Саки Семиріччя (сакаравли (), сакарауки (), шяка (), індо-скіфи, се ()) — група кочових іранських племен, що мешкала у Семиріччі, на території сучасного Казахстану.
Щодо історії саків Семиріччя, то, наразі немає жодних епіграфічних згадок до часу їхньої міграції на південь, до східних кордонів Парфії, де вони стали відомими як сакаравли чи сакарауки. Джерелами для історичних досліджень тогочасних саків є здебільшого археологічні пам'ятки. Дуже цікавими, але й настільки ж суперечливими є епіграфічні пам'ятки та зображення тамг.
Отже, відомо, що у 166-165 рр. до н. е. після знакової поразки від хунну та усунів юечжі мігрують з Ганьсу до Семиріччя, розбивають саків, й примушують останніх мігрувати на південь. Перетнувши Памір та Каракорум саки вийшли до долини Сват та Гандхари. Трохи згодом саки перетинають Гіндукуш та розселяються у Пенджабі та Таксилі. Звідти саки й далі поширюють свою експансію у південному напрямку, захопивши великі території, та давши нову назви захопленим територіям — Сакастан у сучасному Кандагарі.
У 129 р. до н. е. залучені до війни проти Селевкідів саки розбивають парфянське військо та вбивають Фраата II Аршака.
Після поразки від Мітрідата II Аршакіда, напрямок експансії саків із західного змінився на східний, вони захоплюють Сінд, який з цього часу в індійській літературі зветься Шакадвіпа, а у епіграфічних пам'ятках сакських правителів — Сакастан (Saḵastanasa від Гандхари до Дрангіани) та, згодом, поширюють владу у південно-східному напрямку до Гуджарату та західних регіонів сучасної Індії, де династії Кшахарата та Кардамака (з гілкою Рудрасімха), більше відомі як Західні Кшатрапи, панують до V ст. н. е. Jason Neelis. Passages to India: Śaka and Kuşāņa migration in historical context. Shrinivasan. 2007.
Розселившись на величезних територіях, саки переважно не нищили місцеву еліту, а інкорпорували представників як різних еллінських держав, так й місцевої родоплемінної верхівки. Наразі відомі монети династів, які носять грецькі імена (Артемідор тощо), але декларують свою належність до правлячої родини саків. У китайських джерелах царів Гандхари, яких у європейській історичній традиції називають індо-грецькими царями, у першому сторіччі до н. е. називають сесьцями, тобто саками. До власне саків ірано-індійського порубіжжя застосовується термін індо-скіфи.
На захоплених територіях саки не змогли утворити сталого політичного утворення. Відома лише декілька «царів царів» саків, які справді могли підтвердити свій титул — Май (Мога) Великий (перша чверть I ст. до н. е.), Аз I Великий (47/46 — ?), Гондофар I (30/31 — 56/57), держави яких, за сталою історичною традицією, започаткованою ще за часів, коли майже єдиним джерелом щодо історії саків в Індії була нумізматика, й досі називають окремими визначеннями: Індо-скіфське царство та Індо-парфянське царство. Наразі вже майже ні в кого не викликає сумніву наступна констатація:
Після смерті Гондофара як єдине державне утворення Сакастан вже не існував, та, урешті-решт, майже усі сакські держави були інкорпоровані до новоствореної держави кушан ще до кінця I ст.
Незважаючи на власну нездатність до сталого об'єднання, сакська еліта зробила великий внесок в історію різних держав — Парфянського царства, Імперії Сасанідів, Кушанського царства та, перед усім, Індії, де й наразі використовують системи літочислення, побудовані на започаткованих сакськими правителями ерах (Індійський цивільний календар). В Індії саки переважно асимільовані, хоча висловлено думку, що сакське походження мають, принаймні, джати Дж. Неру. Открытие Индии. М. Издательство иностранной литературы, 1955. та раджпути. Успенская Е. Н. Раджпуты: рыцари средневековой Индии. СПб.: Евразия, 2000.
Нижче оглядово наведено список представників низки сакських родів.
