Порецька залізниця (, ) — закрита вузькоколійна залізниця у межах сучасних Італії, Словенії та Хорватії, що діяла в 1902—1935 роках між Трієстом і Поречем (на той час «Паренцо», звідки її італійська назва «Паренцана»).

Назва Будуючись, залізниця мала офіційну назву німецькою мовою: «Parenzaner Bahn» (Порецька магістраль) або просто «Parenzaner» (Порецька).Офіційний сайт словенського Музею Паренцана : У офіційному бюлетені використовували німецьку назву «Parenzaner Bahn», від «Parenzo» – італійської назви Пореча Пізніше вона була відома як «Істрійська залізниця» і «TPC» (скорочено від Трієст — Паренцо (тепер Пореч) — Канфанар ()).

Серед нинішньої місцевої хорватської і словенської більшості залізниця також відома як «Істранка» («Істрія» хорватською і словенською мовами звучить як «Істра») або «Істріянка». У словенській мові на позначення цієї залізниці також побутувала назва «Poreška» (Порецька), а в хорватській — відповідно «Porečka», або ще її іноді називають «Porečanka». В італійській за залізницею закріпилося прізвисько «Parenzana» (Порецька).

Маршрут Залізниця починалася на станції Св. Андрія (тепер залізничний музей) у Трієсті. Біля Шкедня відхилялася від маршруту Бохінської залізниці, проходила повз Муджу і заходила в сьогоденну Словенію в Шкофіях. Маршрут спершу минав Декани, потім повертав у бік узбережжя, проходив через Копер, Ізолу, Струнян, Порторож, Луцію, Сечовлє, перетинав річку Драгоня і входив на територію сьогоднішньої Хорватії. Потім повертав на захід, досягав Валиці, де стояла станція Савудрія, а потім повертав на схід углиб Істрії. Проминав Бує, здирався до Грожняна, де незабаром, пройшовши це місто, діставався своєї найвищої точки у 293 м над рівнем моря, після чого починав спускатися до Ливаде (13 м над рівнем моря), де перетинав річку Мирна. Потім знову починав підніматися через Мотовун і Вижинаду до Балдашів, де досягав іншої місцевої крайньої точки на висоті 273 м над рівнем моря. Звідти починав поступовий спуск, минаючи Вишнян, і так доходив до Пореча, подолавши відстань у 123 км від Трієста, що зробило маршрут однією з найдовших вузькоколійок у Європі.

Відгалуження від Валиці до Умага так побудовано і не було попри те, що місцева влада спочатку його планувала та доклала до цього багато зусиль. У свою чергу, зі станцією у Порторожі з 1909 р. (на той час Порторож був спа-курортом і зупинку для його відвідувачів облаштували на приватній віллі через два роки після побудови залізничної лінії) було сполучено Піран — спочатку тролейбусом, який 1912 року замінив електричний трамвай, що ходив до 1953 р.

Список станцій

Трієст Кампомарціо (Trieste Campomarzio)/Святого Андрея Трієст Скало Легнамі (Trieste Scalo Legnami)/Трієст — дров'яний порт Трієст Сервола (Trieste Servola) Монте Кастільйоне (Monte Castiglione) Зауле — Вал Росандра (, )/Жавлє Муджа (, ) (Споднє) Шкофіє () Декани () Лазарет () Копер () Семедела Ізола () Струнян () Порторож () Луція () Падерно () Сечовлє () Савудрія () Плановане відгалуження Савудрія — Умаг Марковаць-Мажурія () Калданія () Бує () Трибан () Грожнян () Костаніца () Завршє () Опрталь () Ливаде () Мотовун () Каройба () Плановане відгалуження Каройба — Пазин Ракотуле () Вижинада () Балдаші () Марковаць () Вишнян () Нова Вас () Пореч ()

Примітки

Посилання

Сайт про столітню річницю залізниці: Slovenian and італійською Žusterna.si (тільки словенською) istrianet.org (англійською) Croatian association for reconstruction of the railway (лише хорватською)