Дубовка () — місто (з 1803), адміністративний центр Дубовського району Волгоградської області, що утворює міське поселення місто Дубовка. Засновано у 1734 році.
Населення — 14165 осіб (2017 рік).
Назва Назву міста пов'язують з тим, що його навколишні прибережні райони Волги раніше були покриті щільними дубовими гаями. Вони частково збереглися й дотепер. Існує ще одна версія походження назви міста за якою, воно утворене від назви особливого роду човнів «дубовка».
Географія Місто розташоване на східних схилах Надволзької височини, на правом березі Волгоградського водосховища, в 52 км від центру Волгограда (в 37 км від Тракторозаводського району).
Історія
Археологія У Дубовському районі виявлено залишки мамута й стоянку давньокам'яної доби.
Сарматська доба За раннього заліза на території Дубовського району мешкали племена сарматів.
Золотоординське місто Бельджамен У XIII—XIV сторіччях у 2 кілометрах північніше сучасної Дубовки розташовувалося багате золотоординське місто Бельджамен. У XIV сторіччі воно було знищено військами Тамерлана. Зараз це археологічний пам'ятник федерального значення Водянське городище.
Центр Волзького козацького війська У XVIII сторіччі вздовж правового берега Волги зводяться укріплена сторожова лінія. До приходу козаків берега Волги охоронялися солдатами з укріплення, що розташовувалося на місці сучасної Дубовки. Під час одного з набігів киргиз-койсацької орди більша частина солдатів фортеці була перебита. Донський козацький отаман Макар Персидський звернувся до Ганни Іоанівни з проханням дозволити козакам його війська облаштуватися на правому березі Волги, щоб мати можливість захищати її берег від набігів кочовиків. У 1733 році для охорони та оборони Царицинської сторожової лінії засновано Волзьке козацьке військо з центром у містечку Дубовка.
Проте роком заснування Дубовки вважається 1734 рік, коли було видано особливе розпорядження уряду Російської імперії, на підставі якого сюди було переселено 1057 сімей українців, росіян й донських козаків.
В обов'язки волзьких козаків входило несення вартової служби. Козаки повинні були ловити розбійницькі зграї й втікачів. Проте волзьке військо не виправдало покладених на нього надій. Козаки не займалися наведенням й підтриманням порядку. Замість цього вони переховували втікачів й розбійників.
Пугачовське повстання У серпні 1774 року до Дубовки прийшов Пугачов зі своєю армією й козаки зустріли нового государя дзвоновим привітанням. Назустріч пугачовцям вийшло Дубовське духовенство. Велика частина козаків Дубовки, де він поповнив збройові й продовольчі запаси, присягнула Омеляну Пугачову. Потім повстанці рушили до Царицина, де Пугачов був схоплений імперськими військами. Після арешту й четвертування Пугачова, у Дубівці почалися переслідування: місцеве духовенство було розстрижене й вислано з міста.
15 липня 1775 року пожежа знищила в Дубовці всі будівлі, після чого містечко стало відбудовуватися наново. 25 вересня 1775 року на Волзі близько Дубовки військовим старшиною Волзького козачого війська Андрієм Персидським випадково вночі було перехоплено човен з 4 спільниками Кулаги. Того самого дня Кулагу впізнав у Дубовському шинку «сказовий» Астраханської канцелярії Іванов. Кулага був негайно схоплений. 9 жовтня всіх заарештованих відправили до Царицина, де пізніше повісилиМінх, Олександр Миколайович Історико-географічний словник Саратовської губернії. Південні повіти: Камишинська і Царицинський, 1902 рік, стаття Дубівка Царицинського повіту. У 1777 році, у зв'язку зі скасуванням Волзького війська, населення було переселено на Передкавказзя на річку Терек, а у Дубівці залишилося всього кілька дворів.
