Культурний канон Латвії — це колекція найбільш видатних творів мистецтва та культури Латвії. Він включає роботи в семи галузях культури: архітектурі та дизайні, кіно, літературі, музиці, виконавському мистецтві, народних традиціях, образотворчому мистецтві. В даний час канон Міністерства культури Латвії включає 99 культурних цінностей Латвії, і планується доповнити його. Робота над каноном розпочалася наприкінці 2007 року на чолі з директором Національного художнього музею Латвії Марас Лач. Окрема робоча група працювала над вибором цінностей для кожного сектору культури. Як приклад використовувались канони інших країн — Данський культурний канон та Нідерландський культурний канон. Канон отримав визнання як навчальний матеріал і, водночас, був розкритикований через відсутність методології вибору та «недемократичний підхід» до його створення.

Включені культурні цінності

Архітектура і дизайн

Латвійський хутір та його елементи 16-21 ст. Силует Старого міста 13 — 21 ст. Рундальський палац 1736—1740, 1763—1768 Кристоф Хаберланд 1750—1803 Рейнгольд Шмелінг 1840—1917 Гімназія Атиса Кениньша у Ризі, вул. Тербатас 15/17 1905 Колекція дерев'яних будівель в Ризі (Кіпсала, вулиці Калнциема та Мурниеку) з 18 по 21 ст. Концертний зал Дзинтарі 1936—2008 Меморіал Саласпілс 1967 Театр Дайлес 1959—1976 Андріс Кронбергс (1951) Гунарс Біркертс (1925—2017) Етнографічні сидіння «стулпіньш» 17-21 ст. Інтер'єр залу акредитації Ризького замку 1923—1929 Фотоапарат «Мінокс» 1936—1937 Мопед «Рига 12» ХХ ст: 1970-х — на початку Латвійські плакати 70-80-х років 20 століття Латвійські гроші

Фільм «Лачплесіс» (1930) «Білі дзвінки» (1961) «Блукаючий болотом» (1966) «Дихайте глибоко…» («Чотири білі сорочки», 1967) «У тіні смерті» (1971) «Афера Цепліса» (1972) «Яблуко в річці» (1974) «На десять хвилин старіше» (1978) «Соколик» (1978) «Лімузин кольору білої ночі» (1981) «Чи легко бути молодим?» (1986) «Поперечна вулиця» (1988)

Література Ерікс Адамсонс (1907—1946) « Прекрасне здоров'я» (1937) Візма Бельшевіца (1931—2005) «Кільця року» (1969), «Залізний час» (1987), трилогія «Білле» (1995—1999) Ульдіс Берзіньш (1944) поезія Рудольф Блюманіс (1863—1908) Оповідання, «Індра» (1904) Александрс Чакс (1901—1950) «Мій рай» (1932), «Постраждалий від вічності» (1937—1939) Регіна Езера (1930—2002) «Земдегас» (1977) Яніс Яунсудрабіньш (1877—1962) «Біла книга» 1921, «Айя» (1911—1925) Рейніс і Матісс Каудзіте (1839—1920; 1848—1926) «Час геодезистів» (1879) Карліс Мюленбахс (1853—1916) «Словник латиської мови» Яніс Порукс (1871—1911) «Перлові рибалки» (1895) Райніс (1865—1929) «Кінець і початок» (1912), «Вогонь і ніч» (1905) Карліс Скалбе (1879—1945) «Зимові казки» (1913) Ояр Вацієтіс (1933—1983) «Si Minor» (1982) Імант Зієдоніс (1933—1313) «Вхід до себе» (1968), «Атака метеликів» (1988), Богоявлення 1 і Книга 2 (1971—1974)

