Лісабо́нський погро́м (), також відомий як Лісабо́нська різани́на (), Великоднє вбивство () — найбільший погром нових християн у Португалії, що відбувся 19—21 квітня 1506 року в Лісабоні, за правління короля Мануела І.

Проходив на тлі насильницького навернення юдеїв до християнства (1497), заборони еміграції та росту антиєврейських настроїв (1504). Об'єктом погрому були люди, що перейшли до віри у Христа, особливо з юдеїв, яких підозрювали у таємному сповідуванні месіанського юдаїзму (так звані марани) і звинувачували у виникненні посухи, голоду та чуми, що вразили країну. Подія сталася після святкування маранами пасхального седера. Приводом до погрому стала подія у столичній Церкві святого Домініка, де один з маранів поставив під сумнів диво явлення парафіянам обличчя Христа. Обурені католики-португальці, підбурювані чернецтвом, а також іноземні моряки (англійці, фламандці, французи), які перебували у столичній бухті, почали нищити квартали маранів. Погром перетворився у масові заворушення і вбивства в Лісабоні. Під час розправ, згідно з сучасним описом Гарсії де Резенде, загинуло понад 4 тисячі мешканців столиціПортугалия // Электронная еврейская энциклопедия(рос.), Т. 6, кол. 684—692., з яких не менше 1,4 тисячі були маранамиЛиссабон // Электронная еврейская энциклопедия(рос.), Т. 4, кол. 857—860..

Мануел І жорстоко покарав організаторів погрому та членів лісабонського магістрату, відправивши свої королівські війська та покаравши винних суворими штрафами. Після цього король видав указ 1 березня 1507 року, яким дозволив новим християнам безперешкодно емігрувати з країни, вивозити чи продавати своє майно.

Різанина Історіографія визначає початок різанини в Лісабонському монастирі святого Домініка 19 квітня 1506 року, у неділю, коли віряни молилися за закінчення посухи та чуми, що спустошували Португалію, і хтось поклявся, що побачив на вівтарі обличчя Христа, освітлене світлом — явище, яке для католиків, присутніх на службі, могло бути інтерпретовано лише як послання милосердя від Месії — диво.

Один християнин-новообрядник, який також брав участь у месі, спробував пояснити, що це чудо — лише відображення світла, але натовп змусив його замовкнути і забив до смерті.

З того часу євреї міста, до яких і так ставилися з підозрою, стали цапом-відбувайлом за посуху, голод і чуму: почалася триденна різанина, підбурена домініканськими ченцями, які обіцяли відпущення гріхів останніх 100 днів кожному, хто вб'є «єретиків», і які своїми обіцянками зібрали натовп із понад п'ятисот людей, включаючи багатьох моряків з Голландії, Зеландії та інших країн.

Двір знаходився в Абрантеші, де він оселився, рятуючись від чуми, коли почалася різанина. Король Мануел I вирушив до Бежі, щоб відвідати свою матір. Його, ймовірно, поінформували про події в Авіші, і він негайно відправив магістратів, щоб спробувати покласти край кровопролиттю. Тим часом, навіть небагатьох присутніх представників влади було поставлено під сумнів, а в деяких випадках вони були змушені тікати.

Як наслідок, чоловіків, жінок і дітей віддавали на тортури, катували, вбивали та спалювали на імпровізованих багаттях на площі Россіо, точніше, поблизу Ларго-де-Сан-Домінгуш. Євреїв звинувачували, серед інших «злочинів», у боговбивстві та у тому, що вони були причиною сильної посухи та чуми, що спустошили країну. Різанина тривала три дні — з 19 по 21 квітня, протягом Страсного тижня 1506 року. Одним з головних жертв різанини став християнин-новообрядник, який був зброєносцем короля, Дон Жуан Родрігес Маскареньяс, який також мав багато митних прав у головних портах королівства (Лісабон, Сетубал, Порту та Віана). Цей факт, можливо, був однією з причин, що спонукала моряків взяти участь у різанині.

Примітки

Джерела , Т. 4, кол. 857—860. , Т. 6, кол. 684—692.

Посилання