Демократи́чна Респу́бліка Ко́нго, в минулому Заї́р () — держава в центральній Африці. Площа країни становить 2 345 409 км² (11-те місце у світі і 2-ге в Африці). Населення: 89 561 403 (16-те місце у світі). Столиця: місто Кіншаса.
Назва Офіційна назва — Демократична Республіка Конго (). Назва країни походить від назви колишнього королівства Конго, що, в свою чергу, отримало назву від народу баконго — «мисливці». Колишні назви країни: Незалежна держава Конго, до 1960 року Бельгійське Конго, у 1971—1997 роках — Заїр, що походить від спотвореного через португальську () конголезького слова «нзере», яке означає річку, що ковтає інші річки, тобто Конго з притоками.
Географія
Держава знаходиться в Центральній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 2090 км, а із заходу на схід — на 2090 км. На півночі межує з Центральноафриканською Республікою (спільний кордон — 1577 км) і Південним Суданом (625 км); на сході — з Угандою (765 км), Руандою (217 км), Бурунді (235 км), Танзанією; на південному сході — із Замбією (1930 км); на півдні — з Анголою (2510 км); на заході — з Республікою Конго (2410 км). Також, на заході, у гирлі річки Конго, має вихід до узбережжя Атлантичного океану, загальна довжина — 37 км.
Геологія
Територія ДР Конго займає велику частину Африканської платформи. Вона охоплює найбільший в регіоні кратон Конго архейської або нижньопротерозойської стабілізації, а також фрагменти обрамовуючих його верхньопротерозойських складчастих поясів: на сході — Кібарського (1,3—0,97 млрд років) і на заході — Зах.-Конголезького (0,65 млрд років).
Рельєф
Більша частина Демократичної Республіки Конго — западина Конго та плато вис. до 1300 м, яке її обрамовує. На сході — гори: масив Рувензорі (вис. 5109 м, пік Маргеріта), вулканічні гори Вірунґа (вис. до 4507 м), у тому числі діючі вулкани.
Клімат Клімат країни екваторіальний, на півдні і крайній півночі — субекваторіальний.
Внутрішні води Головні річки: Конго (Заїр) із притоками. У країні багато боліт, а річка Конго в декількох місцях розширяється і утворює озера, зокрема Малебо (Стенлі-Пул). Великі озера утворюють ланцюжок вздовж східного кордону: Альберт, Едуард, Ківу, Танганьїка (природний кордон з Танзанією) і Мверу. Найбільші з озер всередині країни — Маї-Ндомбе і Тумба.
Ґрунти й рослинність Близько 75 % території Конго покрито тропічними лісами.
Тваринний світ
Особливе занепокоєння у природоохоронців викликають примати. У Конго мешкає кілька видів людиноподібних мавп: звичайний шимпанзе (Pan troglodytes), бонобо (Pan paniscus), східна горила (Gorilla beringei) і, можливо, західна горила (Gorilla gorilla). Це єдина країна у світі, де бонобо живуть у дикій природі. Велике занепокоєння викликає вимирання людиноподібних мавп. Через полювання і знищення середовища існування шимпанзе, бонобо і горили, популяції яких колись налічували мільйони, зараз скоротилися до 200 000 горил, 100 000 шимпанзе і, можливо, лише близько 10 000 бонобо. Всі горили, шимпанзе, бонобо і окапі віднесені Міжнародним союзом охорони природи до видів, що перебувають під загрозою зникнення.
Історія
На території сучасної республіки, а також на території республіки Ангола існувала давня держава Королівство Конго (1400 (наведено за англійською вікіпедією)—1914). Етнічну основу країни складав народ конго.
У XV—XVI ст. Конго знаходилось у стані розквіту. Державу очолював правитель, який мав титул маніконго. Феодальні відносини, що складались, переплітались з інститутами домашнього рабства. Високого рівня розвитку досягли сільське господарство, ремесла, торгівля. Існували власність верховного правителя на землю, експлуатація податного населення у формі податі та «царської барщини». З приходом у Конго португальців (1482), їм вдалось привернути до християнства групу вищої знаті та маніконго. Слідом за цим почались обряди масового хрещення, часто насильницькі, всього народу. Одночасно державу спустошувала работоргівля.