Династії саків аравалів докушанського часу
Хронологія царів-царів саків та представників окремих сакських династій докушанського часу
Сурена
Камуйя (Камбуджа) Династія Камуйя/Камбуджа (Північні Кшатрапи) пов'язана з гілкою Сурена, що правила у Матхурі й Сагалі та з тубільними племенами камбуджа, що мешкали на цих територіях задовго до захоплення їх саками. У пізнішій брамінській традиції народи яуна (греки), пахлава (парфяни), камбуджа та шака (саки) об'єднувались у групу чи то північних варварів-чужинців, чи то кшатріїв, що деградували до рівня шудр.
Наразі найпоширенішою є думка, за якою скіфи взяли під свій контроль Матхуру близько межі першої та другої третин першого сторіччя до н. е. За нумізматичними пам'ятками першим кшатрапом на цих територіях був Гаґамаша Гаґана (чи дві різні персони — Гаґамаша та Гаґана). Ступінь їхніх родинних зв'язків з наступними правителями чи взагалі їх наявність невідома.
Найбільш інформативним щодо перших Північних Кшатрапів є напис на Левовій Капітелі, який показує особливий статус дружини магакшатрапа Раджувули Ясі Камуйї та можливе поєднання у цьому шлюбі двох різних гілок сакської еліти.
Уже за сина Ясі та Раджувули Содаси Північні Кшатрапи потрапили у залежність до Кушан.
Представники Магакшатрапів Мату (Камуйя)Ім'яРоки пануванняІм'я та титулатура грецькою Джерело Ім'я та титулатурапракритами Джерело ПриміткиАрта Сурена Χαραηωστει Σατραπει Αρταυου Kshatrapasa pra Kharaostasa Artasa putrasaнумізматика перший наразі відомий правитель з саків на території Індії та кшатрап м. Чухса, слід враховувати той факт, що його ім'я відоме виключно як патронім, можливо рух саків до Індії за часів Мая-Моги очолював його син Харагоста.Харагоста Камуйя Χαραηωστει Σατραπει Αρταυου Kshatrapasa pra Kharaostasa Artasa putrasa син Арти, перший з представників династії, хто носив ім'я Камуйя, яке згодом стало назвою цієї окремої гілки СуренаKhaṟaostasa yuvaraña CKI0048Гаджатрія(Муджатрія) (av.) maharajasa mahatasa dhramikasa rajatirajasa ayasa (ob.) kṣatrapasa kharaostaputrasa mujatriasa Син та наступник Харагости, брат Ясі Камуї, відомий лише за раритетними монетами. Сучасник Аза (II). Ймовірно правив нетривалий час, за невизначених обставин його наслідував чоловік сестри Раджувула.bhratra hayuar⟨*e⟩na CKI0048Раджувула Chatrapasa apratihatacakrasa RujuvulusaMahakșatrapasa apratihatacakrasa Rujuvulusa нумізматиканумізматика Чоловік Ясі Камуї, доньки Харагости. Серія монет з легендою та брахмі apratihatacakrasa свідчить про певну важливу військову перемогу, можливо захоплення Сагалаmahakṣatrovasa Rajulasa CKI0048Ясі Камуйя agramaheṣ̱ia Yasia Kamuia dhitra Khaṟaostasa yuvaraña CKI0048дружина Раджувули з титулом старша дружина Ясі, Камуйї донькаСодаса Mahakshatrapaputasa Khatapasa Sodasasa син та наступник Ражувули, з нумізматичних джерел — на певному етапі (ймовірно третя чверть чи межа другої-третьої третини першого сторіччя) залежність від Кудзули Кадфіза Кушана.mahakṣatravasa vajulasaputra śuḍase kṣatrave CKI0048 Харапаллана напис, датований третім роком Канішки (130 р.) Χαροβαλανο mahākṣatrapena kharapallānena Ванаспара напис, датований третім роком Канішки (130 р.) kṣatrapena vanaṣparena
Царі Апрака (Апракараджі) Апракараджі — династія раджів Апрак (Баджаура). Першим відомим правителем є Віджаямітра, початок правління якого припадає на останню третину/чверть I ст. Апракараджі були великими прихильниками буддизму. Саме велика кількість посвят, які супроводжували побудову монастирів та інших культових споруд, зроблених від імені представників цієї династії, зберегли їхні імена до нашого часу. Відомі нечисленні монети останніх із відомих представників Апракарадж, карбовані за часів царя царів Гондофара. Цікавим фактом є стан дружин апракарадж. За багатьма епіграфічними пам'ятками нам відомі імена дружин чи не всіх правителів Апраку. Іншим цікавим фактом є титул стратег, який носили, ймовірно, молодші представники династії. Наразі висловлено гіпотезу щодо певної експансії представників однієї з молодших гілок Апракараджів до Ґандгари та підтримку Апракараджами Абдагаза у боротьбі з кушанами. M. C. Skinner and W. K. Rienjang. Locating the Apraca Dynasty: New Evidence for an Old Problem. Religion, Society, Trade and Kingship: Archaeology and Art in South Asia and along the Silk Road, 5500 BCE-5th Century CE. Dev Publishers & Distributors. New Delhi.
