Во́лга (, , , , , ) — річка в Росії, з довжиною 3 530 км — найбільша річка в Європі. До спорудження водосховищ довжина становила 3 690 км.
У Росії річка протікає через ліси, лісостепи та степи. П'ять із десяти найбільших міст Росії, включаючи столицю країни, Москву, розташовані в басейні Волги. Оскільки Волга впадає в Каспійське море, яке є замкнутим водоймищем, вона природним чином не з'єднується з жодним із світових океанів.
Деякі з найбільших водосховищ світу розташовані вздовж річки Волги. Річка має символічне значення у російській культурі — у російській літературі та фольклорі її часто називають Волга-Матушка (Мати Волга).
Назва
Первісно назва Волга вживалася тільки щодо верхньої течії річки . У середній і нижній течії (нижче гирла Оки) вона була відома під тюркською назвою Ітіль, або Атіль; нині ця назва зберігається в тюркських мовах: , , . У марійській мові річка називається Юл, використовуючи той самий корінь.
У давніші часи, скіфи називали цю річку Ра (), що може, також, бути пов'язаним з давніми санскритським словом Rasah, що означає «священна річка». Ця назва збереглася сьогодні в ерзянській мові, де річка називається Рав (). Під скіфо-сарматською назвою Ра ця річка була відома і античним авторам перших століть н. е. Клавдію Птолемею та Амміану Марцелліну.
Походження гідроніма «Волга» не з'ясоване. Висуваються три гіпотези: фінська, балтійська та слов'янська.
Фінська гіпотеза пов'язує назву Волга з давнім населенням верхнього Поволжя, що говорило якоюсь мовою фіно-угорської групи. Наприклад, означає «білий, ясний»Семеог О. М. Вступ до слов'янської філології: Навчальний посібник / Олена Семеог. — Суми: Видавництво СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. — 190 с. Тираж: 300. (с.:27). На користь цієї версії говорить те, що на просторі від нижньої Оки до Карелії трапляються назви з основою волг-: річка Волгома, озеро Волгань, річка Вольга, Волгозеро, річка Волга-Йокі.
Балтійська версія припускає походження гідроніма від слова valkà, який у балтійських мовах означає «невеликий потік», «струмок, що тече через болото», «невелика річка, заросла травою», «джерело».
Слов'янська версія пов'язує назву з , Volga — «волога» (пор. також — «вогкий»). На підтримку цієї версії можна віднести те, що існують річки Влга в Чехії та Вільга в ПольщіИванов В. Ф. Топонимический словарь Селигерского края . — 2003. .
Географія Волга бере початок на Валдайській височині (на висоті 228 м). Гирло лежить на 28 м нижче від рівня океану, загальний перепад становить 256 м. Волга — найбільша у світі річка внутрішнього стоку, тобто річка, що не впадає в Світовий океан. Волга приймає близько 200 приток. Ліві притоки численніші і багатоводніші за праві. Після Камишина значних приток немає. Загалом річкова система басейну Волги включає 151 тис. водотоків (річки, струмки і тимчасові водотоки) загальною протяжністю 574 тис. км. Басейн Волги займає близько 1/3 Європейської території Росії і тягнеться від Валдайської і Середньоруської височини на заході до Уралу на сході. На широті Саратова басейн різко звужується і від Камишина до Каспійського моря Волга тече, не маючи приток. Основна частина водозбору Волги, від витоків до міст Нижнього Новгорода і Казані, розташована в лісовій зоні, середня частина басейну до міст Самари і Саратова — у лісостеповій зоні, нижня частина — у степовій зоні до Волгограда, а південніше — у напівпустельній зоні. Волгу прийнято ділити на 3 частини: верхня Волга — від витоку до гирла Оки, середня Волга — від впадіння Оки до гирла Ками і нижня Волга — від впадіння Ками до гирла.
Витік
Витік Волги розташований біля південно-західної околиці села Волга-Верхов'є в Осташківському районі Тверської області. Там знаходяться декілька джерел, з'єднаних між собою в невелику водойму, одне з яких і вважається витоком Волги. Навколо джерела побудована каплиця, до якої веде місток. З водойми Волга витікає звичайним струмочком шириною 50-100 см і глибиною до 30 см. Вода в потічку має червоно-чорний відтінок, в посушливе літо цей струмок в межах села Волга-Верхов'є часто пересихає.
