Донщина у давні часи відносилася до країни, що називалася спочатку у греків Скіфія (або Скитія); у римлян Сцитія, або Танаїсом (за річкою Танаїс, сучасному Дону); у римських істориків І сторіччя — Сарматія; у русів — Хазарія; у арабів — Казарія й Газарія; у візантійського імператора Костянтина Багрянорідного (X сторічч) — південне Подоння (до Кавказу названо Касогія або Казахія).
За руськими літописам XIV й XV сторіч цей край називався «Полем», й нерідко «Диким полем».
З половини XVI сторіччя московські царі від Івана Грозного всі володіння козаків називають «Дон».
Археологія Стародавні люди мешкали вздовж річки Дон починаючи з кам'яної доби. Їх стоянки виявлені майже за всією течією Дону.
До кінця середнього віллафранка (2,1—1,97 млн років тому) відноситься фрагмент плеснової кістки верблюда виду Paracamelus alutensis (№ 35676 в колекції ЗІН РАН) зі слідами рубки й пиляння-різання кам'яним знаряддям. Кістка була знайдена М. К. Верещагіним у 1954 році в Ливенцівському кар'єрі (на Ливенцівці) на західній околиці Ростова-на-Дону разом з іншими фауністичними залишками у хапрівській аллювіальній товщі, що відноситься до руслової фації стародавнього-ДонуСаблін М. В., Гиря О. Ю. Артефакт з Ливенцовки — Свідчення присутності людини на території Східної Європи в інтервалі 2,1 — 1,97 млн років тому // Найдавніші міграції людини в Євразії. Матеріали міжнародного симпозіуму. Новосибірськ. Изд. ІАЕ ЗІ РАН, 2009 р СС.166-174.М. В. Саблін, О. Ю. Гиря. До питання про найдавніші сліди появи людини на півдні Східної Європи (Росія) // Археологія, етнографія і антропологія. № 2 (42) 2010 . У кар'єрі поблизу Матвієва Кургану виявлено розщеплені кремені разом із залишками типового хапровського фауністичного комплексу: Mastodon arvernensis, Hipparion sp., Archidiskodon meridionalis, Struthio та інші. Під час існування хапровського (верхньовіллафранкського) комплексу на півдні Руської рівнини були савани з м'яким теплим кліматомПраслов Н. Д. Сучасний стан та перспективи вивчення раннього палеоліту Російської рівнини // Ранній палеоліт Євразії: нові відкриття // Матеріали Міжнародної конференції, Краснодар — Темрюк, 1-6 вересня 2008 р..
Нижньо-давньокам'яні пам'ятки Хрящі й Михайловське, розташовані у гирлі Сіверського Дінця на Нижньому Подонні, близькі до клектонської культури Англії та НімеччиніМатюхін А. Е. Домустьерские пам'ятки Нижнього Дону // Ранній палеоліт Євразії: нові відкриття // Матеріали Міжнародної конференції, Краснодар — Темрюк, 1-6 вересня 2008 р..
Найдавніші археологічні пам'ятки ашельської культури, що виявлені у Ростовській області, відносяться до середньої давньокам'яної доби (100—150 тисяч років тому) є поодинокими знахідками знарядь древньої людини. Вони виявлені на узбережжя Таганрізької затоки, у гирлі Сіверського Дінця та в інших місцевостях. Люди на той час займалися полюванням й збиральництвомЕкскурсія в минулеІсторія Донського краю. / Навч. ред. к. е. н. в. І. Кузнєцов. — Ростов-на-Дону: Ростовське книжкове видавництво. — 1971. — С. 3-4..
Більш численні знахідки, що відносяться до мустьєрської доби. Люди мустьєрської культури мешкали тут за 40-50 тисяч років тому. Основним засобом їх існування було полювання на бізонів, коней, гігантських оленів, деяких хижаків (лев, ведмідь), що жили в ті далекі часи на території Донського краю. Знаряддя праці виготовлялися в мустьєрську епоху вже не з масивних шматків кременю, а з тонких сколів. Це були ножі, скребла, гостроконечники. На північному узбережжі Таганрозької затоки виявлено більше 25 мустьєрських стоянок (Рожок I—III, Левинсадовка, БіглицькаГвоздовер М. Д., Лазуков Р. В. Геолого-геоморфологічна та археологічна характеристика мустьєрських місцезнаходжень // Російська рівнина, Носово I та інші). На багатошаровій стоянці Рожок 1 (микулинський інтергляціал) у IV (мустьерському) шарі було виявлено корінний зуб палеоантропа, в морфології якого, поряд з архаїчними особливостями, виділено й сапієнтні.
