Роздільня́нський райо́н — колишня адміністративна одиниця УРСР та України, що була розташована у центральній частині Одеської області. Адміністративний центр — місто Роздільна.

Складався з 20 рад, до складу яких входило 86 населених пунктів.

Ліквідований відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-IX від 17 липня 2020 року.

Загальні відомості Район був розташований за 70 км північно-західніше від міста Одеси. Район межував: на півночі — з Великомихайлівським (сухопутна ділянка 40,8 км), на сході — з Іванівським (сухопутна ділянка 36 км, по Хаджибейському лиману — 24 км), на півдні — з Біляївським (сухопутна ділянка 70,0 км), на заході — з Республікою Молдова. На кордоні з Республікою Молдова знаходились два пропускних пункти: автомобільний в Розалівці і два в Кучургані: автомобільний і залізничний.

Районний центр: Роздільна.

Загальна площа території району становила 1368 км². Середня густота населення — 58.2 особи на 1 км².

Склад: 1 міська, 1 селищна та 18 сільських рад,

Передісторія земель району Активне заселення краю почалося після російсько-турецької війни 1768—1774 років, коли на звільнених землях в Північному Причорномор'ї з'явилися на запрошення Катерини II народи європейських країн.

У 1775 році, після розгрому Запорізької Січі козаки змушені були переселитись на Кубань, в Північне Причорномор'я і на Дунай. Звільнені землі роздавалися на пільгових умовах генералам, офіцерам, прапорщикам, іншим військовим.

Після смерті Катерини ІІ, імператор Олександр I продовжував запрошувати іноземців на звільнені землі. Згідно з його указом від 31 грудня 1804 року була утворена Херсонська губернія, а у 1818 році — Новоросійське генерал-губернаторство, куди входили 4 повіти: Херсонський, Тираспольський, Овідіопільський, Лисаветградський. Пізніше до Херсонської губернії входили Одеський, Ананьївський, Тираспольський та Херсонський повіти.

На початку XIX століття села і хутори Роздільнянського району старого адміністративного поділу входили до складу Одеського та Тираспольського повітів.

Поселенці між Південним Бугом і Дністром оголошувались особисто вільними, орендували землю у поміщиків. І в наших краях виникли німецькі колонії: Зельці та Кандель (об'єднані у Лиманське), Страсбург та Баден (об'єднані у Кучурган), Ельзас (Щербанка), багато німців поселилися в селах Бецилове, Єреміївка, Понятівка, Фрейдерове (Балкове), Бринівка, Кошари, Степанівка та інших селах району. Земельні наділи, що виділяв імперський уряд Росії поселенцям, називалися «дачами».

У 1892 році всі села і хутори Одеського та Тираспольського повітів поділялись на волості. До Одеського повіту входили Більчанська (тепер Іванівський район), Куртівська (згодом Новоукраїнська сільрада), Баденська, Зельцька, Страсбурзька волості. До Тираспольського повіту входили Ново-Петрівська, Понятівська, Слободзейська, Розаліївська волості. У складі Розаліївської волості серед інших знаходилася і Роздільна.

Більшість населених пунктів району засновано наприкінці 18‑го і на початку 19‑го століття. Деякі з'явилися у 19 — початку 20‑го століття.

Найстаріші села району: Куртівка, Зельці, Баден, Страсбург, Кандель, Ельзас. Село Куртівка засноване у 1793 році, коли навколишні землі одержав відставний капітан Курта. Своїм прізвищем він назвав село — Куртівка.

Ім'ям поміщиків назвали й села Єреміївка, Калантаївка, Бецилове, Фестерове, Шеметове та інші.

У 1926 році у районі знаходилися сільради с компактним проживанням німців: Блонська (585 осіб), Єреміївська (926 осіб), Коноплянська (2538 осіб), Силівська (1468 осіб), Фрейдорфська (1188 осіб).

Передісторія створення району

7 березня 1923 року в Одеській окрузі Одеської губернії Української РСР з волостей Тираспольського (Понятівська та Більчанська) і Одеського (Євгенівська) повітів, з центром в Янівці, був створений Янівський район.

28 квітня 1926 року Северинівський (Ленінський) район Одеської округи був розформований, а Северинівську, Олександрійську, Адамівську, Гнатівську, Маринівську, Іллінську й Августівську сільські ради віднесли до складу Янівського району.

