Тамі́льська мо́ва (t̪ɐmɨɻ) — дравідійська мова, поширена в південній Індії, Шрі-Ланці та Сінгапурі. Є рідною для приблизно 66 млн людей. Вона є офіційною мовою індійського штату Таміл-Наду, а також однією з офіційних мов Сінгапуру та Шрі-Ланки. Мова має багато регіональних варіантів і діалектів, які асоціюються з різними кастовими групами, такими як брахмани і небрахмани. Тамільська використовує тамільське письмо, яке походить від древньої системи, відомої як вателуту. Існують значні відмінності між письмовою і розмовною формами.
Однією з найперших граматик з тамільської мови є «Толкаппіям», що датується в остаточній редакції IV—V ст. н. е.
Тамільське суспільство є глибоко соціально-поділеним на кастові групи і базується на родовому походженні з батькового боку. Таміли в основному індуси, частково римо-католики (у прибере́жних районах та на півночі Шрі-Ланки).
В українській мові запозиченим словом з тамільської є «катамаран» (கட்டு மரம்), що в дослівному перекладі означає «зв'язані колоди»
Етимологія Найдавніші збережені твори тамільської літератури та їхні коментарі прославляють царів Пандья за організацію довготривалих тамільських Сангамів, які досліджували, розвивали та вносили поправки до тамільської мови. Хоча назва мови, яку розвивали ці тамільські Сангами, згадується як «таміл», невідомо, коли саме ця назва почала застосовуватися до мови, так само як і точна етимологія самої назви. Найдавніше засвідчене вживання назви міститься у «Толкаппіямі», який датується щонайраніше II століттям до н. е. Іnsкрипція Хатігумпха, зроблена приблизно в той самий період (150 р. до н. е.) царем-джайністом Харвелою з Калінґи, також згадує «Таміра Самґгатта» (тамільську конфедерацію).
«Самаваянга-сутра», датована III століттям до н. е., містить згадку про тамільський письмовий знак під назвою «Дамілі».
Саутворт припускає, що назва походить від *tam-miḻ > tam-iḻ — «самомовлення» або «наша власна мова». Каміл Звебіл пропонує етимологію *tam-iḻ, де *tam означає «сам» або «власний», а суфікс *-iḻ має відтінок «розгорнутого звучання». Як альтернативу він припускає походження *tamiḻ < *tam-iḻ < *tav-iḻ < *tak-iḻ, що первісно могло означати «правильний процес (мовлення)». Однак Саутворт вважає це малоймовірним через тогочасне вживання терміна *centamiḻ, який у найдавнішій літературі означає «витончена мова».
«Тамільський лексикон» Мадраського університету визначає слово «таміл» як «солодкість». С. В. Субраманьян пропонує значення «солодкий звук», від *tam — «солодкий» і *il — «звук».
Девід Шульман цитує «Теварам» Чунтарамурті, де той звертається до Шиви зі словами: «Чи знаєш ти справжній таміл?», надаючи цьому значення: «Чи вмієш ти поводитися належно, як повинен чоловік-коханець? Чи можеш зрозуміти натяки та прихований зміст, який вправний коханець має вміти розпізнати?» Він також зазначає, що в певний момент історії слово «таміл» означало щось на кшталт «уміння любити» в поетичному сенсі, і що «знати таміл» також могло означати «бути цивілізованою людиною».
Класифікація Тамільська мова належить до південної гілки дравідійських мов, родини приблизно з 26 мов, що є корінними для Індійського субконтиненту. Вона також класифікується як частина тамільської мовної родини, яка, поряд із власне тамільською, включає мови близько 35 етно-лінгвістичних груп, таких як ірула та єрукула (див. SIL Ethnologue).
Найближчим значним родичем тамільської є малаялам; обидві мови почали розходитися приблизно в IX столітті нашої ери. Хоча багато відмінностей між тамільською та малаялам свідчать про доісторичний розкол західного діалекту, процес відокремлення у самостійну мову, малаялам, завершився лише десь у XIII–XIV століттях.