В районі витоку річки створений заказник, куди увійшли заповідні ліси загальною площею понад 4 100 га.
Верхня Волга У верхній течії, в межах Валдайської височини Волга проходить через невеликі озера — Верхіт, Стерж, Вселуг, Пено і Волго, які разом називають Верхньоволзькими озерами. Біля витоку з озера Волго ще в 1843 була споруджена дамба (Верхньоволзький бейшлот) для регулювання стоку води і підтримки судноплавних глибин в межень. Внаслідок побудови цієї дамби утворилося Верхньоволзьке водосховище, в зону підпору якого увійшли всі Верхньоволзькі озера.
Покинувши височини, річка минає Ржев і далі прямує на північний схід. Тут вона вже придатна для судноплавства на невеликих вантажних суднах. Після Твері вона протікає через Іваньковське водосховище (так зване Московське море), створено ГЕС біля міста Дубна. У районі Іваньковського водосховища від Волги відходить канал імені Москви, що з'єднує її з Москва-рікою.
Далі Волга протікає через Углицьке водосховище (ГЕС біля Углича), Рибінське водосховище (ГЕС біля Рибінська). Тут у Волгу впадають притоки Молога та Шексна з якої починається Волго-Балтійський водний шлях. У районі Рибінськ — Ярославль і нижче Костроми річка тече у вузькій долині серед високих берегів, перетинаючи Углицько-Даниловську і Галицько-Чухломську височину. Далі Волга тече вздовж Унженської і Балахнинської низовин. Біля Городця (вище за Нижній Новгород) Волга, перегороджена дамбою Нижньогородської ГЕС, утворює Горьковське водосховище. Найбільші притоки верхньої Волги — Селіжаровка, Тверця , Молога, Шексна і Унжа.
Середня Волга Початком середньої Волги прийнято вважати місце впадіння в річку її найбільшої притоки — Оки. Вона впадає у Волгу поблизу Нижнього Новгорода. Нижче за впадіння Оки Волга стає ще більш повноводною. Вона тече вздовж північного краю Приволзької височини. Правий беріг річки високий, лівий — низовинний. На території республіки Марій Ел розташоване Чебоксарське водосховище, утворене греблею Чебоксарської ГЕС. Щоб звільнити для нього місце, у 80-х роках, коли будували ГЕС, довелося переселити десятки тисяч марійців. Нижче цієї греблі розташовані міста Чебоксари та Новочебоксарськ. Казань, столиця Татарстану, розташована на березі річки за 150 км далі на схід, де річка повертає на південь. Місто стоїть на початку Куйбишевського водосховища, утвореного внаслідок будівництва Жигулівської ГЕС, з площею 6 450 км² це — найбільша водойма Європи. Найбільшими притоками Волги в її середній течії є Ока, Сура, Ветлуга і Свіяга.
Нижня Волга У нижній течії, після впадання Ками, Волга стає могутньою річкою. Вона тече вздовж Приволзької височини. Біля Тольятті, вище Самарської Луки, яку утворює Волга, огинаючи Жигулівські гори, споруджена гребля Волзької ГЕС ім. В. І. Леніна; вище греблі тягнеться Куйбишевське водосховище. На Волзі в районі міста Балаково споруджена гребля Саратовської ГЕС. Нижня Волга приймає порівняно невеликі притоки — Сок, Самару, Великий Іргиз, Єруслан. За 21 км вище Волгограда від Волги відокремлюється ліве гирло — Ахтуба (довжина 537 км), яка тече паралельно основному річищу. Великий простір між Волгою і Ахтубою, пересічений численними протоками і староріччями, називається Волго-Ахтубінською заплавою; ширина розливів в межах цієї заплави сягала раніше 20—30 км. На Волзі між початком Ахтуби і Волгоградом побудована Волзька ГЕС, вище дамби якої розташовується Волгоградське водосховище.
Історичне русло Ітілю перед дельтою До середини 10 сторіччя після сучасного Волгограда одне з гирл (Сарпинські озера, Сарпинсько-Даванська улоговина) річки Ітіль текло на південь до Передкавказзя, де у північній частині сучасного Дагестану впадала у Каспійське море. Русло змінило свій напрям внаслідок природної катастрофи середини 10 сторіччя. Колишнє русло тепер насичене чисельними озерами, смуга яких перетинає Калмикію з півночі на південь. Над колишнім ріслом Ітілю була розташована рання столиця Хозарського каганату — Семендер.
