Яноші

Я́ноші () — село в Берегівській громаді Берегівського району Закарпатської області України, за 6 км від Берегова.

День села - останні вихідні вересня. Храмове свято села - Покрова Богородиці, 1 жовтня.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокугорська185891.53%українська1658.13%німецька30.15%російська30.15%інші/не вказали10.04%Усього2030100%

Герб Щит перетятий лазуровим і червоним. У першій частині Діва Марія, з золотим німбом і короною, в срібному одязі і червоному плащі, яка тримає правою рукою немовля з золотим німбом і золотою державою, а в лівій руці золотий посох, що супроводжується в правому верхньому куті золотим усміхненим сонцем, а в лівому верхному куті - срібним півмісяцем вправо. У другій частині три зелені дубові листки, з'єднані у вилоподібний хрест, з двома золотими жолудями, що супроводжуються з обох боків двома співоберненими золотими колосками. У четвертій частині на зелених пагорбах срібне обернене ягня, з золотим німбом, що тримає в лапах срібну корогву на золотому древку, обтяжену червоним хрестом, що супроводжується в правому верхньому кутку золотим усміхненим сонцем, а в лівому верхньому - срібним півмісяцем.Герб села

Історія Село Яноші розташоване на рівнині, що простягається від південних схил Карпатських гір-Полонини Боржава на південь, в напрямку до Середньодунайської низини Угорщини. Через село проходить шосейна дорога, яка з'єднує західні області України, через Верецький перевал, з містами області — Берегсово, Хустом і веде в Угорщину. Ця дорога виникла в глибокій давнині вздовж долини річки Латориця і по ній, по всій імовірності, здійснювалося переселення народів, а в першому тисячолітті нашої ери нашестя гуннів (IV ст.) угрів (IX ст.), монголо-татар (1241 р.), пізніше по ній здійснювались воєнні походи різних правителів на південь та на північ.

Історія археологічних досліджень Початок заселення людьми території Берегівського району, в тому числі і села Яноші, яке перебувало на шляху переселення народів, зародилося в глибокій давнині, про що свідчать археологічні розкопки (палеоліту і неоліту-5-2 тисячі років до нашої ери), знайдені на окраїнах міста Берегово (Мала гора), мідного та бронзового віків, знайдені на окраїні міста Берегово (Берегсас), селах Дийда, Яноші, Кідьош, Мужай, Боржава, а також розкопки древньослав'янського періоду VII—III віків до нашої ери із сіл Велика Бийгань, Дийда, Яноші та Берегово.

Найцінніші для нас матеріали експедиції Інституту археології АН УРСР, які опублікував в районній газеті «Вереш Засло» 1 вересня 1984 р. кандидат історичних наук С.Пеняк за назвою «Нові старожитності Берегівщини»:

- «На околиці Чорного Мочару, на південний схід від села Іванівка нами були виявлені сліди давньоруського поселення IX—X ст. В таких природних умовах давньоруське поселення знайдено вперше…»

- На південній околиці сала Іванівка (тепер Яноші), у підніжжя Ардівської гори, виявлено два поселення першої половини I тисячоліття н. е.

- найцікавіші поселення I тисячоліття нашої ери знайдено в тому місці, де Верке перетинає газопровід. Встановлено, що правий і лівий берег річки в давнину був густо заселений. З метою вивчення пам'яток та запобігання її знищенню, експедиція в цьому місці провела розкопки. Було досліджено житлові, господарські та виробничі об"єкти III—IV, V—VI і наступних століть нашої ери. Під час розкопок здобуто уламки від горшків, мисок ліпного і гончарного виробництва. Особливо привертає своєю формою, орнаментацією гончарно сіра кераміка III—V ст. н. е.,тут же розкопано напівземлянкові житла підквадратної форми з печами-кам"янками та стовповою конструкцією стін, заповнені ліпною керамікою так званого празького типу. Ці типи жител і кераміка, на нашу думку, є пам'ятками матеріальної культури ранніх слов"ян, які вкінці V-го, на початку VI-го століття заселити Закарпаття. Таким чином, нашими розкопками на березі Верке розпочато вивчення ще одної сторінки історії слов"ян - заселення ними Карпатського басейну".