Крім того, каннада також відносно близька до тамільської мови й зберігає формат давньої офіційної тамільської мови. Хоча є деякі відмінності від тамільської, каннада все ж зберігає багато елементів своїх коренів. Як частина південної родини індійських мов і розташована відносно близько до північних районів Індії, каннада також запозичила деякі санскритські слова, подібно до малаялам. Багато колишніх слів тамільської були збережені майже без змін у каннада. Це демонструє відносну паралель із тамільською, навіть якщо тамільська зазнала деяких змін у сучасних способах мовлення.
Історія тамільської мови
Легендарне походження Згідно з індуїстською легендою, тамільська мова або її персоніфікація Таміль Тхаї (Мати Таміль) була створена богом Шивою. Муруган, шанований як тамільський бог, разом з мудрецем Агастя донесли її людям.
Історичне походження Тамільська мова, як і інші дравідійські мови, врешті-решт походить від прадравідійської мови, яка, ймовірно, використовувалася близько третього тисячоліття до н.е., можливо, в районі басейну нижньої річки Годаварі. Матеріальні свідчення вказують на те, що носії прадравідійської мови належали до культури, пов’язаної з неолітичними комплексами Південної Індії. Вчені поділяють задокументовану історію мови на три періоди:
Старотамільська (Old Tamil, 300 р. до н.е.–700 р. н.е.) Середньотамільська (Middle Tamil, 700–1600) Сучасна тамільська (Modern Tamil, 1600–теперішній час)
Письмо Брахмі Близько 60 000 із приблизно 100 000 написів, знайдених Археологічною службою Індії, знаходяться в Тамілнаду. Більшість із них написані тамільською, лише близько 5 % — іншими мовами, такими як телюгу, каннада, санскрит і маратхі.
У 2004 році в Адічаналлурі було знайдено кілька скелетів, похованих у глиняних урнах, датованих щонайменше 696 р. до н.е. Деякі урни містили написи тамільською Брахмі, а деякі — скелети тамільського походження. Між 2017 і 2018 роками у Кізхаді було знайдено 5 820 артефактів, які відправили до лабораторії Beta Analytic у Маямі, Флорида, для датування методом прискорювальної мас-спектрометрії (AMS). Один зразок із написами тамільською Брахмі було датовано приблизно 580 р. до н.е.
Джон Гай зазначає, що тамільська була лінгва франка для ранніх морських торговців Індії. Написи тамільською Брахмі виявлено у Шрі-Ланці та на торговельних товарах у Таїланді та Єгипті. У листопаді 2007 року розкопки у Кусейр-аль-Кадимі (ймовірно, класичний порт Міос Гормос) виявили єгипетський посуд I ст. до н.е. із написами стародавньою тамільською Брахмі. Виявлено також кілька очевидних тамільських запозичень у Біблійному івриті до 500 р. до н.е., що є найдавнішим свідченням мови.
Старотамільська Старотамільська мова охоплює період від III століття до н.е. до VIII століття н.е. Найдавніші записи Старотамільської — короткі написи, написані варіантом письма Брахмі, відомим як тамільська Брахмі.
Найдавніший довгий текст Старотамільською — Tolkāppiyam, ранній твір з граматики та поетики тамільської мови, найстаріші шари якого можуть датуватися кінцем II століття до н.е.
Також збереглося багато літературних творів Старотамільською, зокрема корпус із 2 381 поеми, відомий як література Сангам. Ці поеми зазвичай датують періодом від I століття до н.е. до V століття н.е.
Середньотамільська Еволюція старотамільської мови у середньотамільську, що зазвичай вважається завершеною до VIII століття, характеризувалася низкою фонологічних та граматичних змін. З фонологічної точки зору найважливішими змінами були майже повне зникнення айтаму (ஃ), старого фонему, злиття альвеолярних і зубних носових приголосних та трансформація альвеолярного зімкненого приголосного в рото́рний звук. У граматиці найважливішою зміною стало поява теперішнього часу. Теперішній час розвинувся з дієслова kil (கில்), що означало «бути можливим» або «статися». У старотамільській мові це дієслово використовувалося як маркер аспекту для позначення того, що дія була короткотривалою, нестійкою або не тривалою, зазвичай у поєднанні з часовим маркером, таким як ṉ (ன்). У середньотамільській мові це використання еволюціонувало у маркер теперішнього часу – kiṉṟa (கின்ற), який поєднував старий аспектний та часовий маркери.
