Крипі-па́ста, також крипіпа́ста: «Крипіпаста як жанр цифрового середовища, в основі якого лежить історія з хорор-елементами, призначена для поширення в інтернеті.» (, від  — «моторошний» і розм.  — «копіпаста, скопійований текст») — жанр інтернет-фольклору, невеликі оповідання, легенди, зображення та анімація, поширювані в інтернеті, мета яких — збудити почуття страху та занепокоєння у читача чи глядачаЦИФРОВЕ ДИТИНСТВО: СОЦІАЛІЗАЦІЯ І БЕЗПЕКА Наталія Кухарська, Христина Задорожна Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, м. Львів, Україна

«Крипі-паста (від англ. creepy — моторошний, copy-paste — копіювати і вставляти) — поширюваний мережею Інтернет контент жанру жахів у вигляді розповідей, легенд, зображень, анімацій, мета якого викликати відчуття страху у користувачів. Головні сюжети — вбивства, самовбивства, потойбічні явища.».

Характерні риси Крипі-паста поширюється здебільшого в формі тексту, фото, статей в інтернеті шляхом копіювання-вставлення. Її створюють пересічні відвідувачі вебсайтів, які не є професійними письменниками (можуть бути винятки, наприклад манґа Дзюндзі Іто, що стала де-факто крипі-пастою). Зазвичай сюжет подається від першої особи, ніби оповідач сам брав участь у моторошних подіях, або був їхнім свідком. Типово в ній не надається пояснень описаних явищ, але розповідь може супроводжуватися «доказами»: фото чи відео. Більшість «доказів» — це зумисне зроблені фото- й відеомонтажем зображення. Нерідко крипі-паста містить описи вбивства, самогубства та пов'язана зі смертю, монстрами, невідомими сутностями й надприродними силами, а фінал може бути обірваним або неповним, що залишає відчуття недосказаності та ще більше лякає сприймача.

Історія

Зародження Походження крипі-пасти вбачається в міських легендах 1980-1990-х років про таємничі випадки, пов'язані з електронікою: телевізорами, гральними автоматами чи приставками. На оформлення жанру вплинула популярна «химерна проза», примітною рисою якої є зумисна недосказаність, щоб посилити почуття тривоги та страху.

З поширенням глобальних комп'ютерних мереж у 1990-ті роки з них виник новий жанр сучасного фольклору, де на відміну від міських легенд, які передаються з уст в уста зі змінами, що вносяться кожним новим оповідачем, «мережеві історії» завдяки письмовій формі копіюються майже без змін. Іншою відмінною їх рисою стало багате використання так званих «маркерів страху» — фраз, що розказують про пережитий героєм переляк. Однією з перших подібних історій, що здобула широку популярність, стала «Печерний Тед» (англ. «Ted the Caver»), написана у формі записів у блозі та розміщена в інтернеті у 2001 році.

Печерний Тед «Ted the Caver» — історія, створена на сайті Angelfire на початку 2001 року. У вигляді блогу були задокументовані пригоди групи друзів, їхні дослідження місцевої печери. Розповідалось, як дослідники рухались вглиб печери, зустрічаючи дивні ієрогліфи й шум вітру. Наприкінці блогу Тед пише, що він і його супутники братимуть пістолети в печеру після того, як пережили там серію кошмарів і галюцинацій. Цей блог не оновлювався після останньої публікації.

У 2013 році вийшла незалежна кінематографічна адаптація історії під назвою «Living Dark: The Story of Ted the Caver» (укр. Жива Темрява: Історія Печерного Теда).

Оформлення жанру Терміни «крипі-паста» і «крипі-сторі» (англ. creepy stories, укр. страшні історії) отримали широке поширення у 2006 році завдяки англомовному іміджборду 4chan. Більшість «класичних» історій, які написані від імені анонімного автора і мають позиціюватися як історії з життя користувачів іміджбордів, побачили світ в розділі /x/, присвяченому паранормальним явищам. Треди, присвячені подібним історіям, дістали назву крипі-треди (англ. creepy threads, укр., букв. страшні низки [повідомлень]). Крипі-паста швидко стала одним з найпопулярніших жанрів мережевого фольклору.

Крипі-треди існують як на різних іміджбордах, так і на безлічі форумів загальної тематики.

