«Вектор-06Ц» — радянський домашній комп'ютер, створений у 1986 році.
Спершу комп'ютер виготовлявся на заводі «Счетмаш» у Кишиневі, а згодом виробництво налагодили і на оборонних підприємствах у різних містах СРСР, зокрема в Астрахані, Волзькому, Кірові та Мінську. У 1988 році «Вектор» відзначили срібною медаллю ВДНГ СРСР, а в 1989 він посів перше місце серед 8-розрядних персональних комп’ютерів на конкурсі Держкомітету з науки і техніки.Спершу його виготовляли на заводі «Счетмаш» у Кишиневі, а згодом виробництво налагодили також на оборонних підприємствах у різних містах СРСР — зокрема в Астрахані, Волзькому, Кірові та Мінську. «Вектор» відзначили срібною медаллю ВДНГ СРСР, посів перше місце серед 8-розрядних на конкурсі Держкомітету з науки і техніки.
Історія Домашній комп'ютер «Вектор-06Ц» розробили у середині 1980-х років радянські інженери з Кишинева Донат Теміразов та Олександр Соколов. Після успішної презентації на 33-й Всесоюзній радіовиставці 1987 року прилад отримав першу премію і привернув увагу. Спершу його виготовляли на заводі «Счетмаш» у Кишиневі, а згодом виробництво налагодили також на оборонних підприємствах у різних містах СРСР — зокрема в Астрахані, Волзькому, Кірові та Мінську. У 1988 році «Вектор» відзначили срібною медаллю ВДНГ СРСР, а в 1989 він посів перше місце серед 8-розрядних персональних комп’ютерів на конкурсі Держкомітету з науки і техніки. На той час його вартість становила 750 рублів.
У 1991 році «Счетмаш» представив оновлену модель «Вектор-06Ц.02», яка мала змінену схему, але залишалася повністю сумісною з попередньою.
«Вектор-06Ц» вирізнявся широкими можливостями і міг конкурувати з іншими радянськими ПК, а також зі Спектрум-сумісними моделями. Проте в середині 1990-х, із появою потужніших IBM-сумісних комп’ютерів, він поступово зник із ужитку.
Основні технічні характеристики
У комп’ютері використовувався процесор КР580ВМ80А, який працював на підвищеній тактовій частоті 3 МГц (стандартна — 2,5 МГц). Проте через взаємодію з відеоконтролером машинні цикли розтягувались: наприклад, команди, що займають 4 або 8 тактів, виконувались відповідно за 4 і 8 тактів, але ті, що потребують 5 або 7 тактів — вже за 8, а 10-тактові — за 12. Оперативна пам’ять складала 64 КБ, з яких 8–32 КБ могли використовуватись під відеопам’ять. Решта — доступна користувачеві. ПЗП мала обсяг 512 байт або 2 КБ і містила лише завантажувач: у першому випадку — тільки з магнітофона, у другому — з флопі-диска, "квазі-диска" чи зовнішньої ПЗП. BASIC і програми завантажувались з касети або іншого зовнішнього носія. Звук генерувався трьохканальним синтезатором на базі програмованого таймера КР580ВІ53. Також був один додатковий програмований звуковий канал. Екран підтримував апаратну вертикальну прокрутку. Комп’ютер мав можливість розширення через системну шину та порти введення-виведення. Незважаючи на велику кількість мікросхем (до 105 штук)Для порівняння, у БК-0010 було всього 45 мікросхем, у перших радянських Спектрум-сумісних ПК — близько 50., схема була відносно проста, без дефіцитних чи спеціалізованих компонентів на кшталт ULA або БМК. У кінці 1980-х років вартість «Вектора-06Ц» становила 750 рублів, що було на 100 рублів дорожче за БК-0010-01.
Відеосистема
Комп’ютер підтримував кілька графічних режимів:
Режим 256×256 пікселів дозволяв одночасно виводити 2, 4, 8 або 16 кольорів із загальної палітри на 256 кольорів. У режимі 512×256 доступні 2 або 4 кольори з тієї ж палітри. У режимі 1024×256 — лише 2 кольори.
