Андрей Мрий (справжнє ім'я Андрэй Шашалевіч; 13 вересня 1893, с. Палуж, Чериковський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія (нині — Могильовська область, Білорусь) — 8 жовтня 1943, Мурманська область, РСФСР) — білоруський прозаїк, журналіст.

Біографія Народився в селі Палуж, за іншими відомостями в селі Довгавичі Чериківського повіту Могилевської губернії, нині — Краснопільський район. Брат драматурга Василя Шашалевича. Походив з родини волосного писаря Антона і Єфросинії Шашалевичів.Маракоў Л. Вядомы пад псэўданімам А.Мрый // Роднае слова. 2001. №9 С. 97. В родині було п'ятеро дітей: Антоніна, Андрей, Анастасія, Василь, ОксиньяВасючэнка П. Трагедыя пісьменніцкага лёсу // Полымя. 2000, №5. С. 257. Бацька пісьменьніка памёр у 1902 годзеМішчанчук М. І., Шпакоўскі І. С. Беларуская літаратура ХХ ст.: Вучэб. дапам. — Мн., 2001. С. 181і мати залишилася одна з п'ятьма дітьми (молодшій доньці було 2 роки). Мати робила все, щоб вивчити дітейЛецка Я. Празорлівасць мастака // Полымя. 1990, №5. С. 230Маленький Андрій рано полюбив музику, навчився грати на віолончелі і разом з братом не раз давав концерти для односельців . Василь Шашалевич, брат Андрія, відомий білоруський драматург, автор ряду оригінальних, сміливих за задумом п'єс, розділив трагічну долю брата, був засуджений в 1936 році й загинув у ГУЛАГу у 1941 році заживо згорів у ТомасінглагеріМаракоў Л. Рэпрэсіраваны смех // Беларуская мова і літаратура ў школе. 1989, №3. С. 97.

Закінчив духовне училище і Могилевську духовну семінарію (1914). Продовжував навчання в Київській духовній академії. З третього курсу (1916) мобілізований в школу прапорщиків. Через 4 місяці відправлений на фронт в 94-й Єнисейський полк. З 1918 до 1921 року в армії, командир роти. Однак його військова кар'єра досить швидко закінчилася. Мрий захворів на тиф і після хвороби був направлений на Західний фронт, звідки в 1921 був демобілізований. У 1921–1926 рр. вчителював у містечку Краснопілля (викладав історію і французьку мову).

У 1923 році молодий учитель історії разом з братом і зятем створюють перший в районі народний театрМаракоў Л. Рэпрэсіраваны смех // Беларуская мова і літаратура ў школе. 1989, №3. С. 98. На його пробудження як особистості, громадянина, патріота, а потім і письменника найбільший вплив зробило укрупнення Білорусі, в результаті чого республіці в 1924 році були повернені переважно етнічно білоруські території колишніх Вітебської і Могильовської губерній. Серед приєднаних територій було і Краснопілля. Це дало поштовх творчим силам, пробудило у людей потяг до рідної мови, культури, історії. У той же час Мрий активно включається в краєзнавчу роботу, якою тоді була охоплена вся республіка, і починає співпрацювати з журналом «Наш край» — органом центрального бюро краєзнавства Лецка Я. Празорлівасць мастака // Полымя. 1990, №5. С. 230—231. У 1926 році письменник переїхав до Мінська, де почав працювати інструктором в Центральному бюро краєзнавства. У літературній столиці він застав досить напружену обстановку у зв'язку з розколом літературного об'єднання «Маладняк»Васючэнка П. Трагедыя пісьменніцкага лёсу // Полымя. 2000, №5. С. 258.

26 травня 1929 року на чергових щорічних зборах літературно-мистецького об'єднання «Узвышша» Андрея Мрия, як і його молодшого брата Василя, взяли в члени об'єднання Маракоў Л. Рэпрэсіраваны смех // Беларуская мова і літаратура ў школе. 1989, №3. С. 99.