Попри те, що спочатку крипі-сторі поширювалися абсолютно анонімно, у 2010-і роки як в англійському, так і в іншому сегменті інтернету з'явилося чимало авторів, які використовують постійний псевдонім, а часом навіть не приховують свого справжнього імені.

В інтернеті також існують окремі сайти, що являють собою колекції крипі-сторі. На деяких з них, крім зразків мережевого фольклору, можна також знайти розповіді сучасних професійних письменників в жанрі горор і твори класичної літератури, що передбачили літературу жахів.

Окремим популярним піджанром стали історії, що викликають насамперед посмішку, а не жах. Це, наприклад, історії, написані так погано, що смішать своєю невдалістю, або написані спеціально погано з метою тролінгу, пародії, розповіді на стику з гумористичним жанром і таке інше.

Поширені теми «Надприродне» () — зміст такої крипі-пасти обертається навколо міфічних, злих персонажів, таких, як безликий Слендермен. Зазвичай це розповіді про те, як таких істот вперше виявили, що вони роблять з людьми і як часто їх помічають у реальному світі чи на фотографіях. Часто істоти людиноподібні, але з незвичайними рисами. Наприклад, той же Слендермен або Чорноокі діти.

«Закулісся» () — заплутані лабіринти безлюдних офісних приміщень, де оповідач блукає, зустрічаючись із жахливими істотами. Тема набула популярності з 2019 року, коли поширилася на іміджборді 4Chan.

«Смертельні файли» чи «Прокляті технології» () — комп'ютерні зображення, документи, програми, відеокасети, диски, що мають таємничий, надприродний вплив або поведінку. Наприклад, людей, що бачать певне фото, починає переслідувати надприродна істота, або відеогра містить тривожні, жахливі зображення, повідомлення гравцям. Іноді цьому шукається раціональне пояснення, як-от дія звукових хвиль на психіку. «Смертельні файли» можуть описуватися наслідком експериментів військових. Поширені й містичні пояснення. До прикладу, що попередній власник файлу помер і його дух переслідує нових власників. Деякі зі «смертельних файлів» відтворюються в реальності ентузіастами, як BarelyBreathing.exe, sonic.exe . Такі файли можуть містити жахливі чи відразливі зображення, перехоплювати контроль над комп'ютером. У кодуванні тексту Unicode, вживаючи надмір діакритичних знаків і знаків з екзотичних алфавітів, можна досягнути ефекту, що текст виглядає зіпсованим загадковою силою. Наприклад, о̸̺̞̝͑͊с̴͓̠͙͋͊̚ь̴̡̠͋̽͜͠ т̴͉͔͔͐̚͠а̸̢̻̔̾к̸̙͎̓͊͛͜.

У крипі-пасті про технології в 2020-і виділився піджанр «аналогових жахів» (analog horror), який використовує стилістику аналогових відео кінця XX століття. Відомі представники піджанру: фальшиві записи телеканалу «Local 58», серія псевдодокументальних відео «Gemini Home Entertainment» і мультфільми «The Walten Files», нібито дослідження про появу двійників «The Mandela Catalogue», альтернативно історичне дослідження відомих пам'яток «The Monument Mythos».

«Втрачені епізоди» () — фото чи відео, що нібито належали особам, які стикнулися з дечим жахливим і ці файли лишилися свідченням їхньої зустрічі; або розповіді про жахливі зображення, котрі несподівано виникали в звичайних телепередачах, часто дитячих. Типова історія такого виду розповідає про те, як оповідач отримує старий DVD-диск з записом страшної події, або як людина в дитинстві побачила епізод мультсеріалу, де відбувалися недоречні страшні події. До прикладу, телепередача «Бухта Кендл» (англ. Candle Cove), невиданий епізод «Суїцид Сквідварда» (англ. Squidward's Suicide) мультсеріалу «Губка Боб Квадратні Штани», невиданий мультфільм студії Діснея «Миша-самовбивця» (англ. Suicide Mouse) про Мікі Мауса, відеоролик «Ґріфтер» (англ. Grifter). Формат «загублених кадрів» можуть мати і повнометражні фільми, так, як «Відьма з Блер» (1999).

