Протести в Судані — протестні виступи місцевих жителів, що почалися 19 грудня 2018 року в деяких містах Судану а через високі ціни на хліб, високу вартість життя і погіршення стану країни на всіх рівнях. Місцева влада заявила, що протести носять штучний характер, а в їх організації підозрюють зовнішні сили, зокрема Ізраїль.

Протести 9 грудня 2018 року в кількох містах Судану почалась серія демонстрацій, що частково було пов'язано із зростанням ціни проживання та погіршенням економічних умов на всіх рівнях суспільства. Протести швидко перетворилися з вимог до термінових економічних реформ в вимогах відмовитись від президента Омара аль-Башира.

Насильство уряду як відповідь на ці мирні демонстрації викликало міжнародне занепокоєння. 22 лютого 2019 року аль-Башир оголосив надзвичайний стан і розпустив національні та регіональні уряди, замінивши останніх військовими та офіцерами розвідувальної служби. 8 березня аль-Башир оголосив, що всіх жінок, які потрапили до в'язниці за протест проти уряду, буде звільнено. У вихідні 6–7 квітня вперше після оголошення надзвичайного стану відбулися масові акції протесту. 10 квітня військовослужбовців побачили, що захищали протестувальників від силовиків, а 11 квітня військові усунули аль-Башира від влади під час державного перевороту.

Після відсторонення аль-Башира від влади продовжувались вуличні протести, організовані Американською асоціацією суданських професіоналів та демократичними опозиційними групами, закликаючи правлячу Перехідну військову раду (ПВР) «негайно та беззастережно» відступити на користь перехідного уряду під керівництвом цивільних осіб, та закликаючи до проведення реформ в Судані. Переговори між ПВР та цивільною опозицією щодо формування спільного перехідного уряду відбулися наприкінці квітня та в травні, але припинилися, коли Сили швидкої підтримки та інші сили безпеки ПВР почали розправи 3 червня в Хартумі. Тоді загинуло 128 людей.

Опозиційні групи відреагували на арешти та розправи після погромів, провівши триденний загальний страйк з 9 по 11 червня та закликаючи до громадянської непокори та ненасильницького опору, поки ПВР не передасть владу цивільному уряду. 12 червня опозиція погодилася припинити страйк, а ПВР погодилася звільнити політичних в'язнів. Були заплановані відновлені переговори про формування цивільного уряду.

Угода була узгоджена усно між ПВР та цивільними протестувальниками, представленими «Силами свободи та змін» (FFC) 5 липня, вони підписали письмову форму 17 липня 2019. Учасники договору оголосили, що поділять владу в Судані через виконавчі та законодавчі установи та судові розслідування подій після державного перевороту, включаючи розправу в Хартумі, до виборів, що мають відбудутись в середині 2022 року. Договір має перевести керівництво радою від воєначальників до цивільного лідера через 21 місяць після початку перехідного періоду, загалом це триматиме 39 місяців до виборів 2022 року. В угоді від 17 липня зазначено, що вона буде доповнена конституційною декларацією.

Передісторія Аль-Башир керував країною з 1989 року, коли він провів успішний переворот проти обраного, але все більш непопулярного тогочасного прем'єр-міністра Садика аль-Махді. Міжнародний кримінальний суд (МКС) пред'явив звинувачення Аль-Баширу за військові злочини та злочини проти людства у західному регіоні Дарфура.

У січні 2018 року на вулиці Хартуму, столицях Судану, почалися великі акції протесту через зростання цін на основні товари, включаючи хліб. Протести швидко зростали і знаходили підтримку різних опозиційних партій. Молодь та жіночі рухи також приєдналися до протестів.

Уряд Судану знецінив місцеву валюту та скасував субсидії на пшеницю та електроенергію. Економіка Судану страждає з моменту сходження Омара аль-Башира до влади, але ситуація ще погіршилась після відокремлення Південного Судану 2011 року, який до цього часу був важливим джерелом іноземної валюти через видобуток нафти. Девальвація суданського фунта в жовтні 2018 року призвела до великих коливань валютних курсів та дефіциту готівкових коштів в обігу. Великі черги на основні товари (бензин, хліб), а також черги до банкоматів — це звичайне видовище. Судан переживає близько 70 % рівень інфляції, поступаючись лише Венесуелі.