Історія села В «Монографії…» Т.Легоцького згадується, що с. Яноші — угорсько-руське(орос) село, воно в 1870 році мало 136 будинків,778 жителів та 3108 гольдів земельних угідь. Село старе, воно вже на початку XIV століття мало свій церковний приход та священика. В 1364 році воно називалось селом Яноші і перебувало у володінні королеви Ержебет (мати або донька короля Надь Лайоша). З 1484 року воно належало до Мукачівського замку, було опустошено кочовими племенами татар у 1556 році. В 1649 р. у поміщиці Лорантфі Жужанни були 33 кріпосних селян, серед них 2 сейкелі-драбанти (тілохранителі), 3 каменотьоси, 2 майстри по виробленню черепиці, 224 голів рогатої худоби, 42 вівці, 225 свиней та 54 солом"яні вулики бджіл.

Згадується і про церкву, яка була побудована в XIV столітті в готичному стилі. Проте ця церква в 1748, 1779, 1799 роках добудовувалась, а в 1912 році була зведена башня, тому первинний стиль будівлі на сьогодні не зберігся. Церква належить реформатам.

В 1728 році австрійський імператор подарував землі графу Шенборну-Бухгейму, якому в с. Яноші належала ферма (майор) «Чакі». Назва цього майору, по всій імовірності, походить від феодала-родича королівської сім"ї Чак Мате, який в 1301—1308 р.р. володів північною частиною Угорщини та Закарпаттям. Крім вище названої церкви, в селі була дерев"яна греко-католицька церква(по вулиці Церковній) яка в 1818 році, разом з фарою, згоріла. Тоді згоріла і більша частина села. Замість неї, в 1828—1834 р.р.побудована нова церква. Будівля церковної фари була побудована 1904 року, в ній з 1945 року розміщена сільська рада, з 1949 року семирічна, а потім восьмирічна школа.

З 1844 р. (за даними монографії Т.Легоцького) селище мало власну печатку з гербом: зображенням лелеки, що тримає в дзьобі жабу.

В 1873 році село Яноші, як і багато інших сіл Закарпаття сягнуло велике горе - більшість жителів померли від холери. Багато селянських хат залишились безхазяйними.

Розкріпачення селян в селі розпочалось з шістдесятих років XIX століття. Селяни отримали наділи землі і пасовища в загальних угіддях, проте швидко почалось розмежування селян і більшість з них залишились без землі.

Від бідності та злиднів, починаючи з 1900 року до початку першої світової війни(1914), юнаки та дівчата, піддавшись агітації агентів по набору робочих, емігрували в Канаду, Аргентину, Бразилію. Таким чином, за словами очевидців, третина молоді села виїхала в Америку. За архівними документами, з Берегівського району тоді виїхало 1112 чоловік. Багато з них, в тому числі і мешканці села Яноші, загинули в шахтах, на перевалочних базах, фабриках. Деякі з них повернулися й розказали про тяжкий труд (Югас Пал, Кіш Лукач, Гнатик Янош, Попович Пал, Гочан Дюла та ін.). Шосейна дорога капітально була побудована в 1932 році. Жителі села, як і за часів Австро-Угорщини, так і за часи Чехословаччини, не мали в селі ні клубу, ні бібліотеки.

До 1896 року, як і всюди по Закарпаттю, в селі Яноші функціонувала церковна школа, в якій дітей навчав дяк. Навчалися тут діти заможних селян за власним бажанням, платно. Державна школа була заснована в 1896 році (вчитель Гаваші Янош). За часів Австро-Угорщини в школі працювали 2-3 вчителі. За часів Чехословацької Республіки їх вже налічувалося 3-4, навчання проводилось на угорській мові.

