Луз (; ) — персонаж португальської національної міфології XVI ст. Оспіваний у «Лузіадах» Луїша де Камоенша (1572)Os Lusíadas, І:5, 24, 39, 62, 87; ІІ:17, 48, 75; ІІІ:21, 78, 95, 99б 114; IV:97; V:95; VIII:2-4; VII:14; ІХ:84; Х:10, 18, 44, 137.. Виступає як компаньйон або син Бахуса, римського бога винаКамоенс, Луїс де. Лузіади: Поема... С. 277-278.. Легендарний цар-засновник Лузітанії (Португалії), міфічний родоначальник лузітанів (португальців). Головна фігура національного фундаційного міфу. У античних і середньовічних джерелах не зустрічається. Герой романтичної португальської літератури. Від його імені походить назва епопеї «Лузіади» — пісні про нащадків Луза та їхні героїчні подвигиКамоенс, Луїс де. Лузіади: Поема... С. 99.. Також — уособлення самої ПортугаліїOs Lusíadas, ІІ:48, Х:44..

У «Лузіадах» У «Лузіадах» Португалію часто називають «країною Луза»Os Lusíadas, ІІІ:78., «землями Луза»Os Lusíadas, ІІІ:99; V:95., або «домом Луза»Os Lusíadas, VII:14.. Португальців поетично називають «лузітанами», «нащадками Луза»Os Lusíadas, І:5, 39; ІІІ:95., «народом Луза»Os Lusíadas, І:24; Х:137., «Лузовими синами / синами Луза»Os Lusíadas, І:87; ІХ:84., «Лузовими дітьми / дітьми Луза»Os Lusíadas, ІІ:17, 25; ІІІ:2; IV:97., «воїнами Луза»Os Lusíadas, ІІІ:51.

Португальський оригіналУкраїнський перекладКамоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С. 99; 277-278..ІІІ:21 "Esta é a ditosa pátria minha amada, A qual se o Céu me dá que eu sem perigo Torne, com esta empresa já acabada, Acabe-se esta luz ali comigo. Esta foi Lusitânia, derivada De Luso, ou Lisa, que de Baco antigo Filhos foram, parece, ou companheiros, E nela então os Íncolas primeiros.

VIII:2-4 "Estas figuras todas que aparecem, Bravos em vista e feros nos aspectos, Mais bravos e mais feros se conhecem, Pela fama, nas obras e nos feitos: Antigos são, mas ainda resplandecem Colo nome, entre os engenhos mais perfeito Este que vês é Luso, donde a fama O nosso Reino Lusitânia chama.

"Foi filho e companheiro do Tebano, Que tão diversas partes conquistou; Parece vindo ter ao ninho Hispano Seguindo as armas, que contino usou; Do Douro o Guadiana o campo ufano, Já dito Elísio, tanto o contentou, Que ali quis dar aos já cansados ossos Eterna sepultura, e nome aos nossos.

"O ramo que lhe vês para divisa, O verde tirso foi de Baco usado; O qual à nossa idade amostra e avisa Que foi seu companheiro e filho amido. Vês outro, que do Tejo a terra pisa, Depois de ter tão longo mar arado, Onde muros perpétuos edifica, E templo a Palas, que em memória fica?ІІІ:21 Оце й моя кохана батьківщина, Де білий світ уперше я узрів. Я був би найщасливіша людина, Коли б по грозах очі там склепив. Це – Лузітанія, що в пам’ять сина Так називається із тих років. Той Луз, чи Ліз,– нащадок Бакха грізний – Був перший житель нашої вітчизни.

VIII:2-4 «Сеньйоре, це героїв наших цвіт, Ти бачиш горду й певну їх поставу, Такі ж міцні були, й скоряли світ, І здобули собі навіки славу; Вони для нас живі з прадавніх літ,– Борці за лицарську відважну справу. Це – Луз, і наша ним земля ясна, То й зветься Лузітанія вона.

Він був супутником, а може, й сином Палкого Вакха, і тоді ж внівець Розбив іспанців у краю долиннім, І там осів, мандрівник і борець. Отож між Дору й Гвадіани плином, Де він знайшов могилу, наш отець, Полями Єлісейськими багата, Земля зоветься йменням його брата.

Ти бачиш, свідчить він одне із двох, Піднісши берло Вакха на відраду: Чи взяв його в супутники той бог, Чи сам він син для бога винограду. А той, що звідав горя і тривог, Ще довго борознив моря всі зряду, Затим прибув на Тежу береги І став для нас безмежно дорогий».

Див. також Лех, Чех і Рус

Примітки

Джерела Camões, Luís de. Os Lusiadas, Lisboa, Portugal: en casa de Antonio Gocalvez, 1572. , HTM , PDF Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема . / Перекл. з порт. М. Литвинця; Передм. О. Гончара; Післям. О. Алексеєнко. — К.: Дніпро, 1987. — 447 с.

Посилання