У серпні 2018 року партія Національного конгресу підтримала президентську каденцію Омара Аль-Башира до 2020 року, незважаючи на його непопулярність та заяву, що він не буде балотуватися на майбутніх виборах. Ці заходи призвели до посилення опозиції з боку партії, яка закликає поважати конституцію, що заважає Аль-Баширу бути переобраним. Суданські активісти відреагували в соціальних мережах і закликали проводити кампанію проти його висунення.

Хронологія

Грудень 2018 Хвиля протестів 2018—2019 рр. почалася 19 грудня 2018 року у відповідь на ріст цін на хліб в Атбарі, після чого швидко поширилася на Порт-Судан, Донголу та столицю Хартум. Протестувальники підпалили штаб національної партії в Атбарі та Донголі. Влада використовувала сльозогінний газ, гумові кулі та живі боєприпаси для розгону демонстрантів, що спричинило десятки смертей та поранень. Колишній прем'єр-міністр Садік аль-Махді того ж дня день повернувся до країни.

Доступ до соцмереж та обміну миттєвими повідомленнями 21 грудня було частково заблоковано основними провайдерами й операторами країни. По всій країні почалися комендантські години, а школи — закрито. Студенти в Дарфурі, Сеннарі та Хартумі були заарештовані Національною службою розвідки та безпеки (NISS) та піддані катуванню за членство в Русі за визволення Судану. З них вибивали примусові зізнання, це транслювалось на суданському державному телебаченні та у Facebook 29 грудня.

Січень 2019 До 7 січня 2019 року було заарештовано понад 800 протестувальників, а 19 людей, у тому числі силовики, були вбиті під час протестів.

9 січня тисячі протестуючих зібралися в південно-східному місті Ель-Гадаріф. Протести, організовані Суданською асоціацією професіоналів, призвели до того, що 17 січня було застрелено лікаря під час штурму лікарні.

Лютий 2019 Висвітлення ЗМІ протестів було під суворим контролем сил безпеки. Видання Аль-Таяр почало друкувати порожні сторінки на своїх шпальтах, щоб показати об'єми урядової цензури. В інших виданнях було конфісковано цілі тиражі. Служба безпеки (NISS) провела рейд на офіси видання Аль-Джарида, що змусило його припинити випуск друкованої версії.

22 лютого Башир оголосив національний надзвичайний стан тривалістю 1 рік, вперше за двадцять років. Башир також оголосив про розпуск центральних урядів та обласних урядів і замінив губернаторів регіонів на військових полководців Наступного дня він призначив свого обраного наступника Мохамеда Тахіра Айяла прем'єр-міністром та колишнього начальника розвідки та теперішнього міністра оборони Авада Мохамеда Ахмеда Ібн Ауфа першим віце-президентом. Його начальник розвідки оголосив, що не буде домагатися перевиборів 2020 року та піде у відставку з посту голови Національної конгресної партії. Ахмед Гарун, який розшукується за військові злочини, замінив Аль-Башира на посаді лідера партії Національного конгресу. Після розпуску офіцери з військових та розвідувальних служб були призначені керівниками урядів провінцій.

24 лютого сили безпеки здійснили рейд на університети у Хартумі та Омбдурмані, побивши студентів палицями у Хартумі. Того ж дня аль-Башир видав укази про заборону несанкціонованих демонстрацій, забороняючи незаконну торгівлю паливом та пшеницею під загрозою 10-річного ув'язнення; заборону «несанкціонованого обігу інформації, фотографій чи документів, що належать родині президента»; та запровадження контролю за капіталом щодо торгівлі золотом та іноземною валютою.

7–8 березня 2019 7 березня пройшли акції протесту для вшанування жінок за їхню роль у повстанні.

8 березня Омар аль-Башир наказав звільнити всіх жінок, заарештованих за участь в антиурядових демонстраціях. Протестувальники назвали парк міста Хартум (у Буррі) іменем однієї з жінок, засудженої надзвичайним судом до 20 ударів та одного місяця ув'язнення, а потім звільненої завдяки апеляції.

