Олена Вакареску (, ; 21 вересня 1864, Бухарест — 17 лютого 1947, Париж) — румунсько-французька письменниця, поетеса, перекладачка, дипломат. Почесний член Румунської Академії, двічі лауреат Французької Академії (Grand Prix de la Francophonie).
Життєпис
Олена Вакареску була представницею волоського боярського роду — Вакареску. Онука Аліку Вакареску, поета. Племінниця Янку Вакареску, поета, перекладача, діяча національного і культурного відродження Валахії. Нащадок Єнакіца Вакареску, поета, автора першої румунської граматики. Молодість провела, в основному, в родовому маєтку недалеко від Тирговіште. З гувернанткою займалася англійською мовою. Вивчала французьку філологію та літературу в Парижі, де зустрічалася з Віктором Гюго. Відвідувала курси з філософії, естетики та історії. Також під керівництвом Сюллі-Прюдома вивчала поезію та віршування.
Її першу книгу, темою якої була російсько-турецька війна (1877—1878), у якій брав участь її батько, було опубліковано в 1886 році.
Життя Олени змінилася після зустрічі в 1888 році з королевою Румунії і письменницею (під псевдонімом Кармен Сільва) Єлизаветою Нойвідською, дружиною короля Кароля I Гогенцоллерн-Зігмарінгена. Королева запросила її до свого палацу. У зв'язку зі смертю єдиної доньки королеви в 1874 році всі свої материнські почуття вона звернула на Олену. У 1889 році через відсутність прямого спадкоємця, король вирішив, що їм стане його племінник Фердинанд, який закохався в Олену і хотів одружитися з нею. Але, згідно з Конституцією Румунії, спадкоємець престолу не міг одружитися з румункою. В результаті скандалу, коли королева, заохочуючи роман, вирішила організувати їх шлюб, вона була відправлена на 2 роки до Нойвіда, а Олена — до Парижа. Фердинанду вирішили підшукати нову наречену і нею стала — Марія Единбурзька.
Олена Вакареску постійно жила в Парижі і, крім літературної діяльності, активно займалася політикою. У 1922—1924 роках вона був заступником делегації Румунії в Лізі Націй, в 1925—1926 роках — постійним представником, а у 1926—1938 роках — знову заступником. Вона була першою жінкою у ранзі посла (постійного представника) в історії Ліги Націй.
У 1925 році Олена Вакареску була обрана членом Румунської Академії. У тому ж році стала двічі лауреатом Grand Prix de la Francophonie Французької академії. Кавалер ордена Почесного легіону.
Займалася перекладами французькою мовою творів румунських поетів, серед яких Міхай Емінеску, Лучіан Блаґа , Октавіан Ґоґа, Джордже Топирчану, Йон Мінулеску та ін.
Незадовго до смерті, Олена Вакареску стала членом румунської делегації на Паризькій мирній конференції 1947 року, очолюваної Ґеорґе Тетереску.
Похована в сімейному склепі Вакареску на кладовищі Беллу в Бухаресті.
Вибрані твори
Поезія
Chants d Aurore (1886) L âme sereine (1896) Lueurs et Flammes (1903) Le Jardin passioné (1908) La Dormeuse éveillée (1914)
Твори на фольклорні теми
Le Rhapsode de la Dâmboviţa (1889) Nuits d'orient (1907) Dans l'or du soir (1927) Novels[edit] Amor vincit (1908) Le Sortilege (1911)
Мемуари
Memorial sur le mode mineur (1945) Le Roman de ma vie
Театральні п'єси
Stana (1904) Pe urma dragostei
Пам'ять
У 2013 році Пошта Румунії випустила в обіг марку із зображенням Олени Вакареску. Національний банк Румунії в серпні 2014 року випустив в обіг монету, присвячену 150-річчю з дня народження відомої румунської письменниці Олени Вакареску.
Примітки
Посилання
Vă mai amintiţi de… Elena Văcărescu