссык, Искусство саков Казахстана. М., Искусство, 1978. та напис з Ай-Ханума P. Bernard, C. Rapin. Le Palais. La Trésorerie. Campagne de fouille 1978 à Aï Khanoum (Afghanistan), BEFEO, 68, p. 1-103, pl. XXIX-XL. 1980. (IV—II ст. до н. е.). Обидва написи мають п'ять спільних знаків (за нумерацією C. Rapin — 4, 6, 12, 13, 18 (див. нижче)).
Напис з кургану Есік
Іссикський напис на срібній чаші складається з 25-26 знаків (близько 16 відмінних), написаних справа ліворуч двома рядками. Три знаки мають схожість з пізнішими тюрськими рунами. Щодо структури знаків — графемоутворюючими є короткі диагональні риски. Окремі знаки мають подібність до низки архаїчних писемностей (хароштхі тощо).нещодавно було опубліковано новий аналіз та запропоновано варіант часткового прочитання Іссикського напису, який ґрунтується на нових дослідженнях сакського письма, а саме: Geoffrey Caveney. A new reading of the Issyk inscription based on the recent decipherment of the Kushan script.
Напис з Ай-Ханума
Айханумський напис зроблено на срібному злитку. Як й іссикський, напис з Ай-Ханума написано зправа ліворуч, він складається з 21 знака, з яких три останні (19-21) пошкоджено, а з решти вісімнадцяти — одинадцять оригінальних. Знак 16 безумовно є знаком поділу.
2. Напис з Сурх-Коталу (поч. II ст.) A. Maricq. Inscriptions de Surkh-Kotal (Baghlan): La grande inscription de Kaniska et l'étéotokjarien l'ancienne langue de la Bactriane. Grande inscription de Kaniska et l'etéotokharien l'ancienne langue de la Bactriane. mprimerie Nationale, 1958
У фрагментованому напису з Сурх-Коталу головною особливістю є введення в текст курсивних літер грецької абетки (α та β). Певні знаки мають подібність до знаків найдавнішого часу, певні — до знаків з Дешт-і-Навура тощо.
3. Найпоширеніша
Найпоширеніша — написи з Дашт-і-Навура, G. Fussman. Documents épigraphiques kouchans. In: Bulletin de l'Ecole française d'Extrême-Orient. Tome 61, 1974. Кара-Тепе, Хатин-Рабата, Кампир-Тепе та Кош-Тепепублікація останніх двох: Э. В. Ртвеладзе. Новые надписи неизвестным письмом из Северной Бактрии. Адабий мерос. No1 (67) — 2(68). Ташкент. 1998 саме ця абетка весь час доповнюється новими знахідками (I—V/VI ст.). Абетка складається з близько тридцяти знаків, які використано у різних написах, та декількох знаків, відомих лише з напису Дашт-і-Навура. Вертоградова В. В. Неизвестное письмо в многоалфавитном пространстве древней Бактрии. Проблемы социоскрипторики. СПб. Изд-во СПбГУ. 2002. С.129-148.
Після аналізу новознайденої білінгви з ущелини Алмосі в Таджикистані С. Бонманн, Я. Галфманн, Н. Коробзов дійшли наступних висновків: сакське письмо, як і хароштхі, походить від імперського арамейського, яке свого часу було поширене в Перській імперії; мова письма — невідома середньоіранська мова; прочитано 15 знаків цього письма (близько половини). Svenja Bonmann, Jakob Halfmann, Natalie Korobzow. A Partial Decipherment of the Unknown Kushan Script / Частичная дешифровка неизвестного кушанского письма. Presentation at the International Scientific Work Seminar of the Academy of Sciences of Tajikistan on the topic «Discovery of the Almosi Inscriptions and Their Position among the Ancient Scripts of Central Asia», 1 March, 2023, цитата: By all appearances, the language represented by the script—at least at Dašt-i Nāwur and Almosi—is a previously unknown Middle Iranian variety
Примітки
Література