Вільна держава Конго
Інтенсивне дослідження та колонізація Конго європейцями розпочалося у 1870 році і тривало до 1920 року. Бельгійський король Леопольд II спонсорував мандрівки Генрі Мортона Стенлі. 1885 року на Берлінській конференції територія Конго була визнана приватною власністю бельгійської корони та отримала назву Вільна держава КонгоKeyes, Michael. The Congo Free State — a colony of gross excess. Вересень 2004.. Бельгійський режим розпочав кілька багаторічних проєктів розвитку інфраструктури, зокрема, будову залізниці від узбережжя до столиці Кіншаси (тоді Леопольдвіль). Основною метою цих проєктів була інтенсивна експлуатація натуральних ресурсів колоніїHochschild, Adam (1999), King Leopold's Ghost, Mariner Books. (наведено за англійською вікіпедією). Виробництво гуми та продаж гумових шин принесли значні доходи Леопольду II.
Колоніалісти брутально поводилися з місцевим населенням. У деяких регіонах внаслідок виснаження та хвороб (Сонна хвороба, віспа) населення скоротилося майже вдвічі«The Cambridge history of Africa: From the earliest times to c. 500 BC .» John D. Fage (1982). Cambridge University Press. p.748. ISBN 0-521-22803-4 (наведено за англійською вікіпедією). До подібних висновків прийшла пізніше урядова комісіяKing Leopold's Ghost, Adam Hochschild (1999) ISBN 0-618-00190-5 Houghton Mifflin Books (наведено за англійською вікіпедією).
Брутальне поводження з місцевим населенням викликало міжнародні протести, очолювані британським журналістом Едмундом Ден Морелем та британським дипломатом Роджером Кейсментом. До протестів приєдналися відомі письменники, зокрема Марк Твен та Артур Конан Дойл. У Вільній державі Конго відбуваються події в романі «Серце темряви» Джозефа Конрада.
Бельгійське Конго (1908—1960)
У 1908 році під тиском міжнародної громадськості бельгійський парламент взяв на себе відповідальність за Вільну державу Конго, яка з того моменту отримала назву Бельгійське Конго та керувалася бельгійським урядом. Були досягнуті значні економічні успіхи та соціальний прогрес. Ставлення білих колоніальних правителів до корінних жителів залишалося, однак, здебільшого поблажливим та зверхнім.
У роки Другої світової війни конголезька армія досягла кілька перемог у північній Африці над італійськими військами.
Політична криза (1960—1965)
На початку 1960 року в Брюсселі пройшла конференція стосовно проблем Бельгійського Конго за участю ватажків національно-визвольного руху. Результатом круглого столу стало вимушене рішення уряду Бельгії про надання незалежності колонії. Також була визначена дата проголошення самостійності — 30 червня 1960 року.
У травні в колонії пройшли вибори до парламенту та провінційних зборів. Потім президентом країни став Жозеф Касавубу, прем'єр-міністром — Патріс Лумумба.
Одразу ж після здобуття незалежності молода держава зіткнулася з численними проблемами соціально-економічного характеру: бідність населення, міжплеменні конфлікти, прагнення західних монополій утримати свої позиції в економіці країни, дефіцит висококваліфікованих кадрів тощо. Посилилось невдоволення корінних мешканців, почалися акції проти білого населення країни, що спричинило їх виїзд з держави«Hearts of Darkness» , allacademic.com та посилило внутрішню соціально-економічну кризу.
У липні бельгійські війська, скориставшись безладом в Конго, висадили в Леопольдвілі та Елізабетвілі свій десант. Тоді ж Моїз Чомбе, якого підтримував бельгійський уряд, оголосив про відокремлення найбагатшої провінції Конго Катанги. Після цього в інших конголезьких провінціях посилилися сепаратистські рухи.