Дельта Волги Основна стаття: Дельта Волги. Дельта Волги починається в місці відділення від її русла Ахтуби (в районі Волгограду) і є однією з найбільших в Росії. У дельті налічується до 500 рукавів, проток і дрібних річок. Головні рукави — Бахтемір, Камизяк, Стара Волга, Болда, Бузан, Ахтуба (з них судноплавним є Бахтемір, що утворює Волго-Каспійський канал).
Волзький рукав Кігач перетинає територію Курмангазинського району Атирауської області Казахстану. З нього бере початок стратегічний водовід «Волга — Мангишлак», що постачає воду районам Мангістауської області Казахстану.
В силу зниження рівня Каспійського моря площа дельти за останні 130 років зросла в дев'ять разів.
Для захисту флори та фауни, у 1910 році у дельті річки створено Астраханський заповідник.
Гідрологічний режим Основне живлення Волги здійснюється сніговими (60 % річного стоку), ґрунтовими (30 %) і дощовими (10 %) водами. Гідрологічний режим характеризується весняною повінню (квітень — червень), малою водністю в період літнього і зимового меженю і осінніми дощовими паводками (жовтень). Половина всієї води, що потрапляє в річку за рік, припадає на шість тижнів з кінця квітня до початку червня, що пов'язане з таненням снігів у басейні річки. Річні коливання рівня Волги до зарегулювання річки водосховищами сягали біля Твері 11 м, нижче Камського гирла — 15—17 м і біля Астрахані — 3 м. Із спорудження водосховищ стік Волги став зарегульованим, коливання рівня різко зменшились. Середні щомісячні витрати води (в м³/с), визначені гідрологічною станцією Волгоград (за період 1879—1984 рр.)
Середньорічна витрата води біля Верхньоволзького бейшлота становить 29 м³/сек, біля Твері — 182 м³/сек, біля Ярославля — 1 110 м³/сек, біля Нижнього Новгорода — 2 970 м³/сек, біля Самари — 7 720 м³/сек, біля Волгограда — 8 060 м³/сек. Нижче Волгограда річка втрачає близько 2 % води через випаровування. Максимальні витрати води в період повені у минулому нижче впадання Ками сягали 67 000 м³/сек, а у Волгограді в результаті розливу по заплаві — не перевищували 52 000 м³/сек.
У зв'язку з регулюванням стоку максимальні витрати під час повеней різко знизилися, а літні і зимові меженні витрати сильно підвищилися. Водний баланс басейну Волги біля Волгограда в середньому за багаторічний період становить: опади — 662 мм, або 900 км³ на рік, річковий стік — 187 мм, або 254 км³ на рік, випаровування — 475 мм, або 646 км³ на рік.
До створення водосховищ протягом року Волга виносила до гирла близько 25 млн т наносів і 40—50 млн т розчинених мінеральних речовин.
За хімічним складом вода річки — гідрокарбонатно-кальцієва, коливання мінералізації води становлять 150—350 мг/м3 протягом року. Якість води від витоку до гирла погіршується.
Температура води Волги в середині літа (липень) сягає 20—25°С. Звільнюється від криги Волга в Астрахані в середині березня, в 1-ій половині квітня лід розтає на верхній Волзі нижче Камишина, на решті протяжності — в середині квітня. Замерзає у верхній і середній течії в кінці листопада, в нижній — на початку грудня; вільною від льоду залишається близько 200 днів, а поблизу Астрахані — близько 260 днів. Із створенням водосховищ тепловий режим Волги змінився: на верхніх б'єфах тривалість льодових явищ збільшилася, а на нижніх стала коротшою.
Екологія Значне техногенне навантаження призвело до засмічування ріки та забруднення води, а будівництво гідротехнічних споруд — до майже повного зникнення первинних ділянок берегів, розташованих, як правило, за греблями водосховищ. Як наслідок — зникає природна біомаса і з'являються чужорідні організми.
Окремі екологи стверджують, що через органічне забруднення Волга стрімко перетворюється на болото«Мы получим новый Чернобыль» // Главную русскую реку превратили в ядовитую помойку. Это угрожает всей России .
Прибережні етнічні групи