Посад Російської імперії 10 липня 1785 року наказом Імператриці Катерини II Дубовка стала посадом. Незважаючи на те, що Дубівка значно спорожніла після переїзду козаків, посад починає інтенсивно розвиватися завдяки своєму вигідному географічному положенню. Починається інтенсивне переселення з українських губерній імперії. Оскільки Дубівка розташовувалася на перевозі через Волгу, весь уклад життя місцевих осадників був повністю підпорядкований ньому. У посаді виготовляли возові колеса, вози, кували залізо. У Дубовці було розвинене бондарство, а також млинарство та олійництво. Через посад проходив клямровий товар фабриканта Демідова, вироблений на уральських заводах. З Вятки й Ветлуги сюди доставляли корабельний ліс. На 1845 рік населення Дубовки становило 8 тисяч осіб.
Наприкінці XVIII — початку XIX сторіч Дубовка стає купецьким посадом. У 1846 році була прокладена вузькоколійна кінна залізниця Дубовка — Качалинська протяжністю більше 50 кілометрів, що багато в чому сприяла розвитку торгівлі. У Дубовці того часу проводилися численні ярмарки. Розквіт Дубовки доводиться на середину XIX сторіччя. У цей час в Дубівці налічувалося вже 25 заводів: шкіряні, салотопленні, маслоробні, пивоварні, рогожані, лісопильні. Саме тут у 1870 році з'явилися перші лісопильні заводи з паровим приводом від локомобіля. 1860 року у Дубовці було 1028 будинків, у тому числі 174 кам'яних. Населення посада зросло до 12844 осіб.
У 1860-х роках була побудована справжня залізниця, що з'єднала Волгу з Доном. Вона пройшла через Царицин, тому значення Дубовки, як економічного центру стало падати. Проте, посад продовжував розвиватися. На 1897 рік у Дубівці налічувалося 3740 будинків, з яких 730 було кам'яних.
За Російської імперії Дубовка була волосним центром Царицинського повіту Саратовської губерніїМінх, Олександр Миколайович Історико-географічний словник Саратовської губернії. Південні повіти: Камышенский і Царицынский, 1902 рік..
До 1913 році в посаді проживали переважно міщани, що займалися хліборобством, кустарними промислами, баштанництвом, торгівлею й садівництвом. Однак колишню роль великого торгового порту на Волзі Дубовка встигла втратити. Незважаючи на це, купці продовжують залишатися найбагатшими мешканцями Дубовки. До 1913 році в Дубівці мешкало 18 203 особи.
Радянська доба Радянська влада була встановлена в грудні 1919 року. У роки Громадянської війни у Росії Дубовка була форпостом Червоної армії.
За німецько-радянської війни у Дубовський район привозили поранених у боях за Сталінград. Місто було прифронтовим. У Дубівці перебувала резервна бригада, що підготувала кілька десятків маршових рот й батальйонів для захисту Сталінграда. Тут же, у дні Сталінградської битви працювали військові шпиталі. На території міста у братських могилах шпиталями поховано 2469 осіб. Напередодні Сталінградської битви в Дубівці були зосереджені резерви Червоної армії для вирішальних ударів по німецьким військам. У роки війни 15138 дубовчан поповнили ряди Червоної Армії, з яких 6390 осіб не повернулися додому.
Відомі особистості
Мінін Сергій Костянтинович (1882—1962) — революціонер і радянський партійний діяч. Смирнов, Віктор Іванович (1902—1965) — генерал авіації. Жидков, Яків Іванович (1885—1966) — пресвітер, голова Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів (ВСЄХБ).
Водянське городище За 3 кілометри на північ від Дубовки, на правому березі Волги, розташоване Водянське городище — руїни золотоординського міста XIV сторіччя, що ототожнюється з Бельджаменом. Локалізація Бельджамена на місці Водянського городища заперечується. Історії Водянського городища й Бельджамена присвячена одна з експозицій Дубовського районного музейного комплексу.
