Авґуст Гайсмаєр (; 11 січня 1897, Геллесен, округ Гамельн-Пірмонт, Вальдек, Німецька імперія — 16 січня 1979, Швебіш-Галль, Баден-Вюртемберг, Німеччина) — один із керівників СС, обергруппенфюрер СС (9 листопада 1936), генерал військ СС та поліції (1 липня 1944).

Життєпис

Після навчання в народній школі, приватній школі та гімназії у серпні 1914 поступив добровольцем до прусської армії.

Учасник Першої світової війни, із жовтня 1914 служив у 164 піхотному полку, лейтенант (6 серпня 1916), командир роти.

Серпень 1917 — до кінця війни — льотчик.

Після закінчення війни був членом Добровольчих корпусів, у 1920 брав участь у Каппівському заколоті. 1920 — 6 семестрів вивчав право та народне господарство у Гетенському, Кільському та Франкфуртському університетах. Лютий — серпень 1922 працював на гірськодобувних заводах.

Вересень 1922 — у технічному відділі заводу, а потім у представництві різних фірм у Мюнстері (Вестфалія).

У 1923 сконтактувався з націонал-соціалістами.

30 січня 1925 — вступив до НСДАП (квиток № 21 573), на початку 1926 — у штурмові загони СА, у січні 1930 — в СС (квиток № 4370).

1925—1928 — керував штурмовими загонами СА у Геттингені. Жовтень 1928 — заступник гауляйтера Південного Ганновера — Брауншвейга.

Березень 1931 — призведений у штурбаннфюрери СС. У серпні — вересні 1931 — командир 3-го штурмбанна 12-го штандарта СС.

16 листопада 1931 — 9 листопада 1932 — командир 12-го штандарта СС в Брауншвейзі.

6 жовтня 1932 — керівник 17-го абшніту СС (Мюнстер)Залесский К. А. «СС. Охранные отряды НСДАП». , Эксмо, 2004, с. 20..

5 березня 1933 — обраний депутатом Рейхстагу від Північної Вестфалії. Потім переобрався депутатом у листопаді 1933, у 1936 та 1938 годах.

16 листопада 1933 — 1 травня 1934 — командир оберабшніту СС «Ельба», з 1 січня 1934 — 22 травня 1935 — оберабшніту СС «Рейн».

22 травня 1935 — 1 квітня 1940 — начальник Головного управління ССЗалесский К. А. «СС. Охранные отряды НСДАП». , Эксмо, 2004, с. 178. і одночасно з листопада 1935 по 30 січня 1936 — начальник 1-го (оперативного) управління Головного управління СС. Лютий 1936 — до кінця війни — генеральний інспектор «шкіл Адольфа Гітлера» («Adolf Hitler Schule») та націонал-соціалістичного виховання (шкіл «НАПОЛАС»)Залесский К. А. «СС. Охранные отряды НСДАП». , Эксмо, 2004, с. 369, 564..

9 листопада 1939 — призначений заступником інспектора концентраційних таборів та командира 3-ї танкової дивізії СС «Мертва голова» Теодора Ейке.

31 липня 1940 — замінений Ріхардом ГлюксомАндреас Шульц, Гюнтер Вегманн, Дитер Цинке (Andreas Schulz, Günter Wegmann, Dieter Zinke) «Генералы и адмиралы Германии» («Deutschlands Generale und Admirale»), часть V: «Генералы Ваффен СС и полиции в 1933—1945 гг.» («Die Generale der Waffen-SS und der Polizei 1933—1945»), Издательство «Библио» (Biblio-Verlag), 2005, том 2, с. 119..

2 вересня 1938 — 8 травня 1945 — вищий керівник СС та поліції «Шпреє» (штаб-квартира — Берлін)Залесский К. А. «СС. Охранные отряды НСДАП». , Эксмо, 2004, с. 131..

Квітень 1938 — голова Імперського союзу багатодітних родин. У 1940 отримав ранг міністеріальдиректора.

У серпні 1940 очолив у структурі Головного управління СС власну службу «Службу Гайсмаєра», нім. «Dienststelle SS-Obergruppenführer Heißmeyer»), у 1942 отримала статус Головного управління («Hauptamt Dienststelle SS-Obergruppenführer Heißmeyer»)«Schutzstaffel der NSDAP. (SS-Oberst-Gruppenführer — SS-Standartenführer). Stand vom 9.November 1944». Herausgegeben vom SS-Personalhauptamt. Berlin 1944. Gedruckt in der Reichsdruckerei. Стр. 7. та займалася питаннями націонал-соціалізму виховання членів СС і яка контролювала роботу НАПОЛАСЗалесский К. А. «СС. Охранные отряды НСДАП». , Эксмо, 2004, с. 564..

У 1940 одружився з керівницею Націонал-соціалістичної жіночої організації Гертрудою Шольц-Клінк. З 1943 — інспектор шкіл «НАПОЛАС» та німецьких патріотичних шкіл. У квітні 1945 за наказом рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера сформував із членів Фольксштурму та и Гітлер'югенду бойову групу «Гайсмайер», якій була доручена оборона фортеці Шпандау у Берліні.

Після війни до 1948 переховувався у Тюрингії під ім'ям Генріха Штукенброка. Після прибуття до нього дружини, звільненої із совєцького концтабору для військовополонених, вони за допомоги Пауліни Вюртемберзької перебралися до французької зони окупації до Бібенхаузена під Тюбінгеном, де, продовжували жити за фальшивими документами, працював сільськогосподарським робочим. 28 лютого 1948 їх впізнали і заарештували. Пізніше його визнали винним у військових злочинах і у 1949 засуджений до 18 місяців тюремного ув'язнення. Після звільнення працював спочатку як робочий на заводі де вироблялися миючі машини, потім як службовець філіалу компанії «Кока-Кола» у Ройтлінгені.

Помер у Швебіш-Галльській лікарні 16 січня 1979 і був похований на цвинтарі Геллесена у родинному склепі.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний кут старих бійців Почесний хрест ветерана війни з мечами Золотий партійний знак НСДАП Німецький Олімпійський знак 1-го класу Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років) Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го класу (12 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу

Примітки

Література

Tuviah Friedman «Die drei ältesten SS-Generale Himmlers. SS-Obergruppenführer August Heyssmayer, SS-Obergruppenführer Wilhelm Reinhard, SS-Obergruppenführer Udo von Woyrsch». Eine dokumentarische Sammlung Hg. Institute of Documentation in Israel for the Investigation of Nazi War Crimes, Haifa. Zusammenstellung: Friedman. 1998. Рут Беттина Бирн (Ruth Bettina Birn) «Высшие руководители СС и полиции. Представитель Гиммлера в Рейхе и на оккупированных территориях» («Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten»). Дюссельдорф, «Дрост Ферлаг», 1986. ISBN 3-7700-0710-7 Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396

Посилання Литература об Августе Хайсмайере в каталоге Немецкой национальной библиотеки: https://portal.dnb.de/opac.htm?query=Woe%3D121027627&method=simpleSearch Август Хайсмайер в Базе данных депутатов Рейхстага: http://www.reichstag-abgeordnetendatenbank.de/selectmaske.html?pnd=121027627&recherche=ja