Сучасна тамільська Наннул залишається стандартною нормативною граматикою для сучасної літературної тамільської мови, яка, таким чином, продовжує базуватися на середньотамільській мові XIII століття, а не на сучасній тамільській. Натомість розмовна тамільська демонструє низку змін. Наприклад, негативна кон'югація дієслів вийшла з ужитку у сучасній тамільській – натомість заперечення виражається морфологічно або синтаксично. Сучасна розмовна тамільська також демонструє ряд звукових змін, зокрема тенденцію до пониження високих голосних на початкових та середніх позиціях, а також зникнення голосних між зімкненими приголосними та між зімкненим приголосним і рото́рним звуком.
Контакт з європейськими мовами вплинув на писемну та усну тамільську. Зміни в писемній тамільській включають використання пунктуації європейського зразка та використання приголосних кластерів, які були неприпустимі в середньотамільській. Синтаксис писемної тамільської також змінився: з’явилися нові аспектуальні допоміжні дієслова, більш складні структури речень і більш жорсткий порядок слів, що нагадує синтаксичну аргументну структуру англійської мови.
У 1578 році португальські християнські місіонери опублікували тамільську книгу молитов старим тамільським письмом під назвою Thambiran Vanakkam, зробивши тамільську першою індійською мовою, яку було надруковано та опубліковано. Tamil Lexicon, опублікований Мадрасським університетом, був одним із перших словників індійських мов.
На початку XX століття винив сильний рух лінгвістичного пуризму, що увінчався Рухом Чистої Тамільської (Pure Tamil Movement), який вимагав видалення всіх санскритських елементів із тамільської. Він отримав певну підтримку дравідійських партій. Це призвело до заміни значної кількості санскритських запозичень на тамільські еквіваленти, хоча багато інших залишилися.
Згідно з опитуванням 2001 року, було опубліковано 1 863 газети тамільською мовою, з яких 353 були щоденними.
Географічне поширення Тамільська є основною мовою більшості населення Таміл-Наду та Пудучеррі в Індії, а також Північної та Східної провінцій Шрі-Ланки. Мова також поширена серед невеликих меншин у інших індійських штатах, включно з Карнатака, Телангана, Андхра-Прадеш, Керала, Махараштра, Гуджарат, Делі, а також на Андаманських і Нікобарських островах; у Шрі-Ланці тамільськомовні громади є в таких регіонах, як Коломбо та гірські райони.
До XII століття н.е. тамільська або її діалекти широко використовувалися в штаті Керала як основна мова адміністрації, літератури та повсякденного спілкування. Також до XII століття н.е. тамільські написи зустрічаються у південних округах Андхра-Прадеш, таких як Читтор і Неллор. Від X до XIV століття тамільська використовувалася для написів у південних округах Карнатаки, включно з Коларом, Майсуром, Мандья та Бангалором.
Сьогодні значні тамільськомовні спільноти походять від колоніальних мігрантів у Малайзії, Сінгапурі, Філіппінах, Маврикії, Південній Африці, Індонезії, Таїланді, М'янмі, Брунеї та В’єтнамі. У Малайзії тамільська є однією з мов освіти поряд з англійською, малайською та мандаринською. Велика тамільська громада існує в Карачі (Пакистан), яка включає тамільськомовних індусів, християн і мусульман – серед них є біженці-мусульмани зі Шрі-Ланки. У колонії Мадрасі Пара в Карачі проживає близько 100 тамільських індуїстських сімей, які вільно говорять тамільською, а також урду, пенджабською та синдхі.
Багато людей у Реюньйоні, Гаяні, Фіджі, Суринамі та Тринідаді і Тобаго мають тамільське походження, але лише невелика частина з них говорить мовою. У Реюньйоні, де раніше французька влада забороняла вивчати та використовувати тамільську в публічному просторі, мова зараз відновлюється серед учнів та дорослих. Тамільська також використовується мігрантами зі Шрі-Ланки та Індії в Канаді, США, Об’єднаних Арабських Еміратах, Великій Британії, Південній Африці та Австралії.
Писемність Після того, як письмо таміль-брахмі вийшло з ужитку, тамільську мову записували за допомогою письма ваттелутту (vaṭṭeḻuttu), а також інших систем, таких як Грантха та Паллава.