15 вересня 1930 року район перейменований на Роздільнянський, а центр перенесений до Роздільної. На 15 листопада до складу району входили 23 сільради та 185 населених пунктів.

В 1932 році Роздільнянський район увійшов до новоутвореної Одеської області.

У 1935 році з частини укрупненого Роздільнянського району відокремився новий Янівський районПостанова ВУЦВК № 5 (24) від 17 лютого 1935 р. «Про склад нових адміністративних районів Одеської області».

Янівський район Станом на кінець вересня 1925 року район поділявся на 20 сільрад та складався з 161 населеного пункту. По кількості дворів населені пункти полілялися таким чином: більше 300 дворів — 3; 100—300 дворів — 9; 51—100 дворів — 19; 26—50 дворів — 32; 2—25 дворів — 80,1 двір — 19. Середня кількість подвірь на 1 населений пункт — 36. Загальна кількість домогосподарств у районі — 5791.

Площа району — 1133 км2, населення на 1 січня 1926 року — 33435 (17377 жінок), щільність населення — 29,5 осіб/км2.

Національний склад населення Тарасо-Шевченківського району Одеської округи складався переважно з українців, на другому місці за кількістю населення були німці, на третьому — євреї та молдовани. У районі було 44 чотирирічні трудшколи, де навчалося 2524 учнів та працювало 55 вихователів; одна семирічна школа з 344 учнями та 13 педагогами; один постійний дитячий будинок з 40 дітьми. У селі Карповка була сільгосп. профшкола 3 5 педагогами та 36 учнями.

На території району було 8 хат-читалень, 3 сільбудинки, 1 драмгурток. Район був поділений на три лікарських ділянки, де працювало 3 мед. установи, де працювали 3 лікарі, один зубний лікар та 3 фельдшери і 3 особи младшого мед. персоналу, функціонувало 2 аптеки.

У районі було 5230 селянських особистих господарств, 1 колгосп, 5 артілів, 5 радгоспів. Площа орної землі складала 88330 десятин, всього придатної землі було 101030 десятин. У селі Євгенівка був млин, орендар Шварман і Вакс (б. Корчева), де працювало 2 робітника. Інші заклади дрібної промисловості: 2 з виробництва цементової цегли і плит, 40 кузень, 3 бондарських виробництва, 7 столярсько-теслярських, 2 з виробництва дерев'яних колес. 4 вальцових млина, 1 олійне та 4 виробництва вина. Всього дрібних виробництв 64.

З кустарно-ремісничої промисловості: 1 бондарське виробництво, 3 паркетових та столярсько-будівельних, 42 виробництва взуття, всього — 6.

На залізничній станції Роздільній, що знаходилась у районі, була телефонна станція. Станції Карпове та Єреміївка тоді відносились до Зельцького району. Кількість торговельних закладів у районі: 3 державних, 21 кооперативний, 127 приватних, всього — 151. Обіг за перше півріччя 1924—1925 років становив 612526 карбованців.

На 1 жовтня 1925 року у районі було 49 кооперативів: 16 споживчих товариств, 1 артіль з виробництва харчових продуктів,1 сільсько-господарська комуна, 26 сільсько-господарських артілій, 4 універсальних с/г товариства, 2 виноградарські товариства.

Податки у 1925—1926 роках: з сільського господарства — 28275 карб., промисловий податок — 840 карб., прибутковий — 805 карб., всього — 29768 карб.

30-ті роки XX століття У 1930 році на території райони були дві лікарні з загальною кількість ліжок — 60 та 7 лікарів, одна амбулаторія, одна консультаційна охматдиту, 66 чотирирічних шкіл з 91 вчителями та 3433 учнями, семирічних шкіл — 4 з 48 учителями та 1142 учнями, одна школа молоді старшого віку з 4 учителями 59 учнями; 209 сільських господарств, 26 зернових та 2 птахівницьких с/г товариств, 29 колгоспів.

Видатки, призначені за бюджетом на 1935 рік — 1352,3 тис. карбованців, з них на соцкультзаходи — 836,3 тис. карбованців. у райцентрі була філія Держбанку. На території району у 1935 році були 2 МТС, 1 МТМ, 76 колгоспів, 2 базари, 3 амбулаторії, 4 медпункти, 1 лікарні та 1 аптека. А також: 45 початкових шкіл (2372 учня), 10 неповних середніх (1767), 2 повні середні (1382), 17 бібліотек, 28 дитячих майданчиків, 12 клубів.