Відеопам’ять складалася з чотирьох сторінок по 8 КБ, які також називалися площинами (або бітовими шарами). Залежно від кількості задіяних площин змінювалася глибина кольору: одна площина — це чорно-біле зображення, дві — 4 кольори, чотири — 16 кольорів. Вимкнені площини можна було використовувати як звичайну оперативну пам’ять.У всіх графічних режимах можна було задавати колір рамки екрану з будь-якого з 256 кольорів основної палітри. За допомогою нестандартного програмування можна було досягати різноманітних візуальних ефектів, зокрема виведення більшої кількості кольорів, ніж стандартні 16. Відеосистема підтримувала плавну вертикальну прокрутку на апаратному рівні. Апаратного текстового режиму (з окремими літерами) комп’ютер не мав — текст відображався за допомогою програмних засобів у графічному режимі (окремі пікселі). Для виводу зображення використовували побутовий телевізор з відеовходом або монітор з телевізійною розгорткою.
Звук Вбудована звукова підсистема виводила звук на один вбудований міні-динамік, а також на лінійний вихід для підключення до магнітофона. Звуковий генератор, реалізований на базі програмованого таймера КР580ВИ53, дозволяв синтезувати монофонічні мелодії з триканальною поліфонією.
Звук заданої частоти генерувався практично без участі центрального процесора, що давало змогу виводити музику паралельно з іншими процесами, які навантажували процесор. Водночас звук мав лише прямокутну хвильову форму, а програмне регулювання гучності було неможливим.
У режимі генератора імпульсів заданої тривалості таймер КР580ВИ53 міг використовуватися для програмного відтворення оцифрованого звуку, приблизно на рівні 7-бітного цифро-аналогового перетворювача з частотою дискретизації близько 7–8 кГц. Частоту дискретизації можна було підвищити, зменшуючи кількість рівнів сигналу, тобто ефективну розрядність.
На початку 1990-х сторонні розробники створили варіанти підключення зовнішнього, більш функціонального звукового контролера General Instruments AY-3-8910 з трьома звуковими каналами та генератором шуму. Такі модулі підключалися до системного роз’єму ВУ або до порту принтера ПУ.
Можливості розширення
На задній панелі комп’ютера розміщено два роз’єми розширення, які дають змогу підключати різні периферійні пристрої. У заводській комплектації додаткові модулі до цих роз’ємів не постачалися, проте їх можна було придбати окремо.
Зберігання даних У базовій комплектації «Вектор» не мав ніяких додаткових пристроїв зберігання даних, накопичувачем даних слугував побутовий касетний магнітофон, що під'єднувався до відповідного роз'єму комп'ютера, а програми записувалися на звичайні аудіокасети. На 60-хвилинну касету могло поміститися до 512 КБ даних.
Стандартний формат запису на касету відрізнявся тим, що дані розбивалися на короткі блоки по 256 байт, кожен з яких був забезпечений власним заголовком. В кожному заголовку містилося досить інформації для того, щоб завантажувач міг читати блоки в довільному порядку. Це дозволяло повторно завантажити збійні блоки, не повторюючи зчитування файлу цілком. Крім того, процес завантаження блоків наочно відображений на екрані у вигляді характерної «матриці» з стовпчиків, що заповнювалися по мірі зчитування блоку даних. Схоже розбиття на короткі блоки застосовувалося у форматі запису комп'ютерів Atari 400/800, однак заголовки блоків не містили даних про файл.
Крім стандартного формату запису на касету, для «Вектора» було створено кілька удосконалених варіантів блокової запису даних, які дозволяли ще більше збільшити надійність зберігання інформації і прискорити процес завантаження програм в кілька разів.
Схема «Вектора» спочатку передбачала підключення зовнішнього модуля розширення пам'яті об'ємом 64 або 256 Кбайт, який називався «квазідиском», тому що призначався для використання як дисковий накопичувач. Спеціально адаптована версія МікроДОС дозволяла працювати з квазідиском як з дискетою. Початкове завантаження квазідиска здійснювалося з касетного магнітофона чи з дисководу. Існували сторонні розробки з об'ємом пам'яті до 2 МБВектор USER 28-29??. Деякі програми вимагали наявності квазідиска і використовували його в як додаткову оперативну пам'ять.