Біля хутора Кремінського Костянтинівського району розташована багатошарова стоянка Бирюча балка 2, що була заселена в період 44-26 тис. років тому.
Для культурного шару стоянки Юловська на березі Веселовського водосховища отримані радіовуглецеві дати в інтервалі від 15290 до 24480 років.
Люди пізньої давньокам’'яної доби навчилися полювати за допомогою загонів й ловчих ям на великих тварин: мамутів, зубрів; поряд з цим займалися й полюванням на дрібних звірів, риб й птахів. У зв'язку з полюванням на великих тварин люди селилися у зручних місцях родовими групами. Люди цього часу вміли користуватися вогнем, носили різноманітний одяг, зшитий зі шкір й шкур, освоїли техніку плетіння, різьблення по дереву та кості. На пізньо-давньокам'яних стоянках Нижнього Наддоння виявлені дуже різноманітні знаряддя (Кам'яна Балка ІІ). До цього часу відносяться й перші магічні фігурки тварин й людей — з кістки, рогу, з глини з домішкою жиру.
В кінці пізньо-давньокам'яної та за середньокам'яної доби (Раздорська II) біля 14-6 тисяч років до Р. Х., через відхід великих тварин на північ, населення перейшло до кочового способу життя.
Близько станиці Раздорська виявлено стародавнє новокам'яне поселення Раковинний Яр, нижні шари якого датуються другою половиною VII тисячоріччя до Р. Х.Котова Н. С. Давня кераміка України // Київ-Харків, 2015 й стоянка Раздорська 2, що датується останньою чвертю 8 тис. — першою чвертю 7 тис. до Р. Х.Горелік А. Ф., Цыбрий А. В., Цыбрий Ст. Ст. Л. Я. Крижевская і проблема бескерамического неоліту на півдні Східної Європи (тоді і сьогодні) // Традиції та інновації у вивченні найдавнішої кераміки. Санкт-Петербург, 2016.
Петрогліфи з хутора Скельновський були створені близько 5 тис. років тому .
Чотириколісний візок з похоронного комплексу Улан IV західноманицької катакомбної культури у Ростовській області була виготовлена в XXIII сторіччі до Р. Х.Shishlina N. I., Kovalev D. S., Ibragimova E. R. Catacomb culture wagons of the Eurasian steppes, 2015. Сліди матеріальної культури бронзової доби зберегла також Ливенцівська фортеця, що розташована на околиці сучасного Ростова-на-Дону. Під час археологічних розкопок там виявлено залишки фортифікаційних споруд, мідні та кам'яні знаряддя праці, посуд, наконечники стріл.
Кімерійці, скіфи, савромати, алани, змінюючи один одного, заселяли Подоння в різні періоди залізної доби.
Поблизу станиці Єлисаветинська розташоване Єлизаветівське городище площею близько 44 га (Танаїс лише 20 га), що було у VI по III сторіччях до Р. Х. адміністративним, торговим й ремісничим центром у Північно-Східному Надозів'ї, в якому розміщувалася ставка скіфської родоплемінної знаті. Поблизу городища перебували кургани та могильники, найбільш відома з яких група курганів «П'ять братів» .
Стародавня історія
У Наддонні існували грецькі колонії: великий торговельний й ремісничий центр — місто Танаїс й невелике місто Кремни (її розташовують у Запорізькому, Донецькому або Ростовському Надозів'ї)— найпівнічніша й одна з трьох відомих ранніх давньогрецьких колоній. Придатні для хліборобства землі Надозів'я й Нижнього Наддоння привертали сюди грецьких колоністів.
У Ростовської області до сучасного Константиновська на сході за стародавньої доби розташовувалися землі Боспорської держави, що наприкінці I сторіччя після Р. Х. було знайомо з раннім християнством, завдяки висланим в ці місця, як політичних злочинців його носіями. Християни-вигнанці знайомили місцеве населення зі вченням Євангелія.
У городищах біля гирла були переселені меоти.
Другою половиною I сторіччя датується сарматський курган Хохлач, в якому виявленоНовочеркаський скарб
На Донщині кочували алани-танаїти. Битві на Танаїсі першої половини 370-х років завершила гуно-аланську війну 360-х — 370-х років поразки аланів, після чого вони доєдналися до гунів у наступній війні проти Готської держави.