Приклади характерних персонажів і явищ Зазвичай дії крипі-паст відбуваються в міських умовах, а паранормальні явища не пов'язані з традиційним містицизмом. Інтерес читачів викликають і такі історії, в яких містичний елемент зведений до мінімуму, що дозволяє зробити розповідь близькою до реалістичної. Деякі історії зовсім витримані й узагалі не містять надприродної складової.

Деякі відомі персонажі крипі-паст Слендермен (англ. Slender Man — худорлявий чоловік, також Слендер чи Слендермен) — найвідоміший персонаж, вигаданий у 2009 році (за приклад був взятий персонаж міських легенд) і став персонажем численних фільмів і відеоігор. Слендер — тонкий, високий гуманоїд, що не має чітких рис обличчя, носить чорний діловий костюм. Персонаж зародився у 2009 році на конкурсі фотомонтажу Something Awful Photoshop, а потім став головним антагоністом у грі Marble Hornets. Згідно з більшістю історій, він викрадає дітей. Легенда також спричинила полеміки щодо нього у 2014 році.

Вбивця Джеф (англ. Jeff the Killer) — неповнолітній серійний вбивця зі знівеченим опіками обличчям, що супроводжує свої вбивства фразою «Засинай» (англ. Go to sleep; в іншому перекладі — «Іди спати»)."Jeff the Killer" — це історія, що супроводжується зображенням персонажа. У цій історії підліток на ім'я Джеф, йдучи на день народження друга з його молодшим братом, зазнає нападу групи хуліганів. Джеф захищає себе і свого брата і залишає нападників, що лежать на вулиці, з розбитими руками. Пізніше Джеф розуміє, що він любить завдавати шкоду людям, і божеволіє. Наступної ночі він ріже своє обличчя, залишаючи шрам у формі посмішки, і відрізає свої повіки, щоб ніколи не спати. Потім він вбиває своїх батьків і брата, шепочучи їм «ідіть спати». Джеф стає серійним вбивцею, який вночі пробирається в будинки й шепоче «ідіть спати» своїм жертвам, перш ніж убити їх.

У 2013 році користувачі на 4chan заявили, що оригінальний образ Jeff the Killer — це дуже змінена ​​фотографія дівчини, яка вчинила самогубство восени 2008 року.

Рейк (англ. The Rake — Граблі, через форму його рук; або Повзун) — блідий антропоморфний монстр, який нібито мешкає на північному сході США і нападає на людей уночі. Ця вигадана істота представлена ​​в багатьох крипі-пастах. Іноді асоціюється з персонажем фольклору корінних народів Північної Америки — духом-людожером вендиго.

У відеоіграх

Бен Потопельник (англ. Ben Drowned) у грі The Legend of Zelda: Majora's Mask, Геробрін (англ. Herobrine) у грі Minecraft і інші шкідливі персонажі відеоігор, що нібито здатні завдавати шкоди гравцям у реальному житті.

Створений користувачем Інтернету Алекс Хол («Jadusable») «Ben Drowned», розповідає історію студента коледжу на ім'я Метт, який купує вживану копію відеоігри The Legend of Zelda: Majora's Mask у літнього чоловіка. Метт вважає, що за картриджем гри слідує примара, хлопчик на ім'я Бен, який потонув. Після видалення файлів збережень Бена, Метт зустрічає тривожні збої й страшні повідомлення, такі як «Ви не повинні були це робити …» і «Ваша доля жахлива, чи не так?».

Геробрін () — один з найупізнаваніших персонажів, пов'язаний зі спільнотою Minecraft, його зображення вперше з'явилося на 4chan's / v / board. За чутками, Геробрін з'являється у світах гравців і будує дивні споруди у формі пірамід. Проте, Mojang підтвердили, що його ніколи не існувало в Minecraft, і немає планів додавати Геробріна (можливо).

Аномальні відеоігри: інді-гра The Theater, NES Godzilla — піратська версія NES-ігри Godzilla: Monster of Monsters, Sonic.exe — зламана ПК-версія 16-бітної гри Sonic the Hedgehog 1991 року, Toonstruck 2 — реальне, але невидане, продовження квесту Toonstruck, мод Jvk1166z.esp гри The Elder Scrolls III: Morrowind, локація «Лавандове містечко» (англ. Lavender Town) в Pokémon Red and Green і т. д.