Друга світова війна З перших днів Німецько-радянської війни район був переведений на воєнний стан, місто зазнавало безперервних бомбардувань німецько-румунської авіації. В дієву армію пішло 1120 жителів району. В оборонних боях за Роздільну та район брали участь частини 25‑ї Чапаївської та 95‑ї молдавської стрілецької дивізій.

З 8 серпня 1941 року німецько-румунські війська захопили територію району і встановили на 32 місяці окупаційний режим. За час окупації було знищено школи, лікарні, залізничну станцію, багато мешканців району. У період окупації румунами в районі були створені каральні і контррозвідувальні органи: районна жандармерія з жандармськими постами в 4 населених пунктах. У німецьких селах існувала комендатура гестапо і команда СС. У німецьких колоніях комендатурою СС були створені загони «Сельбстмутц» з місцевих німців, які виконували політичні функції при комендатурі ССРеабілітовані історією. Одеська область: Книга перша. — Одеса: АТ «ПЛАСКЕ», 2010. — С. 486.. Вигнали нацистських окупантів з району 4‑8 квітня 1944 року війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала Малиновського Р. Протягом війни на фронт пішло 4,6 тисячі осіб, 3012 наших земляків було нагороджено бойовими орденами та медалями. З фронту не повернулося 4216 роздільнянців. Протягом війни на території району загинуло 1267 воїнів РСЧА.

Післявоєнний час У 1951 році до Роздільнянського району було переселено 410 сімей українців-бойків (1845 осіб) у села Єреміївка (106 сімей), Бецилове (129 сімей), Будьоннівка (175 сімей).

Станом на 1978 рік у районі мешкало 58,3 тис. осіб, з них 35,3 тис. — сільське. Щільність — 42,5 осіб/км2. Район ділився на одну міську, одну селищну та 14 сільських рад та мав 87 населених пунктів. Площа — 1368 км2История городов и сел Украинской ССР: в двадцати шести томах. Одесская область / Ред. кол. тому: Чередниченко А. П. (председатель редколлении), Бачинский А. Д., Боровой С. Я., Ващенко В. П., Вольский С. А., Захаров Г. П., Зленко Г. Д., Иванов Р. В. (заместитель председателя редколлегии), Ивахнюк П. П., Карышковский П. О., Коновалов В. Г., Лункин Г. М., Мазуренко И. Д., Першина 3. В., Раковский М. Е., Ревякин А. М., Рубин М. А., Рядченко И. И., Сабадырев И. Л., Удалов В. З., Хиони И. А., Цевух В. С. (ответственный секретарь редколлегии), Цымбал Е. И., Якупов Н. М. – Киев: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1978. – 865 с. — С. 661.. У районі було 14 колгоспів та 11 радгоспів, 28 промислових підприємств, 58 медичних закладів, з них 8 лікарень з 72-ма врачами. Освіта: 45 загальноосвітні школи, з них 16 середні, 14 восьмирічні, 11 навчальні, 3 вечірні і 1 районна заочна середня школа, спецшкола-інтернат, професійно-технічні училища №1 та №5, в яких навчалося 12195 осіб та працювало 850 педагогів. Також функціонувало 17 палаців культури та 18 клубів, 49 бібліотек, 1 музей, 54 кінообладнання, музична та дитячо-юнацька спортивна школи.

Ліквідація району Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року район був ліквідований. Замість нього був створений новий Роздільнянський район, до складу якого ввійшли території 9 громад: Великомихайлівської селищної, Великоплосківської сільської, Затишанської селищної, Захарівської селищної, Лиманської селищної, Новоборисівської сільської, Роздільнянської міської, Степанівської сільської, Цебриківської селищної територіальних громад. Раніше території цих громад входили до складу Роздільнянського (поділ 1930—2020), Великомихайлівського, Захарівського та частини Ширяївського районів.

Території 17 місцевих рад колишнього Роздільнянського району ввійшли до складу новоствореного Роздільнянського району. Лише Єгорівська сільська рада відійшла до новоствореного Одеського району, приєднавшись до Дачненської сільської громади.

Населення