В перших роках Радянської влади в селі була відкрита початкова школа(директор Сабов Гейза)В школі працювало 4 вчителі, навчання проводилось угорською мові. Одночасно діти вивчали і російську мову. З 1949 року відкрилася тут семирічка, в 1977 році в селі відкрито новозбудовану середню школу з навчанням на українській та угорській мовах. Через 3 роки у селі почала працювати міжрайонний навчальний комбінат, де молодь села та району могла засвоїти професію водія, тракториста, то що. З 1996 року комбінат переорганізували в ліцей, у якому зокрема професії, учні можуть отримати свідоцтво про середньої освіти. На сьогодні національний склад населення: угорці — 85 %, українці — 8 %,інші — 7 %. Архітектура та цікаві пам’ятники

Перший храм - реформатський храм - в селі було збудовано в XIV столітті в готичному стилі. В 1566 р. вона була зруйнована під час татарського набігу, відбудована в 1595 р. в якості реформатського храму. В подальшому церква реконструювалась в 1748, 1779,1799 рр., нинішній вигляд отримала в 1912 р. із побудовою вежі.  Попри численні реконструкції, церква зберегла характерний стиль  XIII–XVI ст. Храм  є пам’ятником місцевого значення

Храм Покрови пр. Богородиці. 1830. Парохію утворили в 1743 р. У 1748 р. громада, яка налічувала 40 осіб, розпочала будівництво першої церкви. В 1775 р. згадують церкву з дерев’яними стінами без іконостаса, а чаша в ній була з олова. У 1797 р. Іванівка була парохією з філіями в селах Гомок, Балажово (Балажер), Дідово, Гать, Велика Бейґань, Мала Бейґань, Косини і Барабаш (тепер в Угорщині). Тоді в селі були 152 греко-католики і в філіях – 290. Церква була дерев’яна, в поганому стані, фара також дерев’яна під соломою. Теперішню муровану однонавну базиліку спорудили за священика Федора Медвецького і спочатку присвятили Вознесінню Господньому. Над входом вказано дату спорудження – 1834 р. та дату останнього ремонту – 1976 р., на бароковому завершенні викладено дату перекриття бляхою в 1924 р. У 1991 р. храм повернули греко-католикам. Позаду церкви знаходиться церковна фара (будинок священика), початку 20-го століття

Перший греко-католицький храм в селі було зведено з дерева в 1733 р. Вона згоріла в 1818 р. разом із фарою, в пожежі загинула й більшість будинків села. Нова, кам’яна церква в неокласичному стилі була побудована протягом 1828 – 1839 рр. В 1924 р. дах був перекритий бляхою, останні реставраційні роботи проводилися в 1976 р.  Церковна фара біля храму була зведена в 1904 р., в період з 1945 по 1949 рр. в ній розміщалась сільська рада, з 1949 р. – школа, на даний час – дитячий садок.  

Туристичні місця

- На околиці Чорного Мочару, на південний схід від села Іванівка нами були виявлені сліди давньоруського поселення IX—X ст.

- На південній околиці села Іванівка (тепер Яноші), у підніжжя Ардівської гори, виявлено два поселення першої половини I тисячоліття н. е

- храм Покрови пр. Богородиці. 1830

- Заповідний дубовий ліс: На Королівських пагорбах зберігся старовинний дубовий ліс, який охороняється законом від 1682 року.

- дерев’яна скульптура Ференца Ракоці ІІ, створена в 2010 р. угорським скульптором Тібором Шароші.

– меморіальний пам’ятник на честь односельчан, "малєнькій робот", репресованих після 2-ї Світової війни,  встановлений в 1991 р.

- На сільському стадіоні в 1996 р. зведений пам’ятний стовп на честь футболіста  Барна Дьєрдє, роботи скульптора Жужанни  Ортутай.

- Біля "Будинку вина" в центрі села знаходиться остов трактору "Універсал", який вважається першим трактором, завезеним на Берегівщину після 2-ї світової війни (орієнтовно в 1947 р.), хоча цей факт не є однозначно доведеним.

- Діно-парк. На території – понад 30 експонатів понад 20 видів. І це не тільки динозаври, а й наприклад, двометрові яйця, у яких можна сфотографуватися. Кожен динозавр – це вже своєрідна фотозона. Найменший мешканець парку важить близько 70 кг, найбільший – 500 кг.

Примітки

Джерела

«Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини» Яноші та Балажер – туристичне передмістя Берегова Трактору «Універсал», що біля «Будинку вина», скоро виповниться 70 років