ВлахинаЕнциклопедия «Пирински край», том I. Благоевград, Редакция «Енциклопедия», 1995. ISBN 954-90006-1-3. с. 150. або Влайна (македонською літературною нормою: , з 29 червня 1942 по 5 січня 1946 Пастуша) — прикордонна гора між Болгарією та Північною Македонією, що входить до складу Осоговсько-Беласицької гірської групи. В Болгарії вона розташована на території двох областей Благоєвградської і Кюстендилської.
Назва Назва гори є етимологією від влах. У 1942 році, після перейменування топонімів у Південній Добруджі Румунії, назва Влахіна вважалася занадто румунською і змінилася на Пастуша, але в 1946 її історична назва була відновлена.
Географічна характеристика
Географія, розташування, межі Гора тягнеться з півночі на південь приблизно на 50 км, а її ширина коливається від 12 км на півночі до 30 км на півдні. На її хребті між кордонними пірамідами проходить ділянка державного кордону між Болгарією і Північною Македонією № 53 — 76. Більша частина масиву розташована на болгарській території. Розташована між долинами річок Струма і Брегальниця (ліва притока Вардари), які відокремлюють її відповідно від гір Рила і Пірин на сході і Голак і Плачковиця на заході. На північному заході долина річки Елешниця (права притока Струми) та її притока Речиця і сідловина Чорна скеля (930 м) відокремлюють Влахину від Осоговської гори, на півночі — Скринська ущелина Струми відокремлює її від Конявської гори і на півдні Сушицька річка (права притока Струми) і сідловина Седлото (Четало, 1619 м) — від Малешевської гори. У північній половині, оточена долинами річок Струма і її правими притоками Єлешниця і Копривен носить назву Руєнська гора з піком Руєн (найвища точка 1134,2 м).
Природні особливості Хребет гори рівний і схили на сході некруті, а на заході, на македонській території — крутіші. Її найвища точка — вік Огреяк (Кадіїця, 1924,1 м), що піднімається на її південній частині, поблизу сідловини Седлото. Вона побудована переважно з розтрісканих, в деяких місцях розмолотих метаморфічних порід (гнейсів, амфіболітів), а також діоритів, гранітогнейсів, вапняків, мармуру та інших. На північ від села Брестово розташований мало відомий скельний феномен «Коматинські скелі».
Клімат гори перехідний континентальний з гірським різноманіттям. Східні (болгарські) частини гори дають початок правим притокам Струми — Копривен, Логодашська річка, Стара тощо, а західні — правим притокам Брегальниці. Переважаючими ґрунтами є вилужені коричні лісові. Рослинність Влахіни порівняно бідна. Більшість схилів до 700—800 м займають переважно дуби, сухий чагарник і трав'яна рослинність. Зустрічаються ясен, клен, граба та чорна сосна. Високі частини покриті буками, альпійськими луками і ялівцевими чагарниками. Розвиваються лісове господарство та тваринництво.
Поселення, історичні пам'ятки На території двох країн на горі і в її передгір'ях є 4 міста і 48 сіл:
У Болгарії — 2 міста та 33 села: Благоєвградська область — Брестово, Бучино, Билгарчево, Габрово, Дебочиця, Докатичево, Дренково, Железниця, Зелендол, Клисура, Лешко, Лисія, Логодаж, Моштанець, Обел, Падеш, Покровник, Селиште, Симитлі, Сухострел і Тросково. Кюстендилська область — Бобошево, Боровец, Бураново, Ваксево, Доброво, Драгодан, Друмохар, Крумово, Пастух, Скрино, Фролош, Цирвариця, Цирвиште і Четирці. У Північній Македонії — 2 міста та 15 сіл — Вирче, Габрово, Град, Делчево, Дзвегор, Негрево, Новий Істевник, Панчарово, Пехчево, Робово, Смоймирово, Стамер, Старий Істевник, Тработивиште, Умлена, Црник і Чифлик.
Три православні монастирі розташовані в північній (Руєнська гора) і південній частина гори:
У північній частині, над Скринською ущелиною річки Струма — монастирі «Святий Іван Рильський» (біля села Скрино) і Бобошевський монастир; У південній частині, в долині річки Стара(притока Струми) — Тросковський монастир (біля села Тросково).
Транспорт Болгарську територію гори та її підніжжя перетинають три дороги Державної автомобільної мережі:
По північному підніжжю, через Скринську ущелину річки Струма, від міста Бобошево до села Четирці, довжина 24,1 км — вся ділянка дороги третього класу № 104; В середній частині гори зі сходу на захід через Делчевський перевал від села Зеленодол до пункт пропуску «Станке Лисичково», протягом 23 км — ділянка дороги третього класу № 106 Благоєвград — КПП «Станке Лисичково» — Делчево у Північній Македонії. Протягом всього свого північно — західного підніжжя, в долині річки Єлешниця і її притоки Речиця, від села Четирці до сідловини Чорна скеля, довжиною у 27,7 км — ділянка дороги третього класу № 622 Невестино — КПП «Невестино» — Делчево у Північній Македонії. Дорожну ділянку в прикордонній зоні, а також біля прикордонних пункти не будують, а сама дорога — польова (лісова) ґрунтовка.
Топографічна карта
Посилання
Фотогалерея Влахіни
Джерела
Енциклопедія «Болгарія», т. 1, Видавництво БАН, Софія, 1978. Енциклопедія «Піринський край», т. 1, Благоєвград, 1995.
Ніколов В., Йорданова, М. «Гори Болгарії», Софія, 1997, с. 125—128.
Примітки