Герман Вейнберг (у світі Олександр Адамович Вейнберг; 8 жовтня 1885, Єлисаветград (тепер Кропивницький), Україна — 24 травня 1942, Акомолинський відділ Карлаг, Карагандинська область) — єпископ Російської православної церкви, єпископ Алма-Атинський.
Життєпис 1912 – закінчив фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету.
У тому ж році поступив до Санкт-Петербурзької духовної академії.
24 листопада 1913 пострижений у чернецтво, потім рукопокладений у ієродиякона, з 30 грудня 1914 — ієромонах.
1916 – закінчив Петроградську духовну академію..
1916—1917 — викладач Житомирського училища пастирів імені Івана Кронштадтського.
19 жовтня 1926 – хіротонісан в єпископа Масальського, вікарія Калузької єпархії.
23 січня 1929 — єпископ Багульминський, вікарій Казанської єпархії.
3 квітня 1930 — єпископ Алма-Атинський.
Рішуче критикував діяльність обновленського руху, морально і матеріально підтримував засланців, у тому числі священників, яким дозволяв на Літургії причащатися у вівтарі у повному облачінні. Співробітничав з освітянами, що мешкали в Алма-Аті, зокрема збирав інформацію про мощі апостола святого євангеліста Матвія, які знаходилися поблизу міста. Цікавився астрономією.
Академік Володимир Щелкачев, який на початку 1930-х був політ-в'язнем в Алма-Аті, згадував:
Був тимчасовим членом Тимчасового Патріаршого Священного Синоду на час зимової сесії 1932—1933.
10 грудня 1932 – єпископ Герман був арештований в Алма-Аті безпосередньо у церкві після вечірньої служби разом з архімандритом Феогеном Козиревим і усім кліром Миколо-Кучугурської церкви — єдиного храму патріаршої церкви у місті. Усі вони були звинувачені в участі у контрреволюційній організації церковників. 25 червня 1933 – трійкою при уповноваженому ОДПУ у Казахстані засуджений до 8 років позбавлення волі у Карлазі.
У 1937 був визнаний інвалідом, не здатним до фізичної праці, але вже у наступному році, перебуваючи у таборі, був знову засуджений — цього разу на 10 років — за звинуваченням у висловлюваннях, «що дискредитують совєцьке будівництво і які ображають вождів партії».
Табірне начальство давало йому таку характеристику:
Помер 24 травня 1942 року у стаціонарі у відділенні «Акмолинське» Карлагу від серцевого нападу.
Примітки
Посилання Об алма-атинских архиереях Биографическая справка Крест на красном обрыве ГЕРМАН (ВЕЙНБЕРГ) Герман Адамович