Музика Емілс Дарзіньш (1875—1910) «Меланхолічний вальс» для симфонічного оркестру (1904) Люція Гарута (1902—1977) «Бог, ваша земля згорає!» — кантата для тенора, баритона, хору та органу (1943) Яніс Іванов (1906—1983) Симфонія (1933—1983) Юрян Андрій Андрійович (1856—1922) "Дує, вітри " — пісня для змішаного хору (1884) Сольні пісні Альфреда Кальниньша (1879—1951) (1900—1949) Імантс Калниньш (1941) «Четверта симфонія» (1973) Яніс Мединьш (1890—1966) опера «Вогонь і ніч» (1913—1919) Еміліс Мелнгайліс (1874—1954) «Янов вечір» — пісня для змішаного хору (1926) Йоганн Готфрід Мютель (1728—1788) Раймонд Паулс (1936) Пісні Петеріс Васкс (1946) «Musica dolorosa» для струнного оркестру (1983) Язепс Вітолс (1863—1948) «Замок Світла» — балада для змішаного хору (1899)

Виконавське мистецтво

Театр Едуардса Смільгіса Дайле з 1920 по 1960 рік Національний театр на чолі з Альфредом Яунушанс (Латвійський національний театр ім. А. Л. Упіша) з 1967 по 1981 роки Молодіжний театр Адольфа Шапіро ХХ століття 60-ті та 80-ті роки Алвіс Германіс Новий Ризький театр з 1993 року Постановочний спектакль Олексія Мерєука «Rain and Night» в Новому Ризькому театрі в 1911 році Петра Чак «Грай, грай» Святого Петра Петерсона в 1972 році в Молодіжному театрі Виступ Генріка Ібсена «Бренд» Арнолдса Лініньша в театрі Daile в 1975 році Олегет Кродєр і його театр думок у 20-му столітті. У другій половині 1960-х і початку 70-х років Петро Петерсон та його театр поезії у 20-му столітті. 60-70 років Мара Шімеле та її психоаналітичний театр Антра Лієдскалниня — один з найяскравіших акторів у життєвому процесі в Латвії Ульдіс Пуцитіс — один з найвидатніших представників типу живих діячів Латвії «Ризька пантоміма» на чолі з Робертом Лігером у 20 столітті. Наприкінці 60-х — 70-х років Творчий внесок Олени Танжієв-Бірзніце в латиській галузі балетного мистецтва Олександр Лембергс і латвійський балет ХХ століття 60-80-ті роки

Народні традиції

Латвійські пісні Відтворення пісень у багатоцільових буксирах Шеф-кухарі та обман Популярний костюм Пояс Lielvārde Фестиваль пісень Хліб житній Латгальська кераміка Джонс Традиція догляду за гробницями Можуть співати на хресті і компенсувати мертвих в Латгалії і Селії Культурний простір Суїті Лівська традиційна культура

Образотворче мистецтво Ніколаус Сефренс молодший (1662—1710) Лієпая церква Св. Анни Вівтар (1697) Яніс Розенталс (1866—1916) «Після церковної служби (від Церкви)» (1894) Вільгельм Пурвітис (1872—1945) Пейзажі: «Джерельна вода (Maestoso)» (~ 1910), «Зима» (~ 1908), «Весна (Ziedonis)» (1933—1934) Йоган Вальтерс (1869—1932) « Хлопчики, що купаються» (~ 1900) Яніс Яунсудрабіньш (1877—1962) Ілюстрації для «Білої книги» Яніса Яунсудрабіна (1914) Яків Казак (1895—1920) «Біженці» (1917) Язепс Гросвальдс (1891—1920) Робота лучників (1916—1917) Теодор Заккалнс (1876—1972), Сидяча мама (1916—1923) Карліс Зале (1888—1942) Монументальна скульптура: Ансамбль братського кладовища (1924—1936) і Монумент Свободи (1931—1935) Baltars Порцеляна (1925—1928) Ніклавс Струнке (1894—1966) «Людина, що входить до кімнати» (1927) Гедертс Еліас (1887—1975) «Про криницю» (~ 1935) Карліс Падегс (1911—1940) серія «Червоний сміх» (1930—1931) Боріс Берзіньш (1930—2002) «Художник і модель» (1985) Еґонс Спуріс (1931—1990) Цикл «Ризькі райони кінця 19 століття, початок 20-го століття». 70-80 роки

Список літератури

Посилання Латвійський культурний канон Головна сторінка проекту.