Колу́мбія ( Коло́мб'я), офіційно Респу́бліка Колу́мбія — унітарна конституційна республіка, розташована в північно-західній частині Південної Америки. Маючи площу приблизно 1 141 748 км², вона є четвертою за величиною країною континенту. Унікальність її геополітичного положення полягає в тому, що це єдина південноамериканська держава, яка має вихід як до Тихого океану, так і до Карибського моря (Атлантичний океан), що історично робило її стратегічним мостом між океанами та континентами.
Демографічно Колумбія є третьою за чисельністю населення країною Латинської Америки. Її суспільство — це складний етнічний «котел», що сформувався внаслідок злиття корінних індіанських народів, іспанських колоністів та африканців, примусово привезених у колоніальну епоху. Близько 75 % населення проживає у гірських районах Анд та на Карибському узбережжі, тоді як величезні простори Амазонії та Орінокії залишаються малозаселеними.
Адміністративно країна поділена на 32 департаменти та столичний округ Богота. Колумбія класифікується як країна з доходом вище середнього і є членом ОЕСР (OECD), що свідчить про її прагнення до впровадження високих стандартів державного управління. Економіка базується на диверсифікованому експорті: від енергоносіїв (нафта, вугілля) до сільськогосподарської продукції (найкраща у світі м'яка арабіка, квіти, банани) та дорогоцінного каміння.
Культурний ландшафт Колумбії визначений високим рівнем урбанізації та концентрацією інтелектуального капіталу в таких центрах, як Богота, Медельїн та Калі. Країна володіє колосальною м'якою силою через свою літературу, музику та мистецтво, інтегруючи традиційні католицькі цінності з прогресивними соціальними реформами останніх десятиліть.
Природа
Колумбія межує з Панамою на північному заході, Венесуелою на сході і північному сході, Бразилією на південному сході, Перу і Еквадором на південному заході, з півночі та заходу омивається Карибським морем і Тихим океаном. Колумбія — єдина південноамериканська країна, що має вихід як до Атлантичного (через Карибське море), так і до Тихого океану.
Природні умови Колумбії дуже різноманітні. Західну частину країни, що становить приблизно 2/5 її площі, займає високогірна область Колумбійських Анд (гора Крістобаль-Колон, 5800 м) з Прикарибською і Тихоокеанською низовинами. Інші 3/5 території на схід від Анд займають степи, або льянос, басейну Оріноко і дощові ліси, або сельва, басейну Амазонки. Східна частина країни — плоскогір'я, обрамоване Орінокською та Амазонською низовинами.
Геологія
Геологічна історія Колумбії — це літопис колосальних тектонічних зіткнень. Країна розташована в межах Тихоокеанського вогняного кола, на стику трьох великих літосферних плит. Колумбія розташована на північно-західному краї Південноамериканської плити, де вона взаємодіє з плитою Наска (що підсувається під континент на заході) та Карибською плитою на півночі. Саме взаємодія цих плит сформувала сучасний вигляд Андійської системи. Ця складна тектонічна будова робить Колумбію однією з найбільш геологічно активних точок планети.
Основною геологічною особливістю є процес субдукції — занурення плити Наска під Південноамериканську плиту. Цей процес спричинив підняття Анд, які в Колумбії розгалужуються на три основні хребти: Західна Кордильєра. Складається переважно з океанічних осадових та вулканічних порід, що піднялися під час акреції (нарощування) земної кори. Центральна Кордильєра. Найдавніша частина колумбійських Анд. Її фундамент становлять метаморфічні породи палеозою та великі гранітні інтрузії. Це головна вісь вулканізму, де височіють активні стратовулкани, такі як Невадо-дель-Толіма та Невадо-дель-Руїс. Східна Кордильєра. Сформована здебільшого з морських осадових порід мезозойського походження, які були зім'яті у складки та підняті на велику висоту.
Фундамент країни складається з давніх кристалічних порід Гвіанського щита на сході, вік яких перевищує мільярд років. Проте західна частина значно молодша. Підняття Анд розпочалося в мезозої та активно тривало в кайнозої, коли океанічна кора плити Наска, занурюючись, плавила породи мантії, що призвело до інтенсивного вулканізму та формування складчастих гір.
Завдяки активним розломам (наприклад, розлом Ромераль), Колумбія є зоною високого сейсмічного ризику. Геологічна активність проявляється через часті землетруси та діючі вулкани, такі як Ґалерас та Невадо-дель-Руїс. Вулканічна активність Центральної Кордильєри не лише створює загрозу, але й збагачує ґрунти попелом, що робить їх надзвичайно родючими для вирощування кави, але водночас створюючи ризики для населення.
Рельєф
Рельєф Колумбії є чи не найрізноманітнішим у Латинській Америці. Його можна чітко розділити на дві великі зони: гірський Захід та рівнинний Схід.
Головна особливість — розходження Анд на три окремі гірські хребти, розділені глибокими річковими долинами: Західна Кордильєра. Складена переважно океанічними породами, вона є найнижчою та найвужчою. Її схили круто обриваються до Тихого океану. Центральна Кордильєра. Це «хребет» країни. Тут зосереджені найвищі вулканічні конуси, вкриті вічними снігами. Висоти часто перевищують 5000 м. Тут знаходиться масив Колумбійського вузла — гідрографічна зірка, де беруть початок найбільші річки. Східна Кордильєра. Найдовша та найширша. Вона відрізняється наявністю великих високогірних плато — алтіплано. Саме на такому плато (Савана Боготи) на висоті 2640 м розташована столиця Колумбії.
Долини річок Магдалена та Каука є тектонічними западинами. Це плоскі, родючі землі, які є центрами сільського господарства. Магдалена розділяє Центральну та Східну Кордильєри, слугуючи головним природним шляхом всередину континенту.
Окремої уваги заслуговують гори Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта. Це ізольований пірамідальний гірський масив на березі Карибського моря. Усього за 42 км від берегової лінії гори злітають до позначки 5775 м.
На схід від Анд лежить понад 50 % території країни. Північна частина — Льянос — це плоскі акумулятивні рівнини басейну Оріноко. Південна частина — басейн Амазонки — представлена низинними плато та заболоченими рівнинами, вкритими густими джунглями. На заході країни низовина Чоко представляє собою одну з найбільш заболочених територій світу.
Острови
Унікальне географічне положення подарувало країні неймовірне різноманіття острівних екосистем. Від білосніжних пісків Карибів до суворих базальтових скель Тихоокеанського вогняного кола — острови Колумбії є справжніми «лабораторіями еволюції» та природними скарбницями.
Найвідомішим і найвіддаленішим від материкової частини Колумбії є архіпелаг Сан-Андрес-і-Провіденсія. Розташований ближче до Нікарагуа, ніж до колумбійського узбережжя, цей архіпелаг має статус біосферного резервата ЮНЕСКО під назвою Seaflower (Морська квітка). Головна особливість цих островів — морська вода яка переливається всіма відтінками синього: від прозоро-бірюзового до глибокого індиго. Це явище пояснюється складною структурою коралових рифів та піщаним дном. Сан-Андрес — острів у формі морського коника, відомий своєю безмитною торгівлею та розвиненою інфраструктурою; проте його справжнє багатство сховане під водою — це третій за величиною бар'єрний риф у світі. Провіденсія — повна протилежність галасливому Сан-Андресу; тут заборонено будівництво великих готелів, а місцеве населення (раїсальці) досі розмовляє англо-карибським креолом; острів має вулканічне походження, що робить її рельєф гористим і зеленим. Архіпелаг містить близько 78 % коралових рифів Колумбії. Вони є домівкою для сотень видів риб, морських черепах та губок. Проблема зміни клімату та підвищення температури води є критичною для цього регіону, оскільки це призводить до знебарвлення коралів.
Якщо від'їхати на 45 хвилин від історичної Картахени, можна потрапити до Національного природного парку коралів Росаріо та Сан-Бернардо. Це група з 27 невеликих коралових островів. Більшість із них є приватними або частиною екологічних готелів. Геологічно вони сформувалися в результаті активності підводних грязьових вулканів та подальшого росту коралів на цих підняттях.
Острів Бару технічно є півостровом (відділений каналом Діке), його часто сприймають як острів. Бару славиться пляжем Плайя-Бланка — одним з небагатьох місць у материковій Колумбії з класичним «баунті-пейзажем»: білим піском та кришталевою водою.
За 35 км від узбережжя Тихого океану знаходиться острів Горгона, який має одну з найзахопливіших історій у Латинській Америці. З 1950-х по 1980-ті роки Горгона була колумбійською версією Алькатраса — в'язницею суворого режиму для найнебезпечніших злочинців. Вологі тропічні ліси, отруйні змії та акули навколо острова робили втечу практично неможливою. Наразі Горгона — це національний парк. Після закриття в'язниці природа швидко повернула своє. Тепер це місце називають «Островом науки». Щороку з липня по жовтень до берегів Горгони припливають горбаті кити, щоб народити дитинчат у теплих водах. На острові мешкає унікальна ендемічна ящірка Anolis agassizi, яку не зустрінеш більше ніде на планеті.
Мальпело — це сувора базальтова скеля посеред Тихого океану, що височіє на сотні метрів над рівнем моря. Це не курорт, проте для дайверів та вчених це одне з найважливіших місць у світі. Води навколо Мальпело є морським резерватом, де заборонено будь-яке рибальство. Це дозволило зберегти гігантські популяції морських хижаків. Тут можна побачити «школи» з сотень акул-молотів та рідкісних акул шовкових (Carcharhinus falciformis).
Клімат
Клімат Колумбії визначається її екваторіальним положенням та величезними перепадами висот. Тут немає літа чи зими в нашому розумінні; натомість рік ділиться на вологі та сухі сезони, які місцеві жителі називають «invierno» (зима/дощі) та «verano» (літо/спека).
Основним регулятором температури є висота над рівнем моря: Екваторіальний клімат (до 1000 м). Панує на 80 % території. Середня температура від +24 до +30 °C. Висока вологість характерна для Амазонії та узбережжя Тихого океану. Субекваторіальний клімат. Характерний для північних низовин (Карибське узбережжя), де чітко виражений сухий сезон, що триває з грудня по березень. Високогірний клімат. У таких містах як Медельїн (1500 м) панує клімат «вічної весни» (+22 °C). У Боготі (2600 м) середня температура становить +14 °C, а вночі можуть бути заморозки.
Колумбія — одна з найвологіших країн світу. Регіон Чоко на тихоокеанському узбережжі отримує до 10000—13000 мм опадів на рік. Це зумовлено впливом теплих океанічних течій та підняттям вологих повітряних мас схилами Анд. На противагу цьому, півострів Ла-Гвахіра на крайній півночі має напівпустельний клімат, де опади складають лише 300—500 мм, а ландшафт нагадує африканські савани.
Важливим фактором є явища Ель-Ніньйо та Ла-Нінья. Ель-Ніньйо приносить у Колумбію тривалі засухи, що шкодять гідроелектростанціям, тоді як Ла-Нінья спричиняє катастрофічні повені та зсуви ґрунту в гірських районах.
Внутрішні та прибережні води
Колумбія — це справжня «країна води». Завдяки надмірним опадам та специфіці рельєфу, вона посідає одне з перших місць у світі за обсягом відновлюваних водних ресурсів на душу населення.
Річкова мережа дуже густа, річки порожисті, головним чином дощового живлення. Вони розподіляються між п'ятьма великими водозбірними басейнами: Карибським, Тихоокеанським, басейнами Амазонки, Оріноко та озера Кататумбо.
Басейн Карибського моря. Тут протікає головна водна магістраль країни — Магдалена (довжиною близько 1540 км). Разом зі своєю основною притокою, річкою Каукою, вона дренує міжгірні долини Анд, де зосереджена більша частина населення та промисловості. Ці річки мають величезне транспортне та енергетичне значення, хоча з них тільки Магдалена придатна для судноплавства. Басейн Оріноко та Амазонки. Річки Мета, Ґуав'яре, Путумайо та Какета — це повноводні гіганти, що течуть через східні рівнини. Вони характеризуються повільною течією та величезною площею водозбору, відіграючи роль основних шляхів сполучення в джунглях.