Архітектура Особливий інтерес представляє ансамбль забудови центру міста Дубовка кінця XIX — початку XX сторіччя. Завдяки тому, що під час Сталінградської битви місто залишилося за лінією фронту, у Дубівці збереглося багато кам'яних й дерев'яних будинків, що показують, як широко і багато жило місто на рубежі XIX і XX сторіч. Багатьом з них було надано статус об'єктів культурної спадщини регіонального значенняКультурна спадщина Росії / Волгоградська область / Дубівка — Карта Wikivoyage.
Успенський собор
Храм, освячено в 1796 році був закладено першим отаманом Волзького козачого війська Макаром Микитовичем Персидським в 1762 році (за іншими переказами у 1763-65 роках) Споруджувався храм під керівництвом головного начальника козацького війська, сина Макара Микитовича, Андрія Макаровича Персидського. О. М. Мінх в своїй праці «Історико-географічний словник Саратовської губернії» писав про нього: «Розпочато його будівництво у 1763 році отаманом Волзького козацького війська Персидським. Довжина церкви, тепер з трапезою й дзвіницею 73 аршини, ширина справжня, з прибудовами — 34 1/2 аршини, висота з куполом й хрестом — 56 аршин (за В. О. Брещинським); за відомостями О. О. Зимнюкова, дзвіниця має в висоту до купола, у кам'яній кладці — 22 сажнів, вона закінчується шпилем з хрестом, оббитими залізом, причому висота всієї дзвіниці — 28 сажень (60 метрів!). Храм 9-головий, прикрашений зовні, колонами й напівколонами»Мінх А. Н. Історико-географічний словник Саратовської губернії. Південні повіти: Камишинська і Царицинський. Успенський собор було зруйновано у 1930-ті роки, як й інші 3 храми міста: Свято-Троїцький, Покровський та Вознесенський.
Храмовий комплекс Святої Живоначальної Трійці
Зведення храму почалося 2006 року з благословення Митрополита Волгоградського й Камишинського Германа й установки поклінного хреста. У 2010 році було освячено новий Свято-Троїцький Храм. Він був побудований на місці зруйнованої наприкінці 1930-х років Воскресенської церкви.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці Церква Покрови Божої Матері міста Дубовка Волгоградської області побудована у 1850 році купцем Кулаковим, як цвинтарна й дивом збереглася від руйнування. У 1930 році була закрита й використовувалася як дизельна електростанція. У 1950 році її закинули. Парафія відтворилася у 1988 році.
Свято-Вознесенський Дубовський монастир Однією з головних визначних пам'яток є Свято-Вознесенський Дубовський монастир заснований у 1871 році. Він розташований за 2 кілометри на захід від міста.
Житловий будинок купця Артамонова 1913 рік. Вулиця Кірова, буд. 2
Павло Артамонов займався хліботоргівлею й лісоторгівлею, а почав він свою справу з перевезення пасажирів через Волгу. Це видно і вплинуло на вибір місця для будівництва будинку. Комплекс будівель розташовано на березі Волги, і включає в себе великий двоповерховий будинок й розташоване ближче до берега комору-зерносховище, з'єднані високою цегляною огорожею з ворітьми. Сам будинок, ймовірно, було завершено у 1906 році. Це дата позначена на зробленому з тонких залізних прутів навісі парадного входу. На Волгу виходив балкон (втрачено). За спогадами очевидців Артамонов сидів на балконі і спостерігав за будівництвом цегляної стіни уздовж Воскресенської (Радянської) вулиці. Якщо йому не подобалося, він велів ламати і робити заново. Робочі зламають, дійдуть до половини і знову ламають. І лише на третій раз добротна цегляна стіна була закінчена. Після революції в будівлі розташовувалася поліклініка. В останні роки приміщення використовувалися одним з банком. Будинок не експлуатується після пожежі 2014 рокуЮ. Іванов. Будинок Артамонова. // Сільська новь. 18 квітня 1991 р..
Садиба купця Жемаріна 1887 рік. Вулиця Радянська, буд. 32