Віленська губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії з центром у місті Вільно; разом з Ковенською, Гродненською, Мінською, Могильовською і Витебською губерніями утворювала Північно-Західний край.

Історія

Утворена в 1795 після третього поділу Речі Посполитої і приєднання до Російської імперії західнобілоруських і литовських земель. Спочатку поділялася на Браславський (згодом Новоолександрівський), Віленський, Вількомірський, Завілейський, Ковенський, Ошмянський, Росієнський, Тельшевський, Трокський, Упітський (Поневежський), Шавельський повіти. В ході адміністративно-територіальних реформ Павла I по указу від 12 грудня 1796 в 1797 об'єднана зі Слонімським намісництвом в одну Литовську губернію з губернським правлінням, яке розміщувалося в Вільнюсі.

При Олександрі I Литовська губернія в 1801 розділена на Віленськую губернію (до 1840 називалася Литовсько-Віленською губернією) і Гродненську губернію (колишня губернія Слонімська).

В 1843 частина території увійшла до складу знов утвореної Ковенської губернії. У складі Віленської губернії залишилися Віленський, Ошмянський, Свенцянський (Завілейський) і Трокський повіти, а також передані з Гродненської губернії Лідський і з Мінської губернії — Вілейський і Дисненський повіти.

Населення

Чисельність На 1897 рік жителів 1591200 осіб, у тому числі міського населення 198 тисяч чоловік. З них католиків 59 %, православних 26 %

Міське населення — 198 007 (12,4 %) Сільське населення — 1 393 200 (87,6 %)

Національний склад За переписом 1897 року, по повітах Віленської губернії:

Повіт Білоруси Литовці Євреї Поляки Росіяни Губернія в цілому 56,1 % 17,6 % 12,7 % 8,2 % 4,9 % Вілейський 86,9 % … 9,5 % 2,5 % … Віленський 25,8 % 18,9% 21,3 % 22,1% 10,4 % Дісненський 81,1 % … 10,1 % 2,4 % 5,9 % Лідський 73,2 % 8,7 % 12,0 % 4,7 % 1,2 % Ошмянський 80,0 % 3,7 % 12,1 % 1,7 % 2,3 % Свенцянський 47,5 % 33,8 % 7,1 % 6,0 % 5,4 % Трокський 15,7 % 26,1% 9,5 % 37,3% 4,6 %

Згідно з переписом Німеччини 1916 р. (під час німецької окупації) майже 60% намісництв складали поляки, 20%-литовці, близько 15-20%-євреї, решта залишилися (у тому числі не більше 1-2% росіяни). У Вільнюсі також домінували поляки, за ними йшли євреї, а литовці не перевищували 1%. Після 1918 р., та перемоги поляків у польсько-більшовицькій (польсько-радянській) війні 1920 р., Віленський край належала Польщі, польські переписи населення (перше населення Віленщини 1919 р. і наступне населення Польщі 1931 р.) показали, що в цьому регіоні панувало польське населення та Польська мова.

Населення губернії, оцінене німцями та поляками в 1916 і 1919 році: +ПовітБілорусиЛитовціЄвреїПолякиРосіяниУкраїнціМісто Вільно1,5%1%40,3%54,1%2,3%0,4%Віленський3,1%12,2%3,6%78%1,4%0,7%Вілейський51,8%0,1%4,4%43,2%0,1%0,2%Дісненський53,6%0,3%7,1%36,7%1,7%0,1%Лідський11,2%3,8%3%80,5%0,3%1,1%Ошмянський14%2,3%7,7%74,8%0,1%0,8%Свенцянський7,4%35,6%6,5%47,1%0,2%0,1%Трокський2%13,3%2,2%82,4%0,05%0,05%Браславський22,3%3,7%7,4%61,3%4,4%0,3% <50% - найбільша етнічна група, що становить менше половини всього населення (47,1% П)

>50% - найбільша етнічна група, яка становить більше половини всього населення (54,1% П - 78% П - 51,8% Б - 53,6% Б - 80,5% П - 74,8% П - 82,4% П - 61,3% П)

Перепис польського віленського воєводства 1931 р. (Лідський повіт тоді належав Новогрудському воєводству), за даними перепису в Польщі: +ПовітБілорусиЛитовціЄвреїПолякиІншіМісто Вільно0,9%0,8%28%66%4,4%Віленсько-трокський2,6%7,9%3%84,1%2,3%Вілейський49,1%<0,01%4,5%45,4%1%Дісненський50%0,1%7,4%39%3,6%Ошмянський9,7%1,5%6,4%81,2%1,2%Свенцянський5,9%31,5%5,6%50,2%6,8%Браславський16,1%2,4%5%65,6%10,8%Поставський47,8%<0,01%2,7%48%1,5%Молодечанський 53,7%<0,01%6,3%38,9%1,1% Лідський повіт у Новогрудському воєводстві: Поляки - 83,6%, Білоруси - 10,8%, інші - 5,6% (переважно євреї та литовці і в меншій мірі росіяни та українці).

Тоді українці могли становити 0,5-2% від усього населення у всьому регіоні.

Примітки

Посилання

Віленськая губернія