Ольга Миколаївна Науменко ( 6 грудня 1949, Москва, СРСР) — радянська і російська акторка театру і кіно, телеведуча, Народна артистка Росії (2005).
Внесена до «чистилища» бази «Миротворець»Науменко Ольга Николаевна / Науменко Ольга Миколаївна / Naumenko Olga Nikolaevna.
Біографія
Ольга Науменко народилася в родині військового. Займалася в драматичній студії у Палаці піонерів на Ленінських горах. У 1972 році закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна. Грає в Московському драматичному театрі імені Гоголя (з 2013 — «Гоголь-центрі»).
Знімалася в фільмі Одеської кіностудії «Тепло рідного дому» (1983).
З 2014 року веде ток-шоу «Справа ваша» на Першому каналі.
Чоловік акторки — Олександр Скворцов (1950—2009), актор театру «Ермітаж». У шлюбі прожили 32 роки. Дочка Світлана — журналістка, одружилася з французом і переїхала до Франції. Пізніше розлучилася і повернулася до Росії, переїхавши до Санкт-Петербург з новим коханим.
Громадська позиція
Ольга Науменко свідомо порушила державний кордон України та співпрацювала зі структурами терористичної організації ДНР. На запрошення Центру слов'янської культури міста Донецька 4 березня 2017 року вона відвідала Донецьк разом з іншими акторами вистави «Провінційні історії»Александр Панкратов-Черный и Ольга Науменко сыграли спектакль на сцене донецкого Центра славянской культуры Популярные актеры России Александр Панкратов-Черный и Ольга Науменко сыграли спектакль в столице ДНР .
Творчість
Ролі в театрі
Театр імені Миколи Гоголя
«Потворна Ельза», реж. Б. Голубовський — Ельза «І цю дуру я любив…», реж. А. ШвецовАрнольд Рудольфович Швецов (р. 1959) — режисер Московського драматичного театру ім. Н. В. Гоголя, з 1995 року живе в Нью-Йорку. — вона «Полювання на жінок», реж. А. Говорухо — Тетяна Рєпіна «Петербург» «Старим козацьким способом», реж. Б. Голубовський, Ю. Левицький, А. ПокровськийОлександр Володимирович Покровський (1938—2011) — режисер літературно-драматичної редакції Центрального телебачення (з 1970 р.)., є телеверсія — Раїса Гусятникова 2001 — «Записна книжка Тригоріна», постановник З. Яшин, реж. Е. Кемарська — Поліна Андріївна 2003 — «Карнавал „Ламбада“», реж. С. Яшин — Єлизавета 2005 — «Стомлена щастям», постановник С. Яшин, реж. В. СорокінВ'ячеслав Миколайович Сорокін — режисер Московського драматичного театру імені Миколи Гоголя. — Ноель 2007 — «викрадати Жінок небезпечно (Викрадення Олени)», реж. А. ГоворухоОлексій Якович Говоруха (р. 1940) — театральний режисер, у різні роки був головним режисером Московського драм. театру ім. А. С. Пушкіна, Новгородського академічного театру імені Федора Достоєвського, Тамбовського обласного драматичного театру. — Олена Ларсон'є 2010 — «Тітка Чарлея», реж. С. Яшин — донна Роза д'Альвадорез
Гоголь-центр
2013 — «Ідіоти» (за мотивами фільму Ларса фон Трієра), реж. Кирило Серебренніков — суддя/домогосподарка/тітка Єлисея/мати Карини 2015 — «Звичайна історія», реж. Кирило Серебренніков — Юлія Тафаева 2016 — «Персона» (за мотивами фільму Інгмара Бергмана), реж. Л. Суркова — лікар
Ролі в кіно
1968 — Довгий день Кольки Павлюкова — школярка 1969 — Непідсудний — дівчина на сільській пошті 1970 — Переступи поріг — Альбіна Савицька 1970 — 1971 — Тіні зникають опівдні — Варвара (Варя) Устинівна Кузьміна (Морозова), молодша дочка Устина та Пистимеї Морозових, молодша сестра Федора, дружина Єгора, мати Феді 1973 — Чорний принц — Аннушка 1973 — 1983 — Вічний поклик — подруга Мані 1975 — Іронія долі, або З легким паром! — Галя 1975 — Остання жертва — Ірина Лавровна Прибіткова 1976 — Моя любов на третьому курсі — Оля Баннікова 1978 — Голубка — Віра 1978 — Ліки проти страху — Ольга Іллівна Панафідіна 1982 — Владивосток, рік 1918 — Логінова 1983 — Тепло рідного дому — Анка 1986 — Пташине молоко — Алла 1986 — Зіна-Зінуля — Ірина, дружина Петренка 1999 — Святий і грішний 2001 — Леді Бос — Монастирська 2003 — 2005 — Саша + Маша 2007 — Доглядальниця — Зінаїда Петрівна 2007 — Ти зверху, я знизу — Зіронько 2008 — Управа — мати Ольги Морозової 2008 — Терміново в номер (серія «Чорна вдова») — лікар Шестакова 2009 — Якось буде любов — Василина Андріївна, подруга Ангеліни Затонської 2011 — Врятувати чоловіка — Зоя Василівна 2012 — Без сліду — Ніна Коваль 2012 — Громадянка начальниця. Продовження — Раїса Сергіївна 2013 — Мар'їна Роща — Ганна Іванівна Камишова 2013 — Два миті любові — Тетяна Іванівна 2013 — Право на любов — директорка 2013 — Третя світова — Женя в старості 2014 — Будинок сплячих красунь 2014 — Надія — Марина Аркадіївна 2015 — Фамільні цінності — Ганна Горєєва, мати Тетяни 2015 — Людмила Гурченко — Ангеліна Степанова 2016 — Сім'я Светофоровых — Серафима Михайлівна 2017 — Небезпечні зв'язки — Валентина 2017 — Серце жінки 2018 — Молодіжка — Лідія, дружина Івана Качалова
Примітки
Посилання Ольга Науменко на сайті Театру імені Миколи Гоголя