Марія Іванівна Виноградова (; 22 травня (4 червня) 1910, с. Долматіха — 28 жовтня 1990, Москва) — одна з ініціаторок виноградовського руху (стахановського руху багатоверстатниць у текстильній промисловості).
Біографія Народилася в селі Долматіха Вічузького району Івановської області.
Ткалею стала в 14 років. У 1927 році на її фабриці почали встановлювати ткацькі верстати-автомати системи «нортроп». Освоювати нове обладнання довірили молодим ткалям, у тому числі Марії Виноградовій. Із 1935 року ткаля стала переходити на підвищене ущільнення.
Улітку 1935 року Марія Виноградова стала змінницею своєї однофамільниці Євдокії Виноградової, яка з травня 1935 року вже обслуговувала 70 верстатів. Це було рекордне ущільнення в СРСР, яке кілька місяців керівництвом фабрики не афішувалося для широкої публіки. Але після рекорду Стаханова (31 серпня 1935 року) та публікації в «Правді» від 6 вересня 1935 року статті «Радянські богатирі» (про трудові досягнення Стаханова і Дюканова), галузева газета «Легка індустрія» у номері за 12 вересня повідомила про перший всесоюзний рекорд обслуговування ткацьких верстатів, який був досягнутий на вичузькій фабриці імені Ногіна. Із цього моменту почався зоряний зліт ткаль Дусі і Марусі Виноградова.
Із жовтня 1935 року ткалі Виноградови обслуговували спочатку 100 верстатів, потім 144 верстатів, а з листопада 1935 по липень 1936 року — 216 верстатів.
У січні 1936 року Марії Виноградовій вручили перший орден Леніна. У тому ж році вона поступила в московську Промислову академію, де навчалася до 1941 року.
У 1938 році Виноградови на фабриці імені Ногіна встановили новий світовий рекорд (обслуговування 284 верстатів), який через кілька місяців був повторений і впродовж 18 років був нормою для інших ткаль: О. Подсобляєвої, Л. Большакової, Л. Марфіной (у три зміни).
Марія Іванівна Виноградова з 1938 року була депутатом Верховної Ради РРФСР 1-го скликання від Середської виборчої дільниці Івановської області (за її ініціативою, зокрема, місто Середа було перейменоване в Фурманов). Після війни Марія Виноградова кілька разів обиралася депутатом Московської міської ради.
Із 1939 року — член КПРС.
У 1941 році — технолог на Московській ткацькій фабриці імені М. В. Фрунзе. Під час війни — заступник керуючого конторою Текстильснаба.У 1948—1963 роках — заступниця директора московської фабрики імені Фрунзе (з 1992 року «Данилівська мануфактура»).
Із 1963 року до пенсії — заступник директора ЦНДІ луб'яних волокон.
Марія Виноградова померла у 1990 році в Москві, похована на Новодівочому кладовищі.
Пароплав «Марія Виноградова» У 1937—1938 роках для каналу ім. Москви на Пермській судноверфі була побудована ціла серія буксирних колісних пароплавів, які були названі іменами стахановців. Один з восьми 150-сильних буксирів був названий ім'ям Марії Виноградової. У 1960-ті роки він був перейменований в «Маяк», потім в «Копріно».
Нагороди та звання У 1971 році їй присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. Нагороджена 4 орденами Леніна (8.12.1935, 7.03.1960, 5.04.1971, 3.06.1985), орденом Жовтневої Революції (4.06.1980) та медалями. Почесна громадянка Вічуги (з 3 вересня 1975 року).
Увічнення пам'яті вулиці Виноградових у Вічузі та Новосибірську. Мозаїчна стела «Ті, що йдуть попереду» в Вічузі.
Публікації Виноградова М. И. Наш метод работы, Иваново, 1935. Первое всесоюзное совещание рабочих и работниц-стахановцев, 14—17 ноября 1935 г. Стенографический отчет, М., 1935.
Джерела «Виноградова М. И. Рядом с легендой», Повесть/ Лит. запись Е. Н. Микулиной.-М.: 1981. Микулина Е. Н. «Лён и музы» (повесть о ткачихах Виноградовых). М, 1984. «Подвиг Виноградовых», стр. 42-57 (в книге: Горбунов С. В., Любичев Ю. С., «Вичуга: историко-краеведческий очерк», Ярославль, 1986).
Посилання Бавовняний комбінат ім. В. П. Ногіна. Овіяні славою Виноградови та інші, М., 1936 Софронов Н. «Дуся Виноградова», М., 1936 Лешуков Т. Н. «Виноградовськими маршрутами», Ярославль, 1985