Переживши у своїй багатовіковій і бурхливої історії періоди розквіту і занепаду, грецькі міста впали під ударами численних кочових народів, що просувалися донськими степами зі Сходу на Захід. На кілька століть квітучий край перетворився у пустелю, де лише час від часу зупинялися кочівники.Клейн. Л. С. Повне видання Новочеркаського скарбу .
Середньвіччя
У IV сторіччі на Донщині з'явилися авари (слов. обри).
Хозарський каганат За аварами з'явилися хозари, що заснували свої поселення й збудували фортецю Саркел. Постійно здійснюючи набіги на південні землі Русі, вони представляли серйозну загрозу для руської держави. Дружини київського князя Святослава виступили в похід проти хозар й розгромили їх. Фортеця Саркел була взята штурмом, й незабаром на її місці виник слов'янське місто Біла Вежа. Через постійні напади войовничих кочовиків, руси полишили Білу Вежу.
Одним із суперечливих історичних періодів на Подонні є раннє середньовіччя. Фортецею Саркел не було єдиним явищем тієї доби. Наддоння Хозарського держави складалося з цілого ланцюга фортець й поселень. Лише в районі Цимлянського водосховища розташовувалося кілька фортець й поселень, що наштовхує на думку про якийсь центр. Далі ми знаємо й інші фортеці, наприклад, Семикаракорська має більші розміри за Саркельську (Лівобережне городище). Відомо, що було городище й у Великій Мартинівці, залишки хозарської фортеці на острові Куркін, що деякі дослідники асоціюють з містом Ахас. Існувало городище й над річкою Манич біля лиману Чепрак з умовною назвою Великокнязівське (місто Пролетарськ).
Кочовики На Донщину прийшли болгари, пройшли угри та згодом закочували печеніги.
Половецька доба Половці посунули печенігів на захід. Вони захопили степові простори Наддоння, Кубані, Надозів'я, руське Тмутараканське князівство й десятки років спустошували околиці Русі.
На початку XIII сторіччя на Подоння прийшли монголо-татари. Перед загрозою їх навали половці, кинули колишню ворожнечу, звернулися за допомогою до русів, й у 1223 році на річці Калці відбулася битва з монголо-татарами, що закінчилася повною поразкою половців й русів.
Монголо-татарська доба
Після битві на Калці Донщина надовго потрапила під владу Золотої Орди. На березі Азовського моря виникло золотоординське місто Азак (Азов), вигідне географічне положення якого перетворило його на великий торговий центр. Велику роль у торгівлі між Сходом й Заходом грала генуезько-венеціанська колонія Тана.
Наприкінці XIV сторіччя на Дон вторглося військо Тимура, що остаточно розгромило південно-західну частину Золотої Орди. Тоді впали й були розграбовані Азак й Тана.
У XV сторіччі, скориставшися занепадом Золотої Орди, узбережжя Азовського моря захоплює Османська імперія. Азак перейменовується на Азов, який османи перетворили на могутню фортецю. Звідси постійно виходила загроза турецької навали на південно-східні кордони Московського царства. З цього часу між Московією й Туреччиною почалася багатовічна й кровопролитна битва за Азов.
Новий час У XV сторіччі починають влаштовуватися прикордонні засіки, ставляться сторожові вежі, зводяться фортеці. На Донщині, як й на решті степів України й європейської Росії з'являються вільні люди — козаки. Їх походження пов'язують з ранішнім, щонайменше частково, слов'янським населенням — бродниками. Є відомості, що першим козацьким містечком й з 1500-х років центром козацтва на Подонні були Роздори.
Українсько-литовський магнат з Волині Дмитро Вишневецький у 1553 році на власний кошт, звів на острові Мала Хортиця першу Запорозьку Січ, що була форпостом у боротьбі проти татарсько-ногайської агресії. У боротьбі Вишневецький на Подонні й згодом на Передкавказзі мав союзником проти татар Велике князівство Московське. 1556 року запорозькі козаки Донщини допомогли Московському царству знищити й приєднати Астраханське ханство.
У 1560 році він створив іншу важливу військову базу запорожців на Подонні — Черкаськ (тепер Черкаськ є Старочеркаською станицею), що потім, у 1645—1806 роках, був столицею Дінського козацтва. У середині XVI сторіччя на Донщині виникають інші козачі містечка: Митякин, Манич. що відображає початок панування козаків.