На деяких, ймовірно перших емісій, монетах царя царів Саса(на) Гондофара, який імовірно наслідував Абдагаза (племінника царя царів Гондофара Великого) зазначено таке: «Магараджа, син брата Асп(аварм)и, захисник Сас» (CKC 289). Наразі під Аспою з цієї легенди запропоновано бачити представника молодшої гілки Апракарадж Аспаварму. Якщо в подальшому це припущення підтвердиться, то це пояснить зникнення Апракарадж за часів Кушан. Останньою епіграфічною згадкою представників цього царського роду є посвята доньки цариці Утари на ім'я Хамдадата, яку датовано 110—111 р. (CKI 225). Жодних титулів чи регалій Хамдадати чи її матері Утари не наведено. Жодного чоловіка з цього роду у посвяті вже не згадано.
Царі Апракувнесено лише тих, чия історичність поза сумнівомІм'яРоки панування Ім'я та титулатурапракритами Джерело ПриміткиВіджаямітра (I) остання чверть I ст. Viyakamitras̱a Apracaraj̱asaCKI 176 Перший наразі відомий раджа АпракуВішуварма (? — -1/1) Viṣ̄uvarmasa Avacarayasa CKI 242, CKI 247, CKI 265 Син Віджаямітри (І) та батько Віджаямітри (ІІ). Правив, напевно, нетривалий час. Посвята його вдови Рухуньї, зроблена в часи правління їхнього сина (CKI 405), датована за різними, вживаними у той час ерами, дала можливість синхронізувати ці календарні системи.Віджаямітра (II) (-1/1 — після 31/32) Viyakamitras̱a Apracaraj̱asa / (raño) Kulutasa VijayamitasaCKI 176, CKI 241, CKI 242, CKI 257, CKI 265, CKI 359, CKI 402, CKI 405, CKI 454, CKC 249 Найвідоміший представник цієї династії. В останні роки правління, за царя царів Гондофара бив власну монету. R. C. Senior, «INDO-SCYTHIAN DYNASTY» Encyclopædia Iranica, online edition, 2017Індравасу (після 31/32 — ?) Iṃdravasu Apacaraja /Vijayamitraputrasa Itravasusa Apracarajasa CKI 241, CKC 306 Останній наразі відомий Апракараджа. Можливо, царство Апрака було ліквідовано внаслідок протистояння Кудзули Кадфіза та Абдагаза, небожа Гондофара. Бив власну монету (наразі дуже раритетні).
Удіраджі (Царі Уддіяни) Одіраджі — династія царів Уді, царства, що було розташовано у сучасній провінції Сват. Царі Уді не були саками, це була автохтонна кшатрійська родина, що декларувала свою належність до Ікшваку (Сонячної Династії), однієї з двох головних міфічних династій кшатріїв в індуїзмі, до якої належав, за міфами, й Будда. На початку I ст. Удіраджі були палкими прихильниками буддизму. Саме з різних посвят, які супроводжували їхні дарунки буддійським громадам наразі відомі не тільки імена представників цієї династії, а ще й імена історичних персон, яких більше ніде не згадано (як приклад — Садашка(на), син Кудзули Кадфіза). Грунтуючись на цій згадці, висловлено думку, що підчас гіпотетичного протистояння між Кудзулою Кадфізом та Абдагазом Удіраджі підтримали першого.