У ситуацію, що склалася, втрутились великі держави: Радянський Союз підтримував марксиста Лумумбу, Китай обіцяв надіслати до Конго своїх добровольців. У вересні 1961, грудні 1962 та січні 1963 років сили ООН провели низку наступальних операцій проти сепаратистів, внаслідок чого повалено режим Чомбе в Катанзі, але західні монополії зберегли свої позиції в державі.
У вересні — жовтні 1963 року конголезький уряд спробував навести лад у країні жорсткими методами: заборонено найбільші політичні партії, розпущено парламент, у столиці введено надзвичайний стан. Ці події спричинили масову міграцію населення в міста. Контингент ООН виведено з країни в 1964 році. Президент Касавубу призначив прем'єр-міністром Чомбе, який остаточно розправився з послідовниками Лумумби, захопивши за допомогою бельгійських парашутистів Стенлівіль. У листопаді 1965 року президентом Конго став генерал Мобуту, який спираючись на армію, покінчив із залишками сепаратизму й узяв курс на африканізацію зовнішньої та внутрішньої політики. На конституційному референдумі в 1964 році назву країни було змінено на Демократична Республіка Конго.
Заїр (1971—1997)
У 1971 році країна отримала нову назву — Республіка Заїр. Повстання у провінції Шаба 1977 і 1978 року було придушено за допомогою військ Марокко, доставлених повітрям у Заїр Францією, а також французькими і бельгійськими десантниками. 1990 року було знято заборону на багатопартійну політику. Після антиурядових виступів 1991 року Мобуту погодився ділити владу з опозицією. Етьєн Тшісекеді став прем'єр-міністром, пізніше його було знято і знову відновлено у 1992 році за бажанням Мобуту; сформувалася парламентська опозиція. Тшісекеді було остаточно знято 1993 року, його місце посів Фаустін Біріндва, але Тшісекеді, як і раніше, вважає, що займає цю посаду.
Недавня історія У 1998—2002 роках відбувалась Друга конголезька війна, в якій брали участь понад двадцять збройних угруповань з дев'яти держав.
За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013 рік, ДР Конго посідає друге місце.
Політична система
Демократична Республіка Конго за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.
Парламент
Політичні партії
Основі політичні партії країни: 1982 — Союз за демократію і соціальний прогрес; 1990 — Союз федералістів і незалежних республіканців; 1998 — Об'єднання за демократію Конго.
Судова влада
Зовнішня політика
Українсько-конголезькі відносини
Уряд Конго офіційно визнав незалежність України 13 квітня 1999 рокуДубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — : Знання, 2008. — 839 с.. Дипломатичних і консульських представництв ДР Конго в Україні не створено, співпраця з Україною належить до зони відповідальності Посольства Демократичної Республіки Конго в СербіїДвосторонні відносини / Опубліковано 29 жовтня 2024 року. 10 квітня 2024 року в ДР Конго офіційно започаткувало діяльність Посольство України в КонгоЦеремонія офіційного започаткування діяльності Посольства України в ДРК / Опубліковано 10 квітня 2024 року, до того з грудня 2020 року справами України в Конго відало Посольство України в Анголі.
Державна символіка Державний прапор Державний герб Державний гімн
«Залізна леді» Демократичної Республіки Конго — Катана Геге Букуру, активіст, яка бореться за права жінок, засновниця СОФАД (Солідарність жінок-активістів за захист прав людини).
Адміністративно-територіальній поділ
В адміністративно-територіальному відношенні територія держави до 2009 року поділялася на 11 провінцій: Бандунду Центральне Конго Екваторіальна Західне Касаї Східне Касаї Катанга Кіншаса (місто-провінція) Манієма Північне Ківу Східна Південне Ківу
У регіоні Ітурі Східної провінції діє тимчасова адміністрація.
Демократична Республіка Конго за конституцією 2005 року поділяється на 26 провінцій.
Збройні сили
Чисельність збройних сил у 2000 році складала 56 тис. військовослужбовців. Загальні витрати на армію склали 400 млн доларів США.
Економіка