У «Векторі» передбачалося використання 5,25" або 3,5" дисковода через зовнішню схему контролера НГМД. Сторонніми розробниками було створено кілька несумісних між собою схем контролерів і адаптовані операційні системи CP/M і МікроДОС. Ємність дискет становила 640 або 800 КБ.
Крім того, був розроблений ROM-диск об'ємом 65 КБ або більше, на якому зазвичай розміщувалися часто використовувані програми, наприклад: BASIC, монітор-відлагоджувач, текстовий редактор. Була створена схема підключення жорсткого диска з можливістю розбиття диска на логічні області та операційна система з підтримкою таких дисків.
Для забезпечення підтримки всіх пристроїв було створено кілька версій вбудованого завантажувача.
Модифікації та похідні ПК
Промисловістю випускалося кілька схожих з «Вектором-06ц» домашніх комп'ютерів. Модифікації базової моделі «Вектора-06ц»: Вектор-06Ц.02, Вектор Старт-1200, Кріста-2, ПК-6128Ц. Також була незалежна приватна розробка, яка називалася Вектор Турбо+.
Вектор Старт-1200 «Вектор Старт-1200» продавався у вигляді конструктора. До постійної пам'яті був записаний початковий завантажувач і монітор. Відеосистема «Старту-1200» дозволяла вибрати одну з 32 можливих палітр кольорів, довільне програмування панелі не підтримувалося.
Кріста-2 Комп'ютер «Кріста-2» був створений за мотивами «Вектора-06ц» і зберіг часткову сумісність. Тактова частота «Крісти» була 2,5 МГц, незмінна палітра кольорів у постійній пам'яті, відрізняється реалізація відеорежиму високої роздільної здатності 512×256,Вектор USER 17? доданий відеорежим 1024×256.
ПК-6128Ц В 1991р у Астрахані випускалася модифікація «Вектора-06Ц» під назвою ПК-6128ц. Відмітні особливості:
Процесор: ИМ1821ВМ85А (аналог Intel 8085), 3 МГц Оперативна пам'ять: 128 КБ Постійна пам'ять: 16 КБ Адаптер локальної мережі зі швидкістю передачі 46 Кбод Вбудований контролер дисководу
Вектор Турбо+ Комп'ютер був модернізацією заводського варіанту «Вектор-06Ц», розроблявся у в НПП «Інтек» (м. Володимир). Доробка включала в себе установку процесора Z80 на частотах 3, 6 і 12 МГц, розширення оперативної пам'яті до 1-2 МБ, поліпшення характеристик відеоадаптера до максимального режиму 1024×256 пікселів при 4 кольорах, наявність системного годинника, дисководи, клавіатури IBM AT, контролера переривань. Створено прототип, але серійне виробництво налагоджено не було.
Програмне забезпечення «Вектор-06ц» — один з небагатьох домашніх комп'ютерів, які непридатні без зовнішнього накопичувача з програмним забезпеченням (у нього відсутній навіть вбудований монітор-відлагоджувальник). При включенні комп'ютера попередньо необхідно підготувати магнітофон з програмним забезпеченням.
У комплект «Вектора-06ц» входила одна аудіокасета з кількома системними програмами та іграми. Додаткові програми можна було придбати у фірмах, які торгували комп'ютерними програмами для ПК.
Зміст аудіокасети із стандартної поставки:
"Сторона 1"
Тест техпрогона ROM Бейсік v2.5 ROM Реклама BAS Інфор-1 BAS Інфор-2 BAS Самовчитель бейсика (10 програм) BAS Калах BAS Хокей BAS
"Сторона 2"
Copy ROM Тест пристроїв ROM Йеті ROM Тетріс ROM Монітор-відладчик ROM Редактор-асемблер MON Реверсі BAS Торпедна атака BAS
«Вектор» міг використовуватися як для навчання або роботи (програмування, тексти, таблиці, бази даних, малювання графіків, ілюстрацій тощо), так і для розваг. завдяки наявності унікальної багатоколірної (палітра 256 кольорів) і досить швидкої графіки, плавного апаратного вертикального скролінгу, можливості апаратного накладення до 4 планів зображення одне на одного, наявності 3-голосного звукогенератора і досить великого обсягу оперативної пам'яті.