Сакіна Мірза Ейбат кизи Ахундзаде (; 1865, Ґуба, Азербайджан — 1927, Ґуба, Азербайджанська РСР) — перша азербайджанська жінка-драматургиня і романісткаАлиев Х. История искусства — история характера // Литературный Азербайджан: журнал. — 1974. — Вып. 1-й. — С. 128., громадська діячка, педагогиня, авторка підручників азербайджанською мовою, активістка жіночої освіти та жіночого театру, діячка мусульманського жіночого благодійного товариства в БакуФаизов С. Ф. Движение мусульманок России за права женщин в 1917 г: страницы истории / Ответственный редактор Д. В. Мухетдинов. — Нижний Новгород: НИМ «Махинур», 2005. — С. 86. — 106 с..

Біографія

Ранні роки. Життя в Ґубі Сакіна Ахундзаде народилася в 1865 році в місті Ґуба в знатній родині. Її батько Мірза Ейбат  був активним членом літературного товариства «Гюлістан», створеного відомим азербайджанським вченим і просвітителем Аббаскули-ага Бакіхановим, а також поетом, який писав під псевдонімом «Феду». Завдяки вихованню в такому культурному середовищі у Сакіни з дитинства прокинулася любов до літератури, театру, мистецтваXəlilzadə F. Zülmətdə parlayan işıq (азерб.) // Mədəniyyət: газета. — 2011. — 13 may. — S. 13..

В юному віці Сакіна Ахундзаде в Ґубі стала дружиною чоловіка на ім'я Талиб. У шлюбі народила дочку Окюмаханум. Чоловік відкрито виступав на підтримку Сакіни, яка займалася освітою серед дівчаток на Кубі. Це не сподобалося консервативно налаштованим мешканцям і в підсумку Талиб був убитий гачагом на ім'я Алі. Пізніше Сакіна Ахундзаде одружилася з викладачем російської мови на Кубі Мухаммедом Агабековим. За роки у шлюбі з Агабековим, Сакіна Ахундзаде у своєму будинку відкрила безкоштовну школу для дівчаток. Невдовзі народила сина Юсифа, відомого пізніше як професор і доцент Гянджинського університету Юсиф Агабеков (підданий репресіям в 1937 році і розстріляний). Через деякий час помер і другий чоловікŞıxverdiyeva Ç. Əri qətlə yetirilən, oğlu güllələnən Azərbaycanın ilk qadın dramaturqunun film kimi həyatı (азерб.) // news.lent.az..

Переїзд до Баку. Перші п'єси У 1900 році Сакіна Ахундзаде була запрошена до Баку нафтопромисловцем і мільйонером Гаджи Зейналабдіним Тагієвим, який довідався про її просвітницьку діяльність на Кубі. Деякий час Ахундзаде викладала шаріат і літературу в Бакинській мусульманській школі Тагієва для дівчаток. Як зазначав театральний критик Гулам Мамедлі, в той час як Сакіна Ахундзаде стала викладати, на сценах Баку ставилися спектаклі за участю Джахангіра Зейналова, Абульфата Вели, Мірза Ага Алієва, Гусейна Араблінського, жіночі ролі грали чоловіки, а жінки, в тому числі і Сакіна Ахундзаде, могли дивитися спектаклі, тільки будучи в чадрі і в спеціальній ложі для жінок.

За спогадами Сакіни Ахундзаде, вона намагалася знайти спосіб залучити жінок до театру і змусити чоловіків, що грали їх ролі, не одягатися в жіночий одяг. Першою п'єсою, написаною Ахундзаде, стала «Користь науки» (або «Про користь науки»). Після цього вона створила п'єсу «Слово правди буває гірким». У цих драмах було дуже багато жіночих образів. Режисурою обох вистав займалася сама Сакіна Ахундзаде. Всі ролі вона роздала колегам-викладачкам та ученицям. У день постановки серед глядачів також були одні жінки. Головну чоловічу роль в п'єсі «Користь науки» зіграла Фатіма Гаджинська. За словами Мамедлі, «так азербайджанські жінки здобували смак сценічного мистецтва». Учениця Сакіни Ахундзаде, Фатіма Султанова-Гаджинська пізніше розповідала:

Подальша творчість Сакіна Ахундзаде також перекладала деякі твори з турецької літератури азербайджанською і допомагала ставити їх на сцені. Підготовлена нею драма «Плоди насильства», написана на основі опери «Лакме» французького композитора Лео Деліба, і «Злощасна дитина» з творчості Намика Кемаля, довгі роки ставилися на азербайджанської сцені за участю Гусейна Араблінського, Аббаса Мірзи Шарифзаде. Так, у 1914 році «Плоди насильства» вперше була поставлена в Тифлісі Гусейном Араблінським, а в 1917 і 1922 роках у Баку Аббас Мірзою ШарифзадеSəkinə Axundzadə (азерб.) // kepeztv.az. — 2014. — 13 noyabr.. На початку 1920-х рр. «Плоди насильства» була поставлена трупою товариства «Ніджат», на сцені Азербайджанського драматичного театру. Ахундзаде написала також комедію «Невістка і свекруха».

Сакіна Ахундзаде зіграла значну роль у залученні азербайджанських дівчат до театру. В газеті «Басірат» від 9 січня 1916 року писали:

Написана нею трагедія «Плоди насильства» була поставлена на сцені театру Гаджі Зейналабдіна Тагієва в Баку. Театральний критик Кязимоглу (Сеїд Гусейн) у статті, яка була опублікована в газеті «Ені ігбал», зазначав:

В газеті «Каспій» від 16 січня 1917 року зазначалося:

Газета «Басірат» від 27 січня 1917 року писала:

Сакіна Ахундзаде досконало володіла арабською та перською мовами, була добре знайома зі східної літературою. У новостворених творах вона намагалася поширювати ідею свободи азербайджанських дівчат, викликати в них любов до знань і наук. Однак діяльність Сакіни Ахундзаде у галузі освіти дівчаток-мусульманок нерідко створювала для неї певні труднощі. Консервативно налаштовані люди були проти того, щоб дівчата грали на сцені. Іноді батьки дівчаток, яким викладала Ахундзаде, накидалися на неї, кажучи: «Ви говорите дівчаткам про шаріат, а потім змушуєте їх виходити на сцену як клоунів».

Сакіна Ахундзаде була також першою азербайджанською жінкою-авторокою роману. У її романі «Принц Абульфаз і Рена», написаному на основі фольклорного сюжету у 1918 році, авторка висуває ідею пошуку позбавлення від забобонів життя азербайджанських жінок. У літературній формі вона зобразила дух свободи у своєму творі. Всього Сакіна Ахундзаде написала п'ять п'єс і один роман. Актор і режисер Гусейн Араблінський в бесіді з нею говорив: Сакіна Ахундзаде була також співавторкою опублікованого в 1922—1923 рр. «Нового тюркського алфавіту».

Останні роки В останні роки життя Сакіна Ахундзаде страждала від тривалої тяжкої хвороби. У зв'язку з цим вона змушена була виїхати з Баку назад до рідної Куби. Відомі азербайджанські актори того часу часто їздили на Кубу, відвідувати Сакіну Ахундзаде. Так, одного разу, коли актор і режисер Аббас Мірза Шарифзаде прибув на Кубу, він відвідав Сакіну Ахундзаде. Сакіна ханум влаштувала обід на честь Шарифзаде. За спогадами онуки Ахундзаде Масма Мамедової, Ахундзаде у той вечір попросила Шарифзаде прочитати уривок з монологу "Ібліса, Аббас Мірза ж виконав останнє бажання Сакіни Ахундзаде і прочитав напам'ять весь монолог.

Померла Сакіна Ахундзаде у 1927 році в рідному місті. У будинку на Кубі, де вона проживала (по вулиці Истиглал, раніше Крупська 14), живуть її нащадки.

Родина

Перший чоловік — Таліб. Дочка — Окюмаханум. Другий чоловік — Мухаммед Агабеков, викладач російської мови наКубі. Син — Юсиф Агабеков, професор і доцент Гянджинського університету. Брат — Ібрагім Ахундов. Племінниця — Рейхан Топчібашева (1905—1970), художниця, Заслужена діячка мистецтв Азербайджанської РСР.

Примітки

Література