За даними Альянсу демократичних юристів, до середини березня у новостворених надзвичайних судах судили щонайменше 870 осіб.

6–11 квітня

6 квітня, за кілька днів після того, як Абделазіз Бутефліка був змушений піти у відставку, щоб заспокоїти алжирців-протестувальників, Суданська асоціація профспілок закликала до марш до штабу збройних сил. Сотні тисяч людей зібралися на вулицях. У неділю, соцмережі було заблоковано. У понеділок вранці (8 квітня) армія та сили швидкого реагування спецслужб зіткнулися у штабі збройних сил у Хартумі. За словами міністра внутрішніх справ, у Хартумі за вихідні загинуло шість людей, 57 поранено та 2500 заарештовано. Поліція отримала наказ не втручатися.

У понеділок Алаа Салах, молода жінка, одягнена як кандаке, стала символом руху, коли фото її співу для протестувальників на машині, стало вірусним.

11 квітня: Аль-Башира повалено 11 квітня аль-Башир був відсторонений від президентства і поміщений під домашній арешт. Європейський союз та США скликали засідання Ради Безпеки ООН. Державні ЗМІ повідомляли, що всіх політичних в'язнів, включаючи лідерів антибаширських протестів, звільнено із в'язниць. Комендантську годину встановили з 22 до 4 ранку. Незважаючи комендантську годину, протестувальники залишилися на вулицях.

12 квітня — 2 червня: переговори з Перехідною військовою радою Увечері 12 квітня голова Перехідної військової ради в Судані Авад Ібн Ауф заявив про відставку після бурхливих протестів. Ібн Ауф сказав, що він обрав генерального лейтенанта Абдель Фаттаха аль-Бурхана, генерального інспектора армії.

13 квітня офіційно розпочалися переговори між військовими та протестувальниками. Це почалось після скасування комендантської години, введеної Ауфом, та звільнення тих, хто потрапив до в'язниці за наказами Аль-Башира. Також було оголошено, що начальник служби розвідки та безпеки Салах Гош пішов у відставку. Amnesty International попросила військову коаліцію розслідувати його роль у смертях протестувальників.

14 квітня Рада погодилася на те, щоб протестувальники призначили цивільного прем'єр-міністра, а цивільні особи керували кожним урядовим міністерством поза міністерствами оборони та внутрішніх справ. Того ж дня речник військової ради Шамс Ель Дін Каббаші Сінто оголосив, що Ауф був відсторонений від посади міністра оборони, а генерал-лейтенант Абу Бакр Мустафа призначений керівником Національної служби розвідки та безпеки Судану (NISS).

15 квітня речник військової ради Шамс аль-Дін Каббаші заявив, що «колишня керівна Національна конгресна партія (НКП) не братиме участі в жодному перехідному уряді», незважаючи на те, що вона не була заборонена в майбутніх виборах. Того ж дня відомий активіст Мухаммед Наджі аль-Асам оголосив, що також зростає довіра між військовими та протестувальниками після переговорів та звільнення більшості політичних в'язнів. Також було оголошено, що військова рада буде оновлена, починаючи з призначення генерал-полковника Хашема Абделя Мутталіба Ахмеда Бабакра начальником штабу армії та генерал-полковника Мохамеда Отмана аль-Хуссейна на посаді заступника начальника штабу.

16 квітня військова рада оголосила, що Бурхан співпрацює з вимогами протестуючих і звільнила трьох головних прокурорів, включаючи головного прокурора Омара Ахмеда Мохамеда Абдельсалама, прокурора Амера Ібрагіма Маджида та заступника прокурора Гешама Османа Ібрагіма Салеха.

17 квітня аль-Башир був переведений із домашнього арешту в Президентському палаці до одиночного ув'язнення у в'язниці Кобар в Мартіні, тюрмі, відомій завдяки утриманню там політичних в'язнів за часів президентства Аль-Башира. Речник Військової ради Шамс Елдін Кабаші заявив, що двоє братів Аль-Башира, Абдулла та Алабас, також заарештовані.

18 квітня сотні тисяч демонстрантів вимагали цивільних осіб в керівництві державою.