У 1934 році Мрий жив у Мінську, де працював у Бюро Краєзнавства, а також в термінологічній комісіїМішчанчук М. І., Шпакоўскі І. С. Беларуская літаратура ХХ ст.: Вучэб. дапам. — Мн., 2001. С. 185. Потым пачаў працаваць у газэце «Звязда»Лецка Я. Празорлівасць мастака // Полымя. 1990, №5. С. 231.

Репресії В ніч з 21 на 22 лютого 1934 року в Мінську за адресою Столбцовський провулок, будинок 6, кв. 1 Андрей Мрий був заарештований. Під час арешту були присутні дружина Софія Зикова, і діти - Юрій (5 років) і Артур (3 роки).

26 березня 1934 року засуджений «трійкою» на 5 років позбавлення волі і етапований в Карагандинський ВТТ. Після подачі апеляції Генеральному прокурору СРСР 21 листопада 1934 року термін позбавлення волі змінений: три роки заслання у Вологду, потім у Вельськ, де працював бухгалтером на грудень 1937 року. На початку 1938 року приїхав у Мурманськ, вчителював у одній з середніх шкіл.

Знову заарештований 2 червня 1940 року за новим обвинуваченням «за участь в антирадянській організації»Васючэнка П. Трагедыя пісьменніцкага лёсу // Полымя. 2000, №5. С. 271-272. Засуджений (через десять днів) на 5 років позбавлення волі. Покарання відбував у Караганді, у Вологодській і Мурманській областях. На засланні продовжував літературну діяльність, написав роман з табірного життя «Живий дім». 1 березня 1943 року медичною комісією визнаний інвалідом і відправлений вмирати додому. Помер в Мурманській області. За деякими відомостями убитий рецидивістами в потязі. Реабілітований 6 січня 1961 року.

Творчість

Публікувався з 1924 року. З родичами створив у Краснопіллі театр; видавав рукописний журнал «Пралеска». Збирав народну лексику, надсилав її в словникову комісію Інбелкульту. В серпні 1926 року виїхав до Мінська, де на пропозицію Змітрока Бядулі став співробітником журналу «Наш край», потім інспектором Центрального бюро краєзнавства Білорусі. З 1933 року стильредактором в газеті «Зьвязда». Член літературного об'єднання «Ўзвышша» (з 1929 року; друкувався в однойменному журналі з 1927 року).

У 1929 році написав сатиричний роман «Записки Самсона Самасуя», який був оголошений «злісним пасквілем на радянську дійсність» (повністю опублікований у 1988: Полымя, №1; екранізований у 1990: «Пратарчака жыцьця, або Запіскі Самсона Самасуя»).

Твори Запіскі Самсона Самасуя. — Мюнхэн, 1953. Творы. — Менск, 1993.

Посилання Арыгінальны артыкул Раман «Запіскі Самсона Самасуя» на «Беларускай Палічцы»

Література Бугаёў Дз. Дасягнутае і страчанае // Полымя. 1993, №12 Васючэнка П. Вяртаньне рамана, або Дзіўнае стварэньне Самасуя // ЛіМ. 1988, 29 красавіка Яго ж. Рэпрэсаваны сьмех: Роздум над лёсам і творчасьцю беларускага савецкага празаіка Андрэя Мрыя // Беларуская мова і літаратура ў школе. 1989, №3 Яго ж. Трагедыя пісьменніцкага лёсу // Полымя. 2000, №5 Грахоўскі С. Праўдзівыя дакумэнты жыцьця // Полымя. 1988, №1 Лецка Я. Празорлівасць мастака // Полымя. 1990, №5 Чыгрын І. Андрэй Мрый: спроба сатырычнай прозы // Чыгрын І. Крокі: Проза «Узвышша». — Менск, 1989 Маракоў Л. Вядомы пад псэўданімам А.Мрый // Роднае слова. 2001. №9 Мішчанчук М. І., Шпакоўскі І. С. Беларуская літаратура ХХ ст.: Вучэб. дапам. — Мн., 2001. Леанід Маракоў. «Андрэй Шашалевіч (А. Мрый)». // «Біяграфіі». — Менск: 2012.

Примітки