Тодар Кляшторний (11 березня 1903, с. Поріччя, Лепельський район, Вітебська область, Білорусь — 30 жовтня 1937, в'язниця НКВС, Мінськ, Білорусь) — білоруський поет, перекладач.
Біографія
Після служби в армії навчався на робітничому факультеті в Орші. У 1931 закінчив літературно-лінгвістичне відділення педагогічного факультету Білоруського державного університету. Працював на радіо, в республіканських газетах і журналах. Був членом літературних об'єднань «Маладняк», «Узвышша», та ін. Входив в неформальне об'єднання «Товариство любителів випити і закусити» (ТАВІЗ)Юрэвич, Л. Тавізаўцы. Пра лёсы ўдзельнікаў аднаго літаратурнага аб'яднаньня // Роднае слова. — 1997. — № 11. — С. 162. . В кінці 1920-х — на початку 1930-х рр. кімната Кляшторного часто ставав місцем теплих дружніх зустрічей письменників, «іноді з пляшкою лошицького вина з аґрусу або антонівки»Жыбуль В. «Адну ён паэзію сэрцам высвечваў…» Пра Тодара Кляшторнага ва ўспамінах сучаснікаў і нядаўную архіўную знаходку // Роднае слова. — 2013. — № 3. — С. 3—5. . Як відзначав М. Лужанін, в гонорарні дні поет ініціював дружні бесіди «на закритому від цікавих очей балкончику ресторану „Європа“»Лужанін, М. Наш рух — калодзеж непачаты… / М. Лужанін // ЛіМ. — 1988. — 1 крас. С. 15 В останній раз своє рідне село Поріччя Т. Кляшторний відвідав влітку 1936 Заарештованний 3 листопада 1936 року в Мінську за адресою вул. Фабрична, д. 10/4, кв. 7. Засуджений позасудовим органом НКВС 29 жовтня 1937 о 11:00 як «член антирадянської організації» до вищої міри покарання з конфіскацією майна. Реабілітований військовою колегією Верховного суду 8 червня 1957Кляшторны Тодар Тодаравіч // Ахвяры і карнікі: [аб палітычных рэпрэсіях 1937―1938 гадоў] / Леанід Маракоў. — Мінск, 2007. — 439 с..
Був одружений з Яніною Германович (1909–1959), заарештованої і засудженої 28 листопада 1937 особливим нарадою при НКВС як «член сім'ї зрадника батьківщини» до 8 років ППККляшторны Тодар Тодаравіч // Ахвяры і карнікі: [аб палітычных рэпрэсіях 1937―1938 гадоў] / Леанід Маракоў. — Мінск, 2007. — 439 с.. Мав трьох доньок: Тодіяну (від перших складів імен батька і матері), дитячу поетесу, Весналіну і Мою, одну з керівників Мартирологу БілорусіВярцінскі, А. (25 сакавіка 2011) Спачыла Тадзіяна Кляшторная. Новы Час. Праверана 11 студзеня 2012 г..
Творчість Друкуватися почав у 1925 у часописі «Аршанскі маладняк». Вийшли збірки поезій «Кляновыя завеі» (1927), «Сьветацені» (1928), «Ветразі» (1929), «Праз шторм — на штурм» (1934).
Тодар Кляшторний — автор інтимної, пейзажної, філософсько-медитативної лірики, віршів пісенного складу, віршів-звертань, віршів-послань («Ліст да дзяўчыны», «Ліст у Сыбір»), віршів, близьких до народної творчості («Бачу і чую — чую і бачу», «Ой, ты дзеўчына», «Там за гарамі не воўкі завылі», «На Ўсходзе Дальнім, на палях Кітая»), творів публіцистичного характеру («Лукішкі»), байок («Чужыя дзеці»), пародій («Вольны запіс прамовы аднаго пісьменьніка на пленуме ССП», пародія на К. Кропиву «Дзед і Баба»), епіграм ("Нашым крытыкам: «Сяўбовае, сяброўскае»)Мушынскі М. «Сляды дарог», якія вядуць у будучыню. З гісторыі выдання і асэнсавання літаратурнай спадчыны Тодара Кляшторнага // Пра час «Узвышша»: Матэрыялы Узвышаўскіх чытанняў (Мінск. 2003—2004) / Уклад: Г. В. Запартыка, Т. В. Кекелева, Я. М. Кісялёва. — Мн.: РІВШ, 2005. — С. 21—22 — 160 с..
Автор поем «Калі асядае муць» (1927), «Беларусь» (1928), «Палі загаманілі» (1930), «Сьляды дарог» (1932) і «Радзіма» (1934). На думку М. Мушинського, це були вірші-підступи до жанру поеми.
Автор оповідань («Праз куламесіцу часу», 1926) і нарисів («Нашы межы непарушныя», 1933; «Уся справа ў людзях», 1934 та ін.).
Переклав на білоруську мову п'яту частину «Пригод бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека (у співавторстві зі Змітроком Остапенком, 1932), роман Ф. Панфьорова «Брускі» (у співавторстві з М. Багуном, ч. 1 , 1932) і твори І. Харіка, А. Лахуті, О. Кутателі, М. Асєєва, Л. Первомайського, С. Стальського, Р. Альберта, О. Безименського, М. Голодного. Переклав вступ поеми В. Маяковського «На весь голос»Кенька М. Тодар Кляшторны — перакладчык // Пра час «Узвышша»: Матэрыялы Узвышаўскіх чытанняў (Мінск. 2003—2004) / Уклад: Г. В. Запартыка, Т. В. Кекелева, Я. М. Кісялёва. — Мн.: РІВШ, 2005. — С. 68 — 160 с..
Оцінки
Багато творів Тодора Кляшторного при його житті ставали об'єктами нападів з боку захисників партійно-класового підходу до мистецтва: критика вмовляла автора за невідповідність ідеологічним потребам епохи, наявність упадніцтва, песимізму, ясеніншчини, поетичної вольниці, збродніцтва і богемного ставлення до світуМушынскі, М. «Сляды дарог», якія вядуць у будучыню. З гісторыі выдання і асэнсавання літаратурнай спадчыны Тодара Кляшторнага // Роднае слова. — Мн: 2005. — № 3. — С. 9—11. Критик Є. Колядний в рецензії на першу книжку Кляшторного писав: «трошки окремо стоїть Кляшторний. У нього часто — шаблонність, штампи, особливо в образах. І зміст в нього особливий. Він захитався і занудьгував від цього. Він на роздоріжжі.»Калядны, Я. Маладая сучаснасьць // Маладняк. — 1927. — С. 15. У 1928 році А. Гродна в рецензії на збірку «Сьветацені» констатував просякнутість «меланхолійними настроями» всієї творчості поета, називав «естетнічання» її характерною рисою, а ключові образи типу «рожеві склянки», «наливки крижані» і ін. — «спадщиною богемщини»Полымя. 1928. № 8. С. 167—169 У 1930 році на вихід збірки «Вітрила» С. Куницький в журналі «Маладняк» зазначив повний розрив ліричного героя Т. Кляшторного з громадським життям: «Всі настрої …, комбінують один образ, образ людини, який час від часу втрачає будь-який сенс життя, втрачає будь-яку зацікавленість жити.»Маладняк. 1930. № 8—9. С. 147. Критик Л. Бенде писав про Кляшторного як про «пілікаючого лірника», чиї «мінорні звуки пілікання, нікому не потрібні»Бэндэ, Л. Ці варта сёньня быць поэтай?.. (Адказ т. Кляшторнаму) / Л. Бэндэ // БДАМЛМ. — Фонд 66. — Воп. 1. — Адз. зах. 96. — Арк. 2.
Критик Соломон Левін в полум'яній статті «На наш бераг» приписує поетові звуженість і індивідуалістичність переживань, імпресіонізм пейзажних зображень і «естетичний алкоголізм»Левін, С. На наш бераг // Полымя рэвалюцыі. — 1934. — № 9. — С. 136. Левін називає поему «Калі асядае муць» «занепадницьким, похмурим, шкідливим» твором і перекреслює поеми «Праксэда» і «Беларусь». Як зазначає І. Богданович, саме С. Левін зазначив імпрессіоністічну манеру письма Т. Кляшторного, розуміння ним поезії як містичної сили, прихильність підсвідомого пізнання дійсності і важливість суб'єктивних переживань.Багдановіч І. Матыў скокаў у творчасці Тодара Кляшторнага і эстэтычныя асаблівасці беларускага дэкадансу // Пра час «Узвышша»: Матэрыялы Узвышаўскіх чытанняў (Мінск. 2003—2004) / Уклад: Г. В. Запартыка, Т. В. Кекелева, Я. М. Кісялёва. — Мн.: РІВШ, 2005. — С. 68, 73 — 160 с.. Ізидор Плащинський в статті «Праз муту жыцьця да гоману палёў» зазначає, що «Кляшторний не приніс відразу в літературу енергійного співу захоплення від створення нових форм життя», підкреслюючи, що «поезії Тодора Кляшторного характерно те, що в ній немає твердої лінії»Узвышша. 1931. № 5. С. 54—55. На думку критика, своєрідність творчості автора полягає «в перехресті сили і безсилля, в подвоєнні, яке містить часом у собі найпротилежніші моменти». Про поему Т. Кляшторного «Калі асядае муць» С. Левін, А. Гродна, А. Канакоцін, Л. Бенда та інші писали, що це ідейно порочний, занепадницький, декадентський твір.Мішчанчук, М. І. «Цалуем сонца мілыя ўсмешкі і молімся над кожным васільком…» Пра творчасць Тодара Кляшторнага // Як жыць — дык жыць для Беларусі… — Мінск: Народная асвета, 1995. — С. 93—94. — 334 с. — ISBN 985-03-0204-6 Критик А. Титов вважав поему апогеєм прихильності поета до богемиПолымя. 1930. № 11—12. С. 178.
А. Бабарека наступним чином охарактеризував другу збірку Т. Кляшторного: «Світлотіні — за загальним враженням від їх творів — це спокійно-замислене дивування мінливістю, яка пізнається поетом в бутті, як свого роду абсолютний закон життя. Як ілюстрації цієї мінливості, відчуті і пережиті поетом в окремих моментах часу, і виступають всі вірші Світлотіней»Бабарэка А. З нататак Адама Бабарэкі, прысвечаных паэтычнай творчасці Тодара Кляшторнага // Пра час «Узвышша»: Матэрыялы Узвышаўскіх чытанняў (Мінск. 2003—2004) / Уклад: Г. В. Запартыка, Т. В. Кекелева, Я. М. Кісялёва. — Мн.: РІВШ, 2005. — С. 54—57 — 160 с..
На думку М. Міщанчука, Тодар Кляшторний не зміг протистояти тоталітарному тиску і зрадив своїй ранній манері письма, відійшов від мальовничості і двостильності(вірші «Рыжы, но…», «У вёсцы», «Так было раней») і став письменником натуралістичного плану, фактографомМішчанчук, М. І. «Цалуем сонца мілыя ўсмешкі і молімся над кожным васільком…» Пра творчасць Тодара Кляшторнага // Як жыць — дык жыць для Беларусі… — Мінск: Народная асвета, 1995. — С. 92. — 334 с. — ISBN 985-03-0204-6 , перейшовши на шлях риторичного, гучного, шаблонного гладкопису Мішчанчук, М. І. «Цалуем сонца мілыя ўсмешкі і молімся над кожным васільком…» Пра творчасць Тодара Кляшторнага // Як жыць — дык жыць для Беларусі… — Мінск: Народная асвета, 1995. — С. 93—94. — 334 с. — ISBN 985-03-0204-6 . На думку М. Мушинського, твори поета 1930-х свідчать про успішність спроб деформувати природні схильності Т. Кляшторного як поета-лірика і штовхнути його на шлях декламаційно-пафосного оспівування радості життя і успіхів соціалістичного будівництва.
Як зазначає М. Мушинський, післявоєнні видання літературної спадщини Тодара Кляшторного (1960, 1970, 2003) ілюструють труднощі звільнення критичної думки від ідеологічних нашарувань 1930-х і спрощених вульгаризаторскими оцінками. На думку дослідника, в літературно-критичних оцінках складових книг відчувається надмірна обережність і поступки колишнім застарілим уявленням, як, наприклад, в передмові Сергія Граховського до збірки «Вибраних віршів» (1970):"Т. Кляшторний … їде в перші колгоспи, на будівництво доріг і пише поему «Палі загаманілі» і вірші, що склали збірку «Праз шторм на штурм». Але ні в поемі, ні в віршах ще не розкриті глибинні процеси нового життя. Воно побачене … без проникнення в характери людей, без розуміння витоків їх ентузіазму, нового відношення до справи"Грахоўскі, С. Лірык нашага рання //Кляшторны Т. Выбраныя вершы. — Мінск: Беларусь, 1970. — С. 7—8.
А. Пашкевич в передмові до останньої збірки віршів поета зазначає, що Т. Кляшторний «проявився перш за все поетом авангардного мислення, творцем імажиністської школи з яскравими і неповторними переживаннями, настроями, почуттями, які ним ніби й не писалися, а виспівувалися …»Пашкевіч А. Вернік паэзіі // Кляшторны Т. Сляды дарог. Выбранае. Мн., 2003. На думку М. Міщанчука, лірика Кляшторного є «лірикою полярних стильових принципів». Так, в пейзажній ліриці переважає романтична символіка і відчувається вплив імажиністів, а в творах про реальне людське життя («У вёсцы», «Так было раней») діалоги героїв і авторські коментарі шикуються в чисто реалістичному стильовому ключіМішчанчук, М. І. Беларуская савецкая паэзія 20-х гадоў. — Мн.: Вышэйшая школа, 1988. — С. 95—96. — 191 с. Як зазначає А. Бєльський, схильність до поетики імажинізму проявляється в наступних творах Т. Кляшторного: «Зазімак», «Зацьвілі сярэбраныя росы…» і «На ледзяной гітары»Бельскі, А. І. Галасы і вобразы: літ.-крыт. артыкулы // / А. І. Бельскі. — Мінск: Литература и Искусство, 2008. — С. 117. — 288 с. . За В. Дзямком, в поемі Т. Кляшторного «Калі асядае муць» через опис антиномії післяреволюційної дійсності поет наближається до проблематики екзистенціалізму: на прикладі поем «Калі асядае муць» і «Чорны чалавек»Дзямко, В. Тодар Кляшторны і Сяргей Ясенін як прадстаўнікі экзістэнцыялізму: На прыкладзе паэм «Калі асядае муць» і «Чорны чалавек» // Роднае слова. — 2